24 серпня, у День Незалежності України, великому патріоту України Василю Червонію, народному депутату верховної Ради України чотирьох скликань, члену Вищої церковної Ради УПЦ КП, незмінному старості Свято-Покровського кафедрального собору міста Рівне, борцю за незалежність України у ХХ столітті виповнилося б 65 років.

Василь Червоній був сином великої Волинської землі, народився 24 серпня 1958 р. у селі Погорілівка (нині село Поліське) Березнівського району Рівненської області, та нащадком козацького краю (батько родом з Кіровоградщини, там же у 1975 році Василь закінчив середню школу села Грушка Ульянівського району Кіровоградської області).

У 1981 році закінчив хіміко-технологічний факультет («Основні процеси хімічного виробництва і хімічна кібернетика») Київського політехнічного інституту, за фахом «Інженер-хімік-технолог».

З 1981 по1991 роки працював інженером, старшим апаратником цеху Рівненського ВО «Азот».

Він усе своє життя не лише переймався долею України. Василь Михайлович жив Україною, національною ідеєю. Його надзвичайна громадянська мужність, принциповість проявлялися ще в ті роки, коли Василь працював на «Азоті». Згодом він був у перших лавах борців за Незалежність України у 1988-1991 роках, одним із засновників Товариства української мови імені Тараса Шевченка та Народного Руху України, людиною, котра у 1988 відродила в Рівному «Просвіту», а згодом і «Пласт».

Тетяна Піяр згадує: «Восени 1988 року мене запросили на засідання Товариства української мови, яке відбулося в одній із рівненських квартир. Я відразу звернула увагу на молодого чоловіка, який чітко, переконливо, зі знанням справи висловлював думки щодо негайного збору заяв для вступу в організацію, пошиття синьо-жовтих прапорів, відновлення пам’яті героїв-козаків під Берестечком, підняття із забуття національних героїв С. Бандери, Р. Шухевича, Т. Бульби-Боровця, відновлення національних свят. Було порушено питання створення хору, який би поніс до народу колядки, повстанські та стрілецькі пісні. А коли ще зв’язався по телефону з Іваном Драчем, була шокована. Я зрозуміла: переді мною не звичайна людина, а борець-революціонер. То був Василь Червоній. Я без вагань стала в його ряди, хоча згодом заплатила за це втратою посади (я працювала завучем школи)». 

А ось як про своє знайомство з В. Червонієм пригадує Борис Степанишин у своїй книзі «Четвертий ренесанс України»: «27 вересня 1988 року в Рівному сталася мало не історична подія. А коли йдеться про духовне життя рівнян, то таки історична. Цього дня, в золоте осіннє надвечір’я, в Палаці культури «Хімік» виробничого об’єднання «Азот» зібрався гурт щирих українців-патріотів, шанувальників рідної мови, щоб заснувати перший у нашому краї осередок Товариства української мови імені Тараса Шевченка. Водночас це був перший на Україні осередок відновленої «Просвіти», що була в 1939 році ліквідована більшовиками і заборонена. Сталося це з ініціативи нікому тоді невідомого інженера Василя Червонія. В якусь благословенну мить осяяла ця висока національна ідея серце і душу благородного юнака, який став таким чином у нашому краї просвітянином № 1. Отже, перший осередок…  Отже, перший просвітянин, найперший… Знаменно, що той, хто заснував осередок «Просвіти», флагман воскреслого Товариства, сам став флагманом національного відродження Поліського краю. А згодом, обраний народним депутатом Верховної Ради України. Тепер – своєрідний символ суверенності нашої соборної держави».

Василь Червоній в списку тих перших, хто стояв біля витоків створення у 1989 році осередку Народного Руху України за перебудову в Рівному. Основним завданням, яке поставили перед собою молоді українці – боротьба за відродження самостійної держави Україна. Першим на Рівненщині він підняв синьо-жовтий прапор – і символічно, що сталося це на полі Берестецької битви – місці козацької слави. Із ним його однодумці вчилися не боятися співати заборонений Гімн України, вертали із забуття стрілецькі й повстанські пісні. Він повернув вишиванці її справжній статус національної святині.

