Віртуальні виставки

Василь Рябунець – корифей рівненських кіномитців
11.08 2022 | Постаті | Прочитано: 443


Він не уявляє себе поза Волинню. Хоч і живе на Рівненщині й у такій же мірі любить і цей край. З його ініціативи народилася кіностудія «Волинь» в Луцьку, а відтак – і «Горинь» у Рівному. Озираючись у пам'ять, згадує лише добро і друзів. Ця людина вміє повсякчас бути справжньою і завше творити, навіть тоді, коли доводиться заробляти на шматок насущного.

Якщо вважати, що кожна доля визначається в дитинстві, то у Василя Рябунця цей життєвий період далекий від ідилічно-безхмарного. Народився в Гощанському районі, ріс біля Степаня. Батько загинув в УПА, а маму за участь в українському національно-визвольному русі засуджено на чверть століття неволі.

Що було робити хворій бабусі? Прихистком для онука став Острог. Тут навчався у школі-інтернаті. А після закінчення семи класів подався в Рівне. Здавалося б, обставини мали формувати далеку від сентиментів особистість. А він обрав мистецтво, вступивши до Рівненського музичного училища.

«У житті мені щастило на добрих людей, – зізнається Василь Рябунець. – Отримавши музичну освіту, я мав роботу в Горохові. Викладав у місцевій музшколі (вчив грі на кларнеті). Дописував до районної газети. Потім Святослав Пирожко запропонував писати, співпрацювати з редакцією. Заприятелював із Леонідом Лагановським».

Пізніше він стане членом Спілки журналістів, але найближчим для душі виявиться кіно, відтак телебачення. Хоч розпочнеться все із фотографії. Точніше – з випадку. З нагоди двадцятип'ятиліття від дня народження товариство, не довго роздумуючи, подарувало Василеві фотоапарат. Найпершими знімками стали пейзажі. Волинська природа – дороговказ у завше незбагненний світ мистецтва. Його світлини не могли не помітити. Тому й, уже звикши до горохівчан, отримав запрошення з Луцька організувати й очолити у Волинському обласному науково-методичному будинку народної творчості відділ кіно і фото. Так спочатку з'явився фотоклуб «Промінь», який об'єднав Івана Головню, Павла Пастушенка, Тадея Сидорука, Владлена Дроботька. Але ж коли в Будинку народної творчості з'явилася кінокамера та й службові обов'язки визначалися посадою методиста з кіномистецтва, як не спробувати себе в ролі режисера, оператора, сценариста? То й через півроку після «Променя» постала в Луцьку кіностудія «Волинь» (її ініціатори спочатку збиралися на першому поверсі будинку народної творчості).

Перша стрічка народжувалася в Доросинях Рожищенського району (в місцевому колгоспі там головував Герой Соцпраці Володимир Вірний) завдяки триндему – Василеві Рябунцю, майбутньому визначному художникові, нині, на жаль, покійному Олександрові Валенті та журналістові потужного творчого обдаровання і сильної волі Володимирові Шабалі. Фільм назвали «Продовження легенди»: начеб у давнину прийшов у цю місцину Дорош Синій (таке прізвище в селі побутувало), серед казкової природи заснував Доросині.

«А «Слідами Мавки», другий фільм, створювали вже разом із незабутніми Костем Шишком, Павлом Пастушенком, згадуваним Олександром Валентою, – пригадує Василь Рябунець. – Ми вирішили звернутися до слова Лесі Українки. Перечитавши «Лісову пісню», поїхали до Скулина, в Нечимне. Разом з нами – й Олекса Ошуркевич, фольклорист, діалектолог, дослідник родини Косачів. Це була творча удача. Світ Лесі Українки згуртував особистостей».

У ті часи партійні владоможці зазвичай цитували свого вождя, що з усіх мистецтв найважливіше – кіно. Тому й аматорські студії почали народжуватися в районних центрах Волині. Не стала винятком і Стара Вижівка. Натхненниками місцевої кіностудії там були Іван Корсак, який працював у районній газеті, та Валерій Хильчук, який став керівником студії. «Я приїхав допомогти. Як приємно було працювати з цими людьми! – не приховує захоплення Василь Рябунець. – Знімали фільм про лісника – «Посвячений у таємниці Берендея» (сценарій Івана Корсака). Успіх несподіваний і надзвичайний. Фільм був удостоєний медалі. А кіностудія у Старій Вижівці отримала статус народної – раніше, ніж моя «Волинь»! У цьому містечку ми створили ще одну стрічку».

