Ростислав Михайлович Звягінцев – майстер живопису, за плечима якого Київський художній інститут, майстерні відомих професорів В. Г. Пузиркова, Д. О. Пломенницького. Дотримуючись традицій київської школи і не перериваючи їх, йому вдалося започаткувати своє, рівненське малярство.

Народився 17 березня 1938 року в селищі Кіровське, що на острові Сахалін. Родинне коріння Ростислава Звягінцева пов’язане з Україною. Мати Уляна Іванівна, родом з Полтавщини, батько Михайло Іванович, що походив з козаків дуже любив Україну. Він був учителем астрономії та фізики, а згодом став директором дитячого будинку, де створив оркестр і хор, у репертуарі якого були українські пісні, і все це було там, на Сахаліні. Коли Ростиславові було лише п’ять років батько помер. Але батькова любов до України, українські пісні передалися йому.

1945 року він разом з мамою переїздить до Дніпропетровська. З дитинства захоплювався живописом. При Нижньо-Дніпровській школі № 8 була художня школа. Першим вчителем був Петро Денисович Матвієнко.

Працюючи у тарному цеху металовиробів, мріяв про малярство, тому став готуватися до вступу у Дніпропетровське художнє училище. Але на омріяний факультет не вступив – не вистачило одного балу, тому довелося вчитися там, де був менший конкурс – на скульптурному, хоча через рік обіцяли перевести на омріяний факультет. Не вдалося… Ростислав спересердя повертається на завод. Вдруге прагне вступити до училища, і ця спроба була вдалішою. Це була його перша вагома перемога. Навчався у Миколи Степановича Боровського.

Романтична подорож по Волзі, де художник Левітан створив свої кращі живописні полотна в одні з канікул, ледь не коштувала йому відрахування з училища. Творче піднесення, молодість, радість подорожування – усе це призвело до запізнення на навчання на три тижні. Але врятували його роботи, які він написав у подорожі. Одна з них – «Весілля» – масштабне полотно. У ньому простір, широта, воля. Цю роботу як зразок кращих студентських робіт залишили в Дніпропетровському художньому училищі, де вона знаходиться і сьогодні.

В 1961 році вступив на живописний факультет Київського художнього інституту. Вчителями були видатні українські художники Ілля Никонович Штільман, Віктор Григорович Пузирьков, Іван Антонович Тихий, Анатолій Олександрович Пламеницький. В 1967 році захистив диплом картиною «Тривожна молодість», рішенням Державної Екземенаційної Комісії отримав рекомендацію для вступу до аспірантури, але художник мусив відмовитись, бо на той час вже була сім’я.

Після закінчення Київського художнього інституту в Ростислава Звягінцева був великий вибір – робота в Києві, в інституті, аспірантура, Черкаси, Чернігів, Донецьк і незнайоме маловідоме Рівне, куди отримав направлення на роботу в художньо-виробничі майстерні. Вибрав провінційне місто, де започаткував свою школу малярства, у той час такої традиції в місті ще не було, були лише митці – аматори і самоучки, які мали першість у малярському мистецтві.

І вже тут у Рівному він з головою поринає у творчість. На його полотнах – упіймані і зафіксовані миті життя, найчастіше це – пейзажі, пропущені крізь душу художника. Виконані в реалістичній манері, вони несуть у собі відтінок романтики, притаманної Звягінцеву.

Дати повний вихід своїм емоціям, ковтнути романтики найсправжнісінької дало змогу творче відрядження в унікальний куточок Землі – Камчатку. Цілий рік Ростислав Михайлович провів у походах з геологами, спав у тундрі, в горах просто неба, щоб потім передати це на своїх полотнах.

Про це він розповість потім маленькому синові Сергійкові, який сприйматиме батькові розповіді наче захоплюючий фільм – так народилася картина «Розповідь про Північ».

Суворий край Камчатки запав глибоко в душу ще з дитячих літ. Картини цього циклу насичені ліризмом. Автор у них передає свої спогади про людей, з якими жив, спілкувався, радів життю («Син оленяра», «Юність Камчатки», «Оленяр Камчатки»). Ці роботи на багатьох художніх виставках свого часу отримали високу оцінку критиків і шанувальників мистецтва.