Микола Вельгус у брошурі «Наш Рух: так творилася історія», присвяченій 20-річчю Руху писав: «Унікальність Руху була в тому, що організаторами і виконавцями масових виступів на майданах, парках, на березі річки Устя (часом вдавалося і в Будинку культури) були молоді люди, які про національно-визвольні змагання ОУН-УПА знали з книжок та розповідей. А політв’язні, учасники УПА, які пройшли комуністичні катівні та табори смерті, приходили на демонстрації, напевно, раділи за молодих патріотів, але виступати не наважувалися. Видно, ще не вірили в силу молодого Руху. Більшість молодих рухівців були щирими і безкорисливими патріотами і не переслідували більше ніяких цілей, крім однієї, – бачити свою Україну вільною державою, де українці спілкуються рідною мовою, відроджують національну культуру, якими їх нагородив сам Господь».

До роботи по організації Народного Руху за перебудову активно долучалися і члени Української Гельсінської спілки. Так, письменник Микола Середа, який теж співпрацював з Василем Михайловичем, пише у своїх спогадах: «Моє знайомство з Василем Червонієм відбулося тоді, коли активісти Української Гельсінської Спілки, дисиденти, порушили питання про утворення Всеукраїнської організації Народного Руху за перебудову. Відбулося це знайомство в моїй скромній оселі в селі Мощаниця на Острожчині. Тоді до мене приїхали з Рівного однодумці, щоб поговорити, порадитись про українські справи, про досвід боротьби зі злом, відсталістю, насильством. Це були Василь Червоній, Олекса Новак та Іван Дем’янюк. Опісля, коли вже моїми гостями та іншими активістами було засновано Рівненську регіональну організацію Народного Руху України за перебудову, ще багато разів мені щастило зустрічатись і спілкуватись з В. Червонієм – як другом, однодумцем, товаришем по духу і боротьбі. Зустрічалися ми на мітингах в Острозі, в Нетішині на АЕС, в Народному домі Острога на зібраннях і конференціях, на інших заходах».

Демократичні зрушення кінця 80-х років ХХ століття дали надію на великі зміни в житті кожного українця. І якщо в когось і були сумніви в тому, що можна звалити велику наддержаву – Радянський Союз, то у Василя Червонія тих вагань давно не було. Постійно зустрічаючись із різними людьми, беручи участь в мітингах, акціях, заходах, наприклад, пов’язаних із підняттям національного прапора та інших в Рівному, на теренах області, він був завжди упевнений і твердо переконаний у здобутті українцями незалежності. Позитивна енергія, яку випромінював справжній УКРАЇНЕЦЬ, КОЗАК Василь Червоній, запалювала маси, вселяла надію на близькі зміни в долі українців.

Із здобуттям Україною Незалежності В. Червоній обирався головою Рівненської крайової організації НРУ (1991-1999 рр.), членом Президії Центрального проводу НРУ (1997-1999 рр.), головою Рівненської обласної організації Української Народної Партії (1999-2008 рр.). Обласною конференцією «Просвіти» від м. Рівне (1990 р.) був висунутий кандидатом у депутати Верховної Ради України. Обирався депутатом ВР України чотирьох скликань. З 4 лютого 2005 року Указом Президента України Віктора Ющенка призначений головою Рівненської облдержадміністрації. Працював на цій посаді до 18 травня 2006 року. З 2008 року очолював фракцію УНП у Рівненській обласній раді. Обирався кошовим отаманом підрозділу Українського козацтва «Волинська Січ». 

Він навертав людей до Українського Храму, відігравши велику роль у створенні єпархій української православної церкви Київського патріархату, був членом Вищої церковної ради УПЦ Київського Патріархату, старостою Свято-Покровського кафедрального собору – окрасою міста Рівного, який збудований під його керівництвом.