Творчих планів у волинському контексті було багато. Але доля їх по-своєму відкоригувала. Зважаючи на сімейні обставини, тридцять років тому переїздить до Рівного. А там після луцької «Волині» з'явилася на світ його «Горинь».

У Рівному Василь Рябунець зумів згуртувати довкола себе команду особистостей. Заприятелювавши з письменником Євгеном Шморгуном, багато мандрував. Після цих подорожей народжувалися фільми-сповіді, фільми-одкровення... Запропонував і свою версію «Круг містечка Берестечка». Не міг не освідчитися в любові й до неповторної краси «Рівненської Швейцарії» – так з'явилася натхненна «Легенда Соколиних гір». Загалом щороку вдавалося знімати не менше десяти стрічок.

Та соціально-економічна криза, що, зрештою, завершилася крахом колишньої наддержави, передовсім ударила по культурі, зокрема – по кінематографу (як професійному, так і самодіяльному): не було плівок, проявників... Але знову ж доля простягла зичливу руку: потрібно було створювати Рівненське телебачення. «Я став одним із тих, хто розпочав цю справу. Набутий досвід у кіно знадобився і в телебаченні», – згадує Василь Рябунець. До того ж, оскільки є головним режисером, з'явилося більше можливостей попрацювати над власними сценаріями, залучати цікавих операторів. Виникла ідея (і вже втілилася в життя) зняти цикл відеофільмів про княжі міста Рівненщини – Пересопницю (на Євангелії, переписаному там у прадавні часи, зараз присягають українські президенти), Дубно, Острог, Клевань...

Василь Рябунець залишився вірним своєму давньому оптимістичному кредо: «Весь час потрібно працювати, бо інакше втрачається інтерес до життя».

Він – єдиний представник художніх аматорів колишнього СРСР, творча праця якого 25 разів відзначалася престижними дипломами лауреата Всесоюзних конкурсів. При цьому, треба відзначити, що Василь Рябунець є й засновником Першого обласного фестивалю самодіяльного кіномистецтва на Волині (1972 р.), співзасновником міжреспубліканського (пізніше – міжнародного) фотофестивалю «Фотодебют» (70-ті) (єдиний фестиваль такого масштабу в країні), щорічного західноукраїнського кінофестивалю (1975 р.), що проходив у містах Луцьку, Володимирі-Волинському, Львові та Здолбунові та низки інших. Саме тоді й почали в молодій державі відроджувати фестивальний рух, численні промисли та ремесла, найбільш характерні західноукраїнським теренам.

Незабаром у м. Рівному відбувся Перший фестиваль аматорських кінофільмів, який, безперечно, привернув увагу до себе незвичністю обраних сюжетів, форм висловлення творчої думки, режисерськими знахідками тощо. А ще через деякий час рівненські кіномитці довели свою спроможність і потрібність державі, одержавши високі нагороди на достатньо престижних культурологічних заходах. Йдеться насамперед про Всеукраїнський фестиваль кіно- й відеофільмів аматорських та некомерційних студій, що проходив у м. Луцьку, де серед нагороджених – фільм кіностудії «Азалія» «Людина з планети Старість» Ю. Калюха.

Проте, поетичні, елегійно огорнуті кінофільми-замальовки В. Рябунця «Слідами Мавки», «Продовження легенди», «Щедрий вечір», «В обійсті старого самітника», «Легенди Соколиних гір», «На берегах древлянської ріки» та ін., створені ним ще наприкінці 70-80-х років, хоча й не брали участі у конкурсних програмах, утім, здається, не втрачають своєї популярності й актуальності і сьогодні та мають своє стале коло прихильників. Найбільше запам’яталися: «Пересопниця», «Світанок древнього Корця», «Твердиня над Іквою» та ін.

Як і кожен майстер, Василь Рябунець має декілька своїх версій стосовно вітчизняних літературних класиків. Телеглядачі мали змогу переглянути й його фільми про творчість Уласа Самчука («Улас Самчук повертається»), Лесю Українку («Одержима»), Володимира Короленка («Серед руїн»), Тараса Шевченка («Караюсь, мучусь, але не каюсь», «Ми не лукавили з тобою..», «Така, як ти, колись лілея...», «Волинськими дорогами Тараса»). Є в нього і яскраві замальовки про визначних людей Рівненщини, зокрема про народну майстриню, одну з визначних виробників «поліського серпанку» – Уляну Петрівну Кот («Берегиня»).

