У 1998 році на сторінках газети «Голос України» було вміщено публікацію «Розстріляти за... вірші», в якій йшлося про трагічну долю українського поета, прозаїка, публіциста, одного із засновників Полтавської спілки селянських письменників «Плуг» Юрія Жилка, уродженця села Підлужне Костопільського району. Навесні 1938 року він став жертвою сталінських репресій, був звинувачений НКВС «в активній участі в контрреволюційній націоналістичній організації та проведенні антирадянської роботи». Так звана «трійка» винесла страшний і несправедливий вирок – розстріляти! І лише після смерті Сталіна письменника реабілітували... Проте творча спадщина поета і сьогодні залишається маловідомою і недооціненою.  

Але у 1967 році у рівненській газеті «Зміна» з’явилася стаття відомого рівненського поета, письменника, краєзнавця, громадського діяча Євгена Шморгуна «Співець червоного почину», де він розповідає про долю Юрія Жилка і звертається до громадськості по допомогу у пошуках його рідних та додаткових відомостей про цю людину.

Заповнити «Білі плями» про Юрія Жилка допомогли історико-краєзнавчі нариси відомого поета, письменника та краєзнавця з Костопільщини Анатолія Карп’юка, що досліджував життя та творчість свого талановитого земляка. У 70-і роки ХХ століття займався пошуками та збирав матеріал про Юрія Жилка відомий рівненський журналіст, краєзнавець, літератор Іван Пащук. Також велику справу зробили діти Юрія Жилка – Віктор та Надія, які залишили чудові спогади про батька та про родину в цілому.

Юрій Жилко. Коротке, але славне життя

Мало хто знає тепер поета Юрія Жилка. Його життя було обірване енкаведистською кулею в 40-річному віці. Обірване нізащо...

Друзі Юрія Зіновійовича, які працювали разом з ним, згадують його виняткову скромність. «Був він тихий, непомітний, весь у праці», – так характеризувала його О. В. Бєлкова: вона знала поета по роботі в Центральній науковій бібліотеці міста Полтави. «У нашій тодішній уяві поет – це пишний чуб, замріяність... Жилко був мало схожий на поета, скоріше на рахівника», – розповідав один з учасників літературного руху на Полтавщині в середині 20-х років Марат Октябрський (справжнє прізвище – Гінце).

У трудовому списку Юрія Жилка немало різних посад, які він займав протягом 1920 – 1937 років на ниві освіти і культури. Був він учителем, лектором, бібліотекарем, журналістом. Лише ніде не записано, що він поет. Але ним Юрій Жилко, безперечно, був. Поетом-громадянином, співцем нових днів, який дивився «туди, де сонце». Він вірив, що воно може світити усім людям...

Юрій Жилко народився 28 лютого 1898 року в селі Головіно колишнього Ровенського повіту в сім’ї лісника. Під час першої світової війни батьки переїхали з Вільно, де тривалий час жили, до Полтави. Тут Юрій закінчив гімназію, пізніше вступив до інституту народної освіти. У Полтаві він слухав лекції професорів Багалія і Сумцова. На «відмінно» склав Жилко курс історії української народної словесності. Теорію поезії він студіював у Л. Степанова (батька відомого російського літературознавця М. Л. Степанова), а польську мову – у філолога і вченого І. Капустянського. Як свідчить сестра поета, Юрій Зіновійович студіював також європейські мови. Ці знання вплинули на культуру творчості письменника, яка була досить високою.

Свою поетичну діяльність Жилко розпочав ще на студентській лаві. З 1922 року він друкується в полтавських газетах «Известия» і «Голос Труда». Один із кращих віршів цього періоду – пісня «Перше травня». «Ставай в ряди, хто серцем юний, на свято правди і труда!» – закликав поет. Весь цей твір пройнятий пафосом розкриленої волі, поетичною схвильованістю, почуттям єдності з народом і вірою, що то шлях до правди і мети:

Вперед, вперед, орлина зграє,

До сонця вічного лети!