За підтримки Василя Червонія на Рівненщині збудовано десятки храмів, засновано чимало парафій, встановлено десятки пам’ятників Героям національно-визвольних змагань. Разом з митрополитом Даниїлом він був ініціатором відродження Свято-Георгіївського монастиря на Козацьких могилах, заснування та будівництва Свято-Воскресенського монастиря в урочищі Гурби та Пантеону.

В. Червоній відродив газету «Волинь», щоб доносити до людей правдиве слово. Він збурив приспану комуністичним болотом свідомість українців, підняв за собою тисячі людей, згуртувавши їх у велику силу – Народний Рух України. І в тому, що народ зміг розірвати імперські кайдани, у великій мірі є заслуга Василя Михайловича Червонія. На жаль, 4 липня 2009 року він трагічно пішов з життя від удару блискавки. Похований на території біля Свято-Покровського кафедрального собору, поруч з ним похований митрополит Даниїл.

20 жовтня 2022 року на сесії Рівненської міськради депутати прийняли рішення про перейменування вулиці Гагаріна на вулицю Василя Червонія. 

Василь Червоній був складною, неоднозначною, але великою людиною, великим Українцем. 

Ще б тобі співати в повний голос,

Ще на скронях не набралось срібла –

А ти впав, як в полі колос…

Сам – неначе грім і блискавиця:

Жив – горів і кликав за собою.

Скільки встиг, що в сотню літ вміститься –

П’ятдесят тобі лише послала доля.

Ти прожив, як в світі жити варто,

Лицар Незалежності і Волі!

Над тобою синьо-жовтий прапор –

Першим ти підняв його до бою.

Хай тебе не зрадять побратими

І довершать все, що не збулося,

Щоб під синім небом України

Дозрівало золоте колосся.

Хай тебе свята землиця прийме,

За яку ти бився до останку,

І укриє кетягом калини,

І оплаче росянистим ранком…

(Вірш з книги «Просвітянське століття», с. 389-390)

Доповіді, виступи, промови Василя Червонія, опубліковані в періодичних виданнях

Червоній В. Волинь 1943–44 рр. Жертви злочинів чи справедливої національно-визвольної боротьби? : доповідь В. Червонія перед учасниками міжнар. наук. конф. «Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни: генезис, характер, перебіг і наслідки», яка відбулася у Волинському держ. ун-ті ім. Л. Українки 23 трав. 2003 р. / В. Червоній // Волинь. – 2003. – 30 трав. – С. 6–7.

Червоній В. «Облдержадміністрація працює прозоро, сприймаючи конструктивну критику», – зазначив голова облдержадміністрації Василь Червоній на засіданні Кабінету Міністрів України 19 березня 2006 року / В. Червоній // Дубровицький вісник. – 2006. – 21 квіт. – С. 1, 2.

Червоній В. Без духовного відродження не буде й економічного : голова Рівнен. облдержадміністрації про серйозні наміри, серйозну відповідальність і позитивні результати роботи нової влади, яку рівняни вже реально відчули / В. Червоній ; розмовляв Б. Дем'янчук // Волинь. – 2005. – 8 лип. – С. 7.

Червоній В. Василь Червоній: «Геноцид українського народу був організований і проведений сіоністами» / В. Червоній // Волинь. – 2006. – 24 лист. – С. 1, 2.

Червоній В. Василь Червоній: «Історична Волинь варта моєї політичної кар'єри» / В. Червоній ; записала І. Омелянчук // Рівненський кооператор. – 2005. – 17 черв. – С. 1.

Червоній В. Виступ голови Рівненської облдержадміністрації Василя Червонія на засіданні Кабінету Міністрів України 19 квітня 2006 року / В. Червоній // Рокитнівщина. – 2006. – 29 квіт. – С. 2.

Червоній В. Нам потрібна вся правда: доповідь перед учасниками міжнар. наук. конф. «Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни: генезис, характер, перебіг і наслідки» / В. Червоній // Вісті комбатанта. – 2008. – № 3. – С. 40–42.

Червоній В. Наше головне досягнення – втілення у життя настанов Президента про відокремлення влади від бізнесу / В. Червоній // Волинь. – 2006. – 10 лют. – С. 8.