Творче натхнення допомагала підтримувати і родина. Дружина Орися – відома майстриня народної творчості. Її рушники, серветки, сорочки, одяг експонувалися на обласних, республіканських, всесоюзних виставках народної творчості, фестивалях мистецтв, отримували високі відзнаки. Дочка Іванна теж увібрала в душу мамине захоплення. Її серветки, вишивані рушники, силянки, гердани, жіночі прикраси з бісеру – справжні мистецькі витвори, які привертають увагу фахівців, зачаровують багатьох шанувальників народної творчості.

Місцеві кіностудії створювали достатньо оригінальні стрічки локального спрямування, знаходили найбільш вдалий ракурс висвітлення переважно краєзнавчої проблематики, брали участь у численних конкурсах і фестивалях, їх «творчі портрети» (окремих осіб чи місцевих художніх колективів) відрізнялися глибиною розкриття образу, точністю бачення проблеми, яскравістю тощо, а оригінальні мистецькі замальовки, з точки зору змісту, були бездоганними, адже йшлося про осіб, достатньо знайомих і режисеру, і оператору та сценаристу. Тому ці мистецькі нариси подавали, як правило, ту інформацію, на яку сподівалися глядачі і цим мали у них успіх.

Утім, не лише «творчими портретами» задовольнялися рівненські митці. Тема національно-визвольної боротьби українського народу також знайшла своє образне втілення в хронікально-документальних фільмах, зокрема Василя Рябунця: «Гурби», «Довга дорога до рідного краю» (про важку долю зв’язкового УПА Артема Дереша із с. Русивель Гощанського р-ну). Цікаві також телевізійні фільми Василя Рябунця, створені ним у співдружності з тележурналістами П. Мідріганом, Б. Трофімюк, Г. Шепель, Н. Васильєвою, О. Бухалом та ін. Зокрема, за сценарієм П. Мідрігана були створені фільми «Я прагнув волі Україні» (про керівника національно-визвольного руху періоду Великої вітчизняної війни – Тараса Бульбу-Боровця), гостро публіцистичну стрічку «Перевертні» (про спецзагони НКВС, що під виглядом бандерівців наводили жах на місцеве населення). А за сценарієм Богдани Трофимюк – фільми «Німа правда» (про голодомор 1933 року) і «Зламане крило душі» (про війну в Афганістані). Фільм «Німа правда» був удостоєний Гран-прі на XIII (2008 р.), а «Перевертні» – отримав Першу премію XIV (2009 р.) Всеукраїнського конкурсу телевізійних програм «Калинові острови».

Серед цього ряду осібно стоять фільми «Посвячений у таємниці зеленого світу» та «Нерозривне коло», в яких йдеться про відомого фітотерапевта Івана Михайловича Носаля та фільми-замальовки, зняті за його ж сценарієм, зокрема «Повернення».

Значний вплив на формування В. Рябунця як митця мали зустрічі з професіональними згодом режисерами українського кіно Ю. Іллєнком, Л. Осикою, М. Мащенком, Л. Виковим, І. Миколайчуком та іншими майстрами, з якими він спілкувався ще під час навчання в Київському інституті театрального мистецтва та в процесі роботи над своїми фільмами.

Історія справді почала писатися об’єктивом. І це знову ж таки вивело зазначений вид мистецтва на належний йому професійний рівень. Воно вже мало своїх глядачів, своїх симпатиків та опонентів. Обласний Центр народної творчості у міру можливостей надавав їм методичну допомогу, влаштовував семінари, «творчі лабораторії» на місцях, сприяючи таким чином розвитку цього виду мистецтва в краї. Авторські роботи неодноразово демонструвалися й на місцевому телебаченні. Та й періодична преса теж постійно про них пам’ятала.

Йому поталанило на будь-якому етапі своєї долі сприймати цей світ як Божу даність, жити любов'ю, а не наріканнями, жовчною зненавистю. Чи не тому і вдається повсякчасно залишатися самим собою?

А рецептом своєї духовної молодості ділиться відверто і з усіма, скориставшись рядками поета Віктора Лазарука, творчість якого назавше залишається життєдайним бальзамом: «Ми витрушуєм старість, мовби зілля із волока. Ми не віримо в чудо, проте свищуть раки, вертається молодість, папороть буйно цвіте».