Але мало хто знає, що майже весь північний цикл зроблений автором вдруге, з уяви. Під час поїздки Ростислава Михайловича у 1973 році на Північ, а точніше, коли поїздка вже закінчувалась, художник вирішив послати свої вже завершені роботи – а їх було не менше сотні – багажем. Коли буксир витягнув плашкоут – маленьке вантажне суденце – з бухти у відкрите море, хвиля хитнула його, підкинула, перевернула і знову поставила, злизавши всі ящики й контейнери, що були на борту. В тому числі й ящика з картинами. Можна тільки уявити з якими почуттями повертався майстер додому. Але роботи північного циклу, народжені ним вдруге – вони є, вони живуть!

Ростислав Звягінцев, здається, міцно увібрав в себе ту стриману, північну гаму кольорів – синіх, сріблясто-сірих. Саме в таких тонах вирішено багато його пейзажів. Спокійні, не крикливі, якісь наче стримано-розповідні.

В 1976 році став членом Національної Спілки Художників України.

У 1988 році отримав звання Заслуженого художника України.

Учасник багатьох обласних, республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок. Найбільше персональних виставок Ростислава Звягінцева було організовано у Рівному (1975, 1990, 1995, 2006) та в Києві (2000, 2003, 2008 рр.). Крім цього, рівняни пам’ятають митця як автора монументальних розписів інтер’єрів міської дитячої лікарні та Будинку дитини, зроблених на початку 80-х років.

Ростислав Звягінцев працював у жанрах пейзажу та натюрморту, портрета та тематичної картини. У малярських роботах художника здобутки національної школи поєднані з досвідом європейського імпресіонізму. Живопис для митця є не просто головною вживаною технікою, але й світоглядною домінантою. В творчості Звягінцева живопис – це мета й засіб, вічний пошук та знайдений скарб, структура дисциплінованого мислення та вільний потік відчуттів. В доробку митця впевнено домінує пейзаж. Твори майстра, пейзажні зокрема, побудовані на ґрунтовному вивченні натури. Ростислав Звягінцев є одним з найяскравіших українських майстрів пленерного живопису. Малюючи з натури краєвид, митець завжди створює цільний та завершений твір. Шлях між етюдом та «повноцінною» картиною в художника здається, на перший погляд, коротким. Але в цю дистанцію вкладаються роки щоденної кропіткої праці, вдумливого дослідження мотиву та вдосконалення власної майстерності.

Натюрморти митця зазвичай складені з невибагливих простих речей. У їх поєднанні відчутна спокійна виважена гармонія. Кожен натюрморт – свято для очей, створене шляхом майстерного аранжування простих, «чесних» реалістичних прийомів.

Пейзаж та натюрморт відіграють ключову роль і в тематичних картинах майстра. Характери та емоційний стан героїв відображені саме через природне оточення. Краєвид тут ніколи не виконує роль лише тла, а натюрморт, – лише набору аксесуарів. Персонажі завжди в діалозі з оточенням, і цей діалог – основа драматургії кожної тематичної картини Ростислава Звягінцева.

Художник поєднує у своєму мистецтві глибоку шану до традиції з постійним пошуком нових творчих рішень, вишукану майстерність з емоційною відкритістю, глибокий інтелектуальний аналіз з розвиненою інтуїцією. Ростислав Звягінцев демонструє вірність обраному шляху та здібність постійно вдосконалюватись, робити власне художнє висловлення максимально глибоким, комплексним, багатовимірним. Використовуючи засоби реалістичного живопису, митець відображає світ незмінним в одвічній мінливості.

Сьогодні твори живописця зберігаються у Львівському художньому музеї, в Херсонському краєзнавчому музеї, в Українській академії мистецтв у Києві, в музеях Чернігова, Лубен, а також в Рівненському краєзнавчому музеї. Крім цього, полотна Ростислава Звягінцева прикрашають галереї Лондона, болгарського міста Бєлградчика, є в приватних колекціях України, Англії, Франції, Польщі, Німеччини, Бельгії, США та Канади.

Вважається, що у своєму мистецтві художник послідовно продовжував традиції станкового українського живопису, але разом із тим майстерно поєднував традиції національної школи з досвідом європейського імпресіонізму. Світ полотен художника Ростислава Звягінцева – це світ до болю близької і рідної кожному з нас природи. Про це свідчать і назви його робіт, прості, лаконічні і такі глибокі – «Перша зелень», «Лютневий дзвін», «Тиша», «Квітневе сонце», «Серпень»... В кожній роботі, у великій картині чи в маленькому етюді, відчувається маленька частинка душі художника.