Червоній В. «Облдержадміністрація працює прозоро, сприймаючи конструктивну критику», – зазначив голова облдержадміністрації Василь Червоній на засіданні Кабінету Міністрів України 19 березня 2006 року / В. Червоній // Дубровицький вісник. – 2006. – 21 квіт. – С. 1, 2.

Червоній В. Прес-конференція Василя Червонія / В. Червоній // Вільне слово. – 2005. – 23 лют. – С. 3.

Червоній С. Світлій пам’яті Даниїла : [спогади] / В. Червоній // Вісті Рівненщини. – 2007. – 14 груд. – С. 11.

Червоній В. Стиль керівника Рівненщини – український за принципами та Європейський за стандартами : звіт В. Червонія про діяльність Рівнен. облдержадміністрації за період лютий – жовтень 2005 р. на засіданні Кабінету Міністрів України 14 груд. 2005 р. / В. Червоній. – Вісті Рівненщини. – 2005. – 21груд. – С. 2.

Червоній В. Хай влада нам не заважає / В. Червоній //Діалог. – 1992. – № 30 (лип.). – С 4-5.

Червоній В. Щоб не бути поганими правнуками славних прадідів / В. Червоній ; розмовляла І. Омелянчук // Вісті Рівненщини. – 2005. – 17 берез. – С. 3.

Червоній В. Вишиванка – це моя любов з дитинства : [бесіда з Василем Червонієм 26 квітня 2007 року] / В. Червоній ; записав В. Миколайчук // Волинь. – 2009. – № 26 /спецвип./. – С. 4–5.

Червоній В. Заповіт Василя Червонія українцям : з останнього виступу під час вшанування героїв битви під Берестечком (21 черв. 2009 р.) // Просвітянське століття Рівненщини : наук. ст., спогади / упоряд.: І. В. Вєтров, З. В. Дідич. – Дрогобич : Коло, 2018. – С. 392-394.

Публікації про Василя Червонія у книгах

Гладунова-Борейко Є. М. Із глибин просвітянського серця : денники Рівнен. «Просвіти» : [міститься інформація про В. Червонія] / Є. М. Гладунова-Борейко. – Дрогобич : Коло, 2021. – 300 с. 

Поровський М. І. Тільки РУХом життя і обіймеш : повість-спогад [про боротьбу за Самостійну Українську Державу. Міститься інформація про В. Червонія] / М. І. Поровський. – Київ : Укр. енцикл., 2009. – 452 с. 

Степанишин Б. І. Четвертий ренесанс України : вислід боротьби «Просвіти» і Народного Руху України за нац. відродження 1988-1998 рр.: публіцистика, вибране / Б. І. Степанишин. – Рiвне, 1999. – С. 17.

Поровський М. І. Розповідь про горіння / М. І. Поровський. – Рiвне, 1999. – 60 c. 

Червоній Василь Михайлович // Хто є хто на Рівненщині / упоряд. Г. Атаманчук. – Рівне, 2002. –С. 225-226. 

Червоній В. Вишиванка – це моя любов з дитинства : [бесіда з Василем Червонієм 26 квітня 2007 року] / В. Червоній ; записав В. Миколайчук // Волинь. – 2009. – № 26 /спецвип./. – С. 4–5.

Лицар Незалежності і Волі : світлій пам’яті Василя Червонія // Просвітянське століття Рівненщини : наук. ст., спогади / упоряд.: І. В. Вєтров, З. В. Дідич. – Дрогобич : Коло, 2018. – С. 389-391.

Публікації про Василя Червонія у збірниках та періодичних виданнях

Баталов В. Нова влада ефективніша за попередню : [підсумки 100-денного терміну перебування В. Червонія на посаді голови облдержадміністрації] / В. Баталов // Волинь. – 2005. – 20 трав. – С. 1, 4.

Бендюк М. Як зароджувався і працював Рух на Острожчині : [згадується В. Червоній] / М. Бендюк // Замкова гора. – 2015. – 17 січ. – С. 6.