За матеріалами С. Виткалова, В. Вербича, А. Дацкова


Публікації Василя Рябунця

Рябунець В. А в кіно весь світ / В. Рябунець // Вісті Рівненщини. – 1993. – 29 черв.

Рябунець В. В об’єктиві – Ровенщина : [про любительські кінострічки, присвячені області] / В. Рябунець // Культура і життя. – 1977. – 20 січ.

Рябунець В. Життєвий вибір : [Ю. Калюха – кінематограф. Очолює самодіяльну кіностудію «Азалія»] / В. Рябунець // Вільне слово. – 1995. – 10 черв.

Рябунець В. Лист : (новела) / В. Рябунець // Погорина. – 2012. – № 20/21. – С. 316-318.

Рябунець В. На екрані – Ровенщина : [про роботу самодіяльної народної кіностудії «Горинь»] / В. Рябунець // Зміна. – 1976. – 6 лип.

Рябунець В. На порозі вічності : [до 100-річчя Уласа Самчука] / В. Рябунець // Вісті Рівненщини. – 2005. – 16 лют. – С. 3.

Рябунець В. Останній бій [вояків УПА на Рівненщині у 1950 році] (худож.-документ. повість) / В. Рябунець // Волинь. – 2008. – 8 лют. – С. 7.

Рябунець В. Справжній кіношник / В. Рябунець ; спілкувався Ю. Береза // Вільне слово. – 2010. – 4 листоп. – С. 13.

Розмова з фотохудожником і режисером аматорського кіно з Рівного Василем Рябунцем.

Рябунець В. Творча нива [заслуженого працівника культури України, члена Нац. спілки журналістів] Анатолія Дацкова / В. Рябунець // Сім днів. – 2008. – 25 січ. – С. 6.

Рябунець В. У краю Олесі / В. Рябунець // Закохані дерева : зб. нарисів, худож. творів / під ред. М. П. Камінського. – Рівне, 2009. – С. 9-12.

Про перебування письменника О. Купріна на Поліссі, зокрема, в Кузьмівці Сарненського району. Опис середовища і природи письменник відображає у своїх творах.

Рябунець В. У краю Олесі В. Рябунець / В. Рябунець // Червоний прапор. – 1990. – 7 верес. – С. 3.

 

Публікації про життя і діяльність Василя Рябунця

Дацков А. Яринівський шлях / А. Дацков. – Рівне : Волин. обереги, 2010. – 152 с.

Про життєвий і творчий шлях заслуженого працівника культури України, відомого рівненського фотохудожника і режисера аматорського кіно Василя Рябунця.

Береза Ю. Справжній кіношник / Ю. Береза // Вільне слово. – 2013. – 26 лют. – С. 7.

Береза Ю. Новели відомого режисера / Ю. Береза // Вісті Рівненщини. – 2016. – 22 квіт. – С. 16.

Про книгу «Останній бій» рівненського кінорежисера Василя Рябунця, яка побачила світ у видавництві «Волинські обереги».

Виткалов С. Кіномистецтво і сучасне фото як культурний феномен // Виткалов С. Рівненщина: культурно-мистецький потенціал в парадигмах сучасності / С. Виткалов. – Рівне, 2012. – С. 238-250.

Виткалов С. В. Кіномистецтво та художнє фото сучасної Рівненщини : погляд на проблему крізь призму періодичної преси / С. В. Виткалов, О. В. Граб // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку : зб. наук. праць : наук. записки РДГУ. Вип. 14. – Рівне, 2008. – С. 74-75.

Виткалов С. Культурно-мистецька Україна в регіональних вимірах: митці, художні колективи та організатори культурно-мистецького життя краю : монографія / С. Виткалов. – Рівне, 2014. – С. 20, 21, 156, 157, 161.

Дацков А. Дорога до серця [про народ. самодіял. кіностудії «Горинь» та «Дубно»] / А. Дацков // Вільне слово. – 1993. – 16 жовт.

Дацков А. Кіношник Сидорович / А. Дацков // Погорина. – 2002. – Вип. 4. – С. 110-113.

Про кіномитця, режисера В. Рябунця, який родом з Гощанського району Рівненської області.

Іваненко А. Його поле : [про режисера нар. самодіяльної кіностудії «Горинь» при обл. наук.-метод. Центрі нар. творчості і культ.-освітньої роботи В. С. Рябунця]. – Червоний прапор. – 1988. – 6 лип.