Новий нас день уже вітає

Огнем осяйної мети!

Восени 1922 року разом із молодими тоді літераторами Григорієм Епіком, Іваном Капустянським Юрій Жилко організовує Полтавську філію Спілки селянських письменників «Плуг». У 1923 – 1924 роках його вірші публікуються в полтавських газетах «Червоне село» і «Червоний юнак», а наступного року – в харківському журналі «Плужанин». Поет жваво відгукується на події громадського життя. 13 січня 1924 року в газеті «Червоний юнак» з’являється його «Юнацький марш» на слова «Соколи, соколи...». «Нічна зміна», «Два заповіти», «Ми» – така тематика поетичних творів Юрія Жилка середини 20-х років. Він прославляє мозолясті руки, які творять новий світ, викриває і засуджує непманів.

У той же час Жилко починає виступати як фейлетоніст. Багато його сатиричних творів з’явилося 1926 року в газеті «Робітник». Його гуморески знаходимо на сторінках харківського журналу «Службовець». Юрію Жилку належать численні твори підписані псевдонімами: Жар-Птиця, Ю. Навісний, Шестерня, Остюк (у газетах «Робітник», «Шлях Леніна», «Ударник» та ін.).

У 1925 році Юрій Жилко підготував до друку збірку віршів «Туди, де сонце». З невідомих причин вона не вийшла. Лише в 1930 році у Харкові побачила світ скромна книжечка поезій під назвою «Полустанок». На обкладинці по червоному тлі під відкритий семафор мчав паровоз. У майбуття спрямовував поет свої кращі думки і сподівання. Серед двадцяти віршів, які склали цю збірочку, було багато знайомих: вони друкувалися спершу в газетах.

У творчій особистості Юрія 3іновійовича Жилка щасливо поєднувалися лірик, публіцист і сатирик. Цей «стиль» підказував час. Як лірик це був поет праці, оновлення землі, яке обіцяли більшовики. Проникливо відтворював поет пейзажі у віршах «Місячні ночі», «Пісня Купали» та ін. Ці пейзажі, як правило, не існували в його творах без сюжетів суспільних, соціальних. Малюючи злотноволошковий степ у вірші «Літні сни», Жилко каже:

Сниться, сниться житам:

Уже там,

Де вони сонно хилились,

Крицеве серце машин

Дзвінко забилось.

Так в дусі того часу малювався індустріальний пейзаж. Є у Жилка і рядки про кохання, сповнені щирості і непідробного почуття. Але соціальні мотиви, звичайно, переважають. У невеликих творах поет уміє малювати виразні картини і образи. Як, наприклад, у вірші «Підпасич», де яскраво вихоплено з життя кінця 20-х років один типовий епізод. Зміст його простий: колишній підпасич їде у поїзді до міста на робітфак. За якусь мить перед ним проходить усе його минуле життя. Згадує він і «безверху хатину», і себе, «що зростав, мов під тином реп’ях». Революція посадила колишнього «наймита-харпака» до «столу президії» («то збирала комса наймитів»). Й ось уже в його руках книжка, а «увечері – любий лікнеп, в КСМ політичні години». Тепер –

Вже хлоп’я — не хлоп’я,

З його жвавий юнак.

І колеса йому:

на робфак,

на робфак...

Деякі вірші Ю. Жилка були покладені на музику композиторами Василем Верховинцем (теж був репресований), І. Михайленком, Яковом Левіним.

Юрій Жилко розстріляний у Полтаві між 16 і 29 травня 1938 року, місце поховання невідоме. Його творчий спадок став документом трагічної епохи 20-30-х років.

Юрій Жилко – син Поліського краю :

статті, листування, поезії / упоряд.

А. Карп'юк, ред. Л. Рибенко. – Костопіль :

Костопільська друкарня, 2011. – С. 41-43.

Надія Жилко. Спогади про батька / Н. Жилко // Юрій Жилко – син Поліського краю : статті, листування, поезії / упоряд. А. М. Карп'юк. – Костопіль : Костопільська друкарня, 2011. – С. 4-15.