Борець [народний депутат України чотирьох скликань Василь Червоній] // Ого. – 2011. – 25 серп. – С. 7.

Василь Червоній – голова Рівненської облдержадміністрації // Вісті Рівненщини. – 2005. – 9 лют. – С. 1.

Виступ голови Рівненської облдержадміністрації Василя Червонія на засіданні Кабінету Міністрів України 19 квітня 2006 року // Волинь. – 2006. – 21 квіт. – С. 3.

Войтович Р. Народній владі не потрібен імідж, або феномен Василя Червонія і його команди / Р. Войтович // Вісті Рівненщини. – 2006. – 17 листоп. – С. 11.

Втрата : некрологи : [Василь Червоній (1958–2009)] // Вісті Рівненщини. – 2009. – 9 лип. – С. 2.

Голубєв В. Політик, рівних якому на Рівненщині так і немає / В. Голубєв // Ого. – 2016. – 17 серп. – С. 4.

Про народного депутата чотирьох скликань, голову Рівненської обласної організації Української Народної партії Василя Червонія.

Голубєв В. Усі голови Рівненської облдержадміністрації [за часи незалежної України : Роман Василишин, Микола Сорока, Василь Червоній, Віктор Матчук, Василь Берташ] / В. Голубєв // Ого. – 2014. – 6 берез. – С. 4.

Данилюк М. Сенс життя не зміряти літами (Василь Червоній і Острожчина) / М. Данилюк // Острозький краєзнавчий збірник. – Вип. 4. – Острог, 2010. – С. 188-191.

Данилюк М. Сенс життя не зміряти літами : пам'яті Василя Червонія присвячується... [фотовиставка у Народному домі м. Острога] / М. Данилюк // Життя і слово. – 2009. – 7 листоп. – С. 9.

Дем`янюк І. Як відновлювали символіку / І. Дем`янюк // Голос України. – 2021. –21 серп. – С. 39.

Про відновлення української національної символіки на Рівненщині як напрям громадсько-політичної діяльності за ініціативою Олекси Новака та Василя Червонія в 1988 та 1989 рр.

Замість Гагаріна – Василя Червонія // Рівне Експрес. – 2022. – 26 жовт. – С. 3.

На сесії Рівненської міської ради депутати прийняли рішення про перейменування вулиць.

Ісаєва Т. Червоній за область не червонів, а залишився задоволений / Т. Ісаєва // Вісті Рівненщини. – 2005. – 20 трав. – С. 2.

Кидрук І. Позитивні зміни повинен відчути кожен громадянин : [про перших сто днів праці нової влади інформував громадськість голова облдержадміністрації В. Червоній] / І. Кидрук // Вісті Рівненщини. – 2005. – 20 трав. – С. 1.

Ковальчук Л. Плани та дії нового голови облдержадміністрації / Л. Ковальчук // Сім днів. – 2005. – 25 лют. – С. 4.

Коломис М. Василь Червоній як феномен інтелектуальної ідеології. Чому це так важливо саме тепер? : 8 років тому 4 липня 2009 року, трагічно загинув Василь Червоній / М. Коломис // Волинь. – 2017. – 30 черв. – С. 1, 3.

Коломис М. Василь Червоній як феномен інтелектуальної ідеології. Чому це так важливо саме тепер? : 10 років тому 4 липня 2009 року трагічно загинув Василь Червоній / М. Коломис // Волинь. – 2019. – 5 лип. – С. 4.

Коломис М. Сім років без Червонія... : розчаровуються гречкосії – козаки продовжують боротися... / М. Коломис // Волинь. – 2016. – 15 лип. – С. 1, 3.

Комаровський В. Екзаменаційна сесія для Василя Червонія розпочалася / В. Комаровський // Вільне слово. – 2005. – 16 лют. – С. 1, 2.

Віце-прем'єр-міністр України з адм.-терит. реформи Р. Безсмертний у сесійній залі Рівненської обласної ради представив В. Червонія як голову облдержадміністрації.