В останні роки через хворобу Ростислав Михайлович не мав можливості писати, але назавше передав свої вміння, жагу «бачити живопис в усьому» своїм нащадкам. Син Сергій, невістка Олена, донька Лада та онука Анна теж успішні художники, успадкували талант видатного українського живописця, продовжуючи справу батька і діда в інших художніх вимірах. Онука Ростислава Михайловича Анна Звягінцева згадує, що дідусь багато працював і володів даром в якийсь особливий спосіб дивитися на все, що його оточує. Він вмів вселити великий інтерес до якихось дрібниць, любов до простого і буденного, що знаходило відображення і в його картинах.

– Його роботи завжди мають ясний, очевидний, нібито буденний мотив, але настільки влучно передають стан, що забуваєш, що тут намальоване саме сіно чи ваза з квітами. Важливий в першу чергу колір, що дихає, той самий «стан» повітря чи світла, що перетворився на «стан живописний». Пам’ятаю, як дідусь взяв мене на пленер в Седнів. Ця поїздка дуже допомогла мені – здається, що там я нарешті почала займатися живописом, – ділиться спогадами Анна Звягінцева на презентації виставки у виставковій залі Рівненської обласної організації Спілки художників України, присвяченій пам’яті Ростислава Звягінцева.

І додає, що переважна більшість уривчастих і насичених спогадів дитинства пов’язана саме з дідусем, їхніми спільними прогулянками лугами та лісами його улюбленого села Решуцьк, де жив художник в останні роки. І ці згадки для неї тепер – як скарб.

– Він міг бачити живопис у всьому. Я вже потім зрозуміла, що річка Горинь, на яку він ледь не щовечора виходив дивитися літніми вечорами на дачі, кожен раз інша. І безкінечна кількість варіантів, як це все можна написати фарбами... Дідусь володів вмінням вловити всі ці нюанси.

І цей особливий погляд на світ, зв’язок з мотивом не полишали художника до останнього. А тепер продовжують жити у роботах, що залишив нам митець. Інтерес до життя в усіх його дрібницях і велика любов панували в його всесвіті. Де разом із мистецтвом живопису почесне місце займала сім’я, діти, онуки та найважливіша людина в його житті – дружина Валентина, яка завжди була поруч та без якої він би не впорався, хоч як би багато не працював.

Серце художника перестало битися у червні 2016 року. Відійшов у вічність один з велетів живопису ХХ сторіччя, що назавше увійшов в історію українського мистецтва.

(за матеріалами: А. Непомнящої,

Л. Рибенко, Б. Столярчука, О. Ірванця)

З творчої спадщини художника

1. 1. Леся, 1968
2. 2. Ноктюрн, 1977
3. 3. Протанцював-прострибав весняний дощ, 1977
4. 4. Лютневе сонце, 1978
5. 5. М'який сніг, 1978
6. 6. Тиша, 1978
7. 7. Скоро весна, 1983
8. 8. Черемшина, 1983
9. 9. Розлився Снов, 1985
10. 10. Лютий, 1985
11. 11. Сонячний день у лютому, 1985
12. 12. Весна, 1986
13. 13. Горобина, 1986
14. 14. Крига пішла, 1986
15. 15. Лютневий дзвін, 1986
16. 16. Стара козацька церква, 1986
17. 17. Квітень, 1987
18. 18. Влітку, 1994
19. 19. Сонячний день у лютому, 1996
20. 20. Врожай зібрано, 2002
21. 21. Полуниці, 2006

Про присвоєння тов. Звягінцеву Р. М. почесного звання заслуженого художника Української РСР : Указ Президії Верховної Ради УРСР ; 9 груд. 1988 р. // Червоний прапор. – 1988. – 11 груд. – С. 1.

Басараба В. Світ з любові / В. Басараба // Червоний прапор. – 1990. – 14 лют. – С. 4.

Басараба В. Одухотвореність / В. Басараба // Вільне слово. – 1994. – 18 груд. – С. 3.