Твори Юрія Жилка

Жилко Ю. Полустанок : поезії / Ю. Жилко ; передм. А. Карп’юк. – Костопіль : Костопільська друкарня, 2002. – 32 с.

Жилко Ю. З поетичного доробку / Ю. Жилко // Погорина. – 2011. – № 16/17. – С. 189-193.

Жилко Ю. Запріле листя – пахощі осінні : [вірші] // Райдуга – 1990. – № 8. – С.45-46.

Поезія Юрія Жилка : поезії / передм. П. Ротач, І. Пащук // Поезія – 71. – Вип. 2. – Київ, 1971. – С. 63-71.

Жилко Ю. Осінь; Розкопки; Складач; Запріле листя : [вірші] // Літературна Україна. – 1988. – 10 берез.

Жилко Ю. Сількор : [вірш] // Червоний прапор. – 1990. – 5 трав.

Про Юрія Жилка

Юрій Жилко – син Поліського краю : статті, листування, поезії / упоряд. А. Карп'юк, ред. Л. Рибенко. – Костопіль : Костопільська друкарня, 2011. – 60 с.

Жилко Ю. У листах – людські долі / Ю. Жилко // Юрій Жилко – син Поліського краю : статті, листування, поезії / упоряд. А. М. Карп'юк. – Костопіль : Костопільська друкарня, 2011. – С. 16-26.

Фрагменти з листування сина Віктора, дочки Надії, племінниці Надії з поетом Юрієм Жилком (1898-1938), уродженцем села Підлужного Костопільського району, який 1938 року був репресований і розстріляний сталінським режимом.

Жилко В. Коротке, але славне життя / В. Жилко // Юрій Жилко – син Поліського краю : статті, листування, поезії / упоряд. А. М. Карп'юк. – Костопіль : Костопільська друкарня, 2011. – С. 41-43.

Спогади Віктора Жилка, сина поета Юрія Жилка (1898-1938), уродженця села Підлужного Костопільського району, який 1938 року був репресований і розстріляний сталінським режимом.

Жилко Н. Спогади про батька / Н. Жилко // Юрій Жилко – син Поліського краю : статті, листування, поезії / упоряд. А. М. Карп'юк. – Костопіль : Костопільська друкарня, 2011. – С. 4-15.

Спогади Надії Жилко, дочки поета Юрія Жилка (1898-1938), уродженця села Підлужного Костопільського району, який 1938 року був репресований і розстріляний сталінським режимом.

Карп'юк А. Повернення із забуття / А. Карп'юк // Юрій Жилко – син Поліського краю : статті, листування, поезії / упоряд. А. М. Карп'юк. – Костопіль : Костопільська друкарня, 2011. – С. 28-38.

Петрик Г. Збережене в пам'яті / Г. Петрик // Юрій Жилко – син Поліського краю : статті, листування, поезії / упоряд. А. М. Карп'юк. – Костопіль : Костопільська друкарня, 2011. – С. 40-41.

Жилко Ю. [Про поета Ю. Жилка] // Винничук Ю. Розіп’ята муза: антологія українських поетів, які загинули насильницькою смертю. – Т. 2. – Львів : Піраміда. – 2011. – С. 67-71.

Гарін Ф. Юрій Жилко згадався : [вірш] / Ф. Гарін // Юрій Жилко – син Поліського краю : статті, листування, поезії / упоряд. А. М. Карп'юк. – Костопіль : Костопільська друкарня, 2011. – С. 27.     

Юрій Жилко : [про нього] // Пащук І. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини. – Рівне : Волинські обереги, 2005. – С. 66.

Юрій Жилко : [про нього] // Літературна Рівненщина : довідник / упоряд. Є. Шморгун. – Рівне : Азалія, 2003. – С. 30.

Юрій Жилко : [про нього] // Літератори Рівненщини : довідник / упоряд. Є. Шморгун. – Рівне : Азалія, 1995. – С. 10.