Конєв В. Василь Червоній – дві сторони однієї медалі / В. Конєв // Рівне-Ракурс. – 2009. – 9 лип. – С. 4.

Марчук Л. Про перші сто днів своєї діяльності прозвітував новий голова облдержадміністрації Василь Червоній / Л. Марчук // Сім днів. – 2005. – 20 трав. – С. 6.

Млин Є. Від блискавки загинув Василь Червоній / Є. Млин // Вільне слово. – 2009. – 7 лип. – С. 1.

Новий голова облдержадміністрації : [Указом Президента України Василя Червонія призначено головою Рівненської облдержадміністрації] // Вільне слово. – 2005. – 9 лют. – С. 1.

Опанасик М. Олександр Пушкін їде у Рівне знімати фільм про Василя Червонія / М. Опанасик // Волинь. – 2017. – 17 берез. – С. 1.

Останній виступ Василя Червонія під час вшанування героїв битви під Берестечком (21 червня 2009 року) // Волинь. – 2016. – 1 лип. – С. 3.

Піяр Т. Двадцять років пліч-о-пліч з Василем Червонієм / Т. Піяр // Сім днів. – 2021. – 23 верес. – С. 11.

Піяр Т. Моє перше пророцтво збулося / Т. Піяр // Сім днів. – 2022. – 10 листоп. – С. 7.

Фрагменти статті «Є Бог на світі» почесної рівненської просвітянки та рухівки Тетяни Піяр, опублікованої 5 серпня 2005 р. в тижневику «Волинь», де зокрема йшлося про голову обласної ради Рівного, громадського діяча Василя Червонія.

Політичний заповіт Василя Червонія українцям : останній виступ голови Рівненської обласної організації УНП Василя Червонія під час вшанування героїв битви під Берестечком (21 черв. 2009 року) // Волинь. – 2009. – № 26 /спецвип./. – С. 3.

Праск С. У вінок Василеві Червонію : [вірш] / С. Праск // Волинь. – 2010. – 15 жовт. – С. 1.

Рибенко Л. Пам'яті Василя Червонія : [вірш] / Л. Рибенко // Погорина. – 2009. – № 10/11. – С. 240.

Родчин Б. Безкомпромісний борець за Україну [депутат Верховної Ради України чотирьох скликань, багаторічний голова Рівненської обл. орг. УНП Василь Червоній] / Б. Родчин // Волинь. – 2010. – 14 січ. – С. 4.

Садоха Л. У Рівного додалось почесних і заслужених громадян / Л. Садоха // Сім днів. – 2018. – 23 серп. – С. 3.

Почесні громадяни міста Рівного: Василь Червоній (посмертно) та ін.

Світлій пам’яті Василя Червонія, Лицаря Незалежності і Волі : [вірш] // Волинь. – 2009. – № 26 /спецвип./. – С. 1.

Середа М. Апостол правди і добра / М. Середа // Волинь. – 2009. – 11 верес. – С. 2.

Спогади про Василя Червонія, депутата Верховної Ради України чотирьох скликань, голову обласної організації УНП.

Станкевич Т. На свято Покрови у Рівному вшанували пам'ять українських героїв та відкрили меморіальну дошку на честь Василя Червонія / Т. Станкевич // Волинь. – 2010. – 15 жовт. – С. 1, 2.

Степанишин С. Назавжди в наших серцях / С. Степанишин // Волинь. – 2016. – 1 лип. – С. 3.

Степанишин С. 25 років служіння Україні / С. Степанишин // Волинь. – 2016. – 30 верес. – С. 1.

З історії газети «Волинь», яка побачила світ 1 вересня 1941р. (Улас Самчук) та «Волинь» Василя Червонія (20 вересня 1991 р.).

Степанишин С. Ностальгія за Червонієм : до 60-ї річниці від дня народження / С. Степанишин // Волинь. – 2018. – 31 серп. – С. 1, 3.

Степанишин С. Рік без Василя / С. Степанишин // Волинь. – 2010. – 2 лип. – С. 1, 2.