Виткалов С. В. Культурно-мистецька Україна в регіональних вимірах : митці, художні колективи та організатори культурно-мистецького життя краю. – Рівне, 2014. – С. 56, 58, 76, 83.

Виткалов С. В. Рівненщина: культурно-мистецький потенціал в парадигмах сучасності : монографія / С. В. Виткалов. – Рівне, 2012. – С.210, 358, 364.

Гадич Г. Художник / Г. Гадич // Зміна. – 1975. – 20 берез. – С. 3.

Гужва О. Картини рівненського художника Звягінцева / О. Гужва // Червоний прапор. – 1975. – 16 берез. – С. 3.

Звягінцев Ростислав Михайлович // Митці України. – Київ : Українська енциклопедія, 1992. – С. 265.

Зв’ягінцев Ростислав Михайлович // Столярчук Б. Митці Рівненщини : енциклопед. довід. / Б. Столярчук. – Рівне, 2011. – С. 111-112.

Ірванець О. Початок / О. Ірванець // Червоний прапор. – 1988. – 2 квіт. – С. 4.

Мистецтво оновленого краю / Я. Запаско, В. Овсійчук, О. Чарновський, С. Степко. – Київ : Мистецтво, 1979. – С. 46. 

Непомняща А. Бачити живопис у всьому : [про виставку, присвячену пам’яті заслуженого художника України Ростислава Звягінцева у виставковій залі Рівненської обласної організації Спілки художників України] / А. Непомняща // Льонокомбінат. – 2016. – 5 серп. – С. 14.

Ніколаєва А. О. Звягінцев Ростислав Михайлович / А. О. Ніколаєва // Енциклопедія сучасної України. – Т. 10. З-Зор. – Київ : 2010. – С.469.

Ніколаєва А. Співбуттєвість краси та духу (до 20-річчя Рівненської обласної організації Національної спілки художників України) / А. Ніколаєва // Погорина. – 2009. – № 10-11. – С. 376-379.

Островский Г. Корни и крона / Г. Островский, А. Попов. – Львов, 1989. – С. 106, 135, 136.

Покотило Л. Мистецькі плоди осіннього мольберта : [про першу персональну виставку творів Ростислава Звягінцева ] / Л. Покотило // Сім днів. – 1994. – 29 листоп. – 5 груд. – С. 3.

Проніна Г. Сонячна палітра / Г. Проніна // Червоний прапор. – 1972. – 15 жовт. – С. 3.

Рибенко Л. Незрадливе служіння мистецтву / Л. Рибенко // Погорина. – 2002. – Вип. 4. – С. 99-106.

Рівненська обласна організація національної спілки художників України. – Рівне, 2008. – С. 6.

Ростислав Зв’ягінцев // Художники Рівненщини : альм. Рівнен. обл. орг. Нац. спілки художників України. – Рівне, 2008. – С. 30-31.

Ростислав Михайлович Звягінцев // Мистецька палітра Рівненщини. – Рівне. – С. 9.

Столярчук Б. Зворушливий почерк майстра // Столярчук Б. Енергетика слова / Б. Столярчук. – Рівне, 2012. – С. 415-416.

Інтернет-ресурси

Звягінцев Ростислав Михайлович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Звягінцев_Ростислав_Михайлович (дата звернення: 01.02.2023). – Назва з екрана.

Звягінцев Ростислав Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України : сайт. – Режим доступу: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=16681 (дата звернення: 01.02.2023). – Назва з екрана.

Киевский художник Звягинцев Ростислав Михайлович [Електронний ресурс] // Соцреализм. Киевский клуб коллекционеров : сайт. – Режим доступу: https://socrealizm.com.ua/gallery/artist/zviagintsev-rm-1938 (дата звернення: 01.02.2023). – Назва з екрана.

Гран-прі – за заслуги… [Електронний ресурс] // Рівне вечірнє : сайт. – Режим доступу: https://rivnepost.rv.ua/news/hranpri-za-zasluhi (дата звернення: 01.02.2023). – Назва з екрана.

У пошуках прекрасного [Електронний ресурс] // Рівне вечірнє : сайт. – Режим доступу: https://rivnepost.rv.ua/news/u-poshukakh-prekrasnoho (дата звернення: 01.02.2023). – Назва з екрана.

Анжела Хамедюк