Юрій Жилко : [про нього] // І. Г. Пащук – поет, журналіст, краєзнавець : до 80-річчя від дня народження. – Рівне : Видавець Олег Зень, 2018. – С. 63.

Періодичні видання

Шморгун Є. Співець червоного почину : [про поета Юрія Жилка] / Є. Шморгун // Зміна. – 1967. – 29 лист. – С. 3, 4.

Юркова О. Розстріляний за ... вірші : [спогади про поета Ю. Жилка, уродженця с. Підлужне Костопіл. р-ну, репресований у 30-ті рр. XX ст.] / О. Юркова // Вільне слово. – 2003. – 6 серп. – С. 7.

Карп'юк А. Невідомий Юрій Жилко : до 120-річчя з дня народження / А. Карп'юк // Літературна Україна. – 2018. – 1 берез. – С. 13.

Карп'юк А. Поет із Підлужного: [до сторіччя з дня народження Ю. Жилка] // Вічеве слово. – 1998. – 28 лют.

Карп’юк А. Юрій Жилко – син поліського краю/ А. Карп’юк // Погорина. – 2011. – № 16/17. – С. 169-193.

Карп'юк А. Поет – наш земляк : [до 105-ї річниці від дня народження Ю. Жилка] // Вічеве слово. – 2003. – 29 берез.

Пащук І. Ліричний голос Юрія Жилка : до 100-річчя від дня народження українського поета // Вільне слово. – 1998.– 4 берез. – С. 2.

Карп'юк А. Трійка ухвалила розстріляти : [про поета, журналіста Юрія Жилка] / А. Карп'юк// Вічеве слово. – 1998. – 17 черв.

Інтернет-ресурси

Ротач П. Юрій Жилко [Електронний ресурс] / П. Ротач // Slovnyk.me : сайт. – Режим доступу: https://slovnyk.me/dict/literary_encyclopedia/ЖИЛКО_Юрій_Зіновійович (дата звернення 05.02.23). – Назва з екрана.

Юрій Жилко [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Жилко_Юрій_Зіновійович (дата звернення 05.02.23). – Назва з екрана.

Шморгун Є. Юрій Жилко [Електронний ресурс] / Є. Шморгун // Енциклопедія сучасної України : сайт. – Режим доступу: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=19200 (дата звернення 05.02.23). – Назва з екрана.

Карп’юк А. Повернення із забуття [Електронний ресурс] / А. Карп'юк // Слово Просвіти : сайт. – Режим доступу: http://slovoprosvity.org/2018/06/21/povernennya-iz-zabuttya/ (дата звернення 05.02.23). – Назва з екрана.

Список репресованих українських письменників [Електронний ресурс] // Profilbaru.com : сайт. – Режим доступу: https://profilbaru.com/uk/ Список_репресованих_українських_письменників (дата звернення 05.02.23). – Назва з екрана.

Син Поліського краю [Електронний ресурс] // Костопіль.Libr : Блог Костопільської районної бібліотеки. – Рожим доступу: https://kostlibr.blogspot.com/2013/03/ (дата звернення 05.02.23). – Назва з екрана. 

Юрій Жилко. Коротке, але славне життя [Електронний ресурс] // История Полтавы : сайт Бориса Тристанова. – Режим доступу : http://histpol.pl.ua/ru/partii-i-obshchestvennye-organizatsii/tvorcheskie-ob-edineniya?id=1865 (дата звернення 05.02.23).– Назва з екрана.       

Український поет Юрій Жилко [Електронний ресурс] // Who-is-who.ua. Українська конфедерація журналістів : сайт. – Режим доступу: https://who-is-who.ua/main/page/rovno/105/69 (дата звернення 05.02.23). – Назва з екрана.

Юркова О. Розстріляний за вірші [Електронний ресурс] / О. Юркова // Голос України : сайт.– Режим доступу: http://www.golos.com.ua/article/242369 (дата звернення 05.02.23). – Назва з екрана.

Олена Кудіна