Із кінокамерою під омофором благодаті // Вербич В. Під куполом спільного неба : есеї та діалоги / В. Вербич. – Луцьк : Твердиня, 2006. – С. 188-189.

Про головного редактора Рівненського обласного державного телебачення Василя Рябунця.

Рябунець Василь Сидорович // Рівне-720: від давнини до сучасності. Кн. 2. – Рівне : Волинські обереги, 2003. – С. 90.

Рябунець Василь Сидорович // Столярчук Б. Митці Рівненщини : енциклопед. довід. / Б. Столярчук. – Рівне, 2011. – С. 285.

Степаненко М. Фестиваль «Стара Волинь» : [про перший аматорський фестиваль кінофільмів] / В. Степаненко // Волинь. – 1993. – 5 листоп.

Форманчук О. «Останній бій» режисера / О. Форманчук // Рідний край. – 2016. – 15 жовт. – С. 15.

Про книжку «Останній бій» режисера кіно й телебачення, заслуженого працівника культури України, члена НСЖУ та уродженця с. Майкова Василя Рябунця.

Шморгун Є. Услід за легендою / Є. Шморгун // Вісті Рівненщини. – 2020. – 24 квіт. – С. 7.

Спогади письменника Євгена Шморгуна про «кіношника», очільника самодіяльної кіностудії Рівненського обласного будинку народної творчості Василя Сидоровича Рябунця.

 

Інтернет-джерела 

ТРК «Рівне 1» – переможець творчого конкурсу серед засобів масової інформації Рівненщини [Електронний ресурс] // ОГО : сайт. – Режим доступу: https://ogo.ua/articles/view/2015-06-03/63310.html (дата звернення: 17.07.2022). – Назва з екрана.

Гупало С. Слідами «Олесі» [Електронний ресурс] / С. Гупало // ZN.UA : сайт. – Режим доступу: https://zn.ua/ukr/SOCIUM/slidami_olesi.html (дата звернення: 17.07.2022). – Назва з екрана.

Негода М. Літописці свого простору : [у Вармінсько-Мазурському воєводстві Польщі пройшов фестиваль «Калинові мости» (2013 р.), на якому Гран-прі серед телевізійних програм отримав фільм Рівненської ОДТРК «Літописець свого простору» про життя і творчість письменника та громадського діяча Уласа Самчука (автор Олексій Бухало, режисер Василь Рябунець)] [Електронний ресурс] / М. Негода // Урядовий кур’єр : сайт. – Режим доступу: http://ukurier.gov.ua/uk/news/litopisci-svogo-prostoru/ (дата звернення: 17.07.2022). – Назва з екрана.

На берегах древлянської ріки. Режисер Василь Рябунець [Електронний ресурс] // Pinterest : сайт. – Режим доступу: https://www.pinterest.com/pin/223631937733704405/ (дата звернення: 17.07.2022). – Назва з екрана.

Німа правда. Свідчення, загублені в стерні (2008). Документальні фільми з історії України [Електронний ресурс] // klio.dp.ua : сайт. – Режим доступу: http://klio.dp.ua/Home/View/695 (дата звернення: 17.07.2022). – Назва з екрана.

Німа правда. Свідчення, загублені в стерні (частина 2/2) [Електронний ресурс] // YouTube : сайт. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=YgzBC0NN1sE&ab_channel=UkrainianHistVideo (дата звернення: 17.07.2022). – Назва з екрана.

Хто такі русалки? : [режисер Василь Рябунець, кіностудія «Горинь», кін. 80-х рр.] [Електронний ресурс] // YouTube : сайт. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=TyZ8xV-i810&ab_channel=VladDemchenko (дата звернення: 17.07.2022). – Назва з екрана.

 

Анжела Хамедюк

 




усі виставки »

Культурний фронт. Бібліотека

Культурний фронт.
Бібліотека

Книги від Українського
інституту книги

Книги від Українського інституту книги

Електронні каталоги

Електронні каталоги

Рівне та рівняни у фотографіях

Рівне та рівняни у фотографіях

3D-тур бібліотекою

Подорож бібліотекою

Революція Гідності. Війна

Революція Гідності. Війна

Освітній навігатор

Освітній навігатор

Аудіобібліотека

Аудіобібліотека

Віртуальні виставки

Віртуальні виставки

Видання бібліотеки

Видання бібліотеки

Електронна доставка документів

Електронна доставка документів

Конкурс "Краща книга Рівненщини"

Конкурс "Краща книга Рівненщини"

Цифрові колекції

Цифрові колекції