Творив добро на цій землі // Волинь. – 2009. – № 26 /спецвип./. – С. 8.

Про голову Рівненської обласної організації Української Народної Партії, Кошового отамана Українського козацтва «Волинська Січ», члена Вищої церковної ради УПЦ КП, старосту Свято-Покровського Собору міста Рівне Василя Червонія (1958–2009).

Ти назавжди залишишся в наших серцях, дорогий друже Василю! // Вісті. – 2009. – 10 лип. – С. 7 ; Волинь. – 2009. – № 26 /спецвип./. – С. 2 ; Сім днів. – 2009. – 10 лип. – С. 12.

4 липня 2009 року трагічно загинув народний депутат України чотирьох скликань, член Вищої церковної ради УПЦ КП, староста Свято-Покровського кафедрального собору м. Рівне, голова фракції УНП у Рівненській обласній раді, голова Рівненської обласної організації Української народної партії, засновник газети «Волинь» Василь Червоній.

Тищенко О. Ціла епоха / О. Тищенко // Сім днів. – 2009. – 10 лип. – С. 2.

У Рівному вшанували пам'ять Василя Червонія // Духовна нива. – 2019. – № 7 /лип./. – С. 5.

Україна прощалась з Великим Українцем [Василем Червонієм] // Волинь. – 2009. – № 26 /спецвип./. – С. 6

Шахрай О. Кращим результатам завадили старі кадри / О. Шахрай // Вісті Рівненщини. – 2006. – 10 лют. – С. 3.

Про роботу облдержадміністрації та голови В. Червонія.

Штурхецький С. Ющенко призначив Червонія / С. Штурхецький // Рівне вечірнє. – 2005. – 8 лют. – С. 1.

Шушкевич Ю. Образ Василя Червонія на сторінках Рівненської преси в 1992 році / Ю. Шушкевич // Наукові записки / НУ «Острозька академія». – Острог, 2013. – Вип. 20. – С. 130–136.

Шушкевич Ю. Політична діяльність В. Червонія в 1993 році (за матеріалами преси) / Ю. Шушкевич // Наукові записки Національного університету «Острозька академія» : зб. наук. пр. / голов. ред. І. Д. Пасічник. – Острог, 2014. – Вип. 22. – С. 187–198.

Якимович М. Світлої пам'яті Василя Червонія / М. Якимович // Духовна нива. – 2019. – № 8 /серп./. – С. 5.

Електронні ресурси

Червоній Василь Михайлович [Електронний ресурс] // Рівняни : [сайт]. – Режим доступу: https://my.rv.ua/dossier-details/chervoniy-vasil-mihaylovich/ (дата звернення: 15.08.2023). – Назва з екрана.

Пікула С. Василь Червоній передбачав війну з росією ще багато років тому [Електронний ресурс] / С. Пікула // Сім днів : [сайт]. – Режим доступу: https://7dniv.rv.ua/suspilstvo/vasyl-chervoniy-peredbachav-viynu-z-rosiieiu-shche-bahato-rokiv-tomu/ (дата звернення: 15.08.2023). – Назва з екрана.

Борець – Василь Червоній [Електронний ресурс] // Ого : [сайт]. – Режим доступу: https://ogo.ua/articles/view/2011-08-25/29858.html (дата звернення: 15.08.2023). – Назва з екрана.

Василь Червоній: Без духовного відродження не буде й економічного [Електронний ресурс] / розмовляв Богдан Дем’янчук // Україна молода : [сайт]. – Режим доступу: https://umoloda.kyiv.ua/number/459/273/16601/ (дата звернення: 15.08.2023). – Назва з екрана.

Свисталюк С. Яким був Василь Червоній? [Електронний ресурс] / С. Свисталюк // Рівне ракурс : [сайт]. – Режим доступу: https://www.rakurs.rovno.ua/25733 (дата звернення: 15.08.2023). – Назва з екрана.

Бухало О. Василь Червоній [Електронний ресурс] / О. Бухало // Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=gYwiU9hRHns (дата звернення: 15.08.2023). – Назва з екрана.

І. Петрук