Віртуальні виставки

Нескорений командир Роман Шухевич – «Тарас Чупринка»
24.06 2022 | Постаті | Прочитано: 243


Самостійність здобуде не одна

Партія чи організація, чи окремі

Люди, здобуде її тільки ціла Україна.

Р. Шухевич


В галереї національних борців XX-го сторіччя найяскравіша постать генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» займає цілком виняткове місце. Він чи не єдиний з-поміж найавторитетніших борців за волю і соборність України впродовж свого нетривалого життя активно боровся проти всіх окупантів української землі. Універсальний лідер, військовий і політик, Провідник ОУН, генерал-хорунжий, легендарний командувач УПА, не маючи підтримки держави, зусібіч оточений ворогами, спираючись тільки на український народ, Роман Шухевич зумів створити стотисячну Повстанську армію і, очолюючи її, вів впродовж семи років страшну боротьбу за незалежність українського народу. Для Романа Шухевича кожна частина української землі була Україною, а служба Україні – найвищим наказом.

 

Рід Шухевичів

1907 року народився Роман Шухевич, політичний і військовий діяч українського революційно-визвольного руху 1920–1950 років, генерал-хорунжий УПА (1944), який походив зі славного українського роду. Рід Шухевичів впродовж XIX століття сприяв українському національному відродженню. Предок по батькові Іван Шух (помер 1810 року) походив із села Розвадів на Львівщині. Син Івана Шуха сільський священник Євстахій (1778-1824) назвав себе Шухевичем. Прадід Романа, священник Йосип Шухевич, першим в українській літературі перекладав Вергілія, Шиллера, Вальтера Скотта.

Дід, професор Володимир Шухевич був громадським діячем, етнографом, активним учасником товариства «Просвіта» і дійсним членом Наукового товариства імені Т. Шевченка, автором дослідження «Гуцульщина», найґрунтовнішої праці про гуцулів у 5-ти томах.

Дядько Степан Шухевич був адвокатом і оборонцем прав українців на гучних політичних процесах у Польщі, у 1919 році командував 4-ою бригадою Галицької армії.

Батько Романа Осип Шухевич, суддя, під час проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) став політичним комісаром в Кам’янці Струмиловій (тепер Кам’янка-Бузька) на Львівщині, за що після поразки визвольних змагань карався польськими окупантами у львівській тюрмі «Бриґідки».

Мати Євгенія була донькою-одиначкою отця Єтоцького, пароха в селі Оглядів на Радехівщині.

 

Ранні роки

Народився Роман Шухевич 30 червня 1907 року в королівстві Галичини та Лодомерії (Австро-Угорщина) у містечку Краковець (Краківці) Яворівського повіту Львівської області (за іншими даними – у Львові), у родині повітового судді.

Дитинство Романа минуло у Краківці, неподалік Львова, а коли хлопчикові було сім років, родина переїхала до Кам'янки-Бузької. Після закінчення початкової школи 10-річний хлопчик переїхав до Львова навчатись у філії Академічної гімназії. Тим часом з утворенням ЗУНР (1 листопада 1918 року) батько Романа працював повітовим комісаром ЗУНР, а його дядько по татовій лінії увійшов до лав вояків УГА (Українська Галицька Армія).

 

Юнацькі роки 

Навчаючись у 1917-1925 роках в Академічній гімназії, Роман мешкав у Львові під опікою бабусі Герміни, діячки українського жіночого руху за рівноправність з чоловіками та жіночої освіти в Галичині. У неї в 1921-1922 роках винаймав кімнату полковник Євген Коновалець – Командант УВО. Гімназист Роман часто спілкувався із полковником, прислухався до його розмов, які справили великий вплив на формування свідомості й характеру майбутнього Командира УПА.

Роман Шухевич належав до «Пласту» від 1921 року, будучи членом пластового полку ім. Князя Льва. «Пласт» давав можливість фізично загартуватися, навчитися орієнтуватися на місцевості, виробити навички виживання у природі, опанувати правила безпечної поведінки зі зброєю. Організація «Пласт» стала резервуаром кадрів для підпілля та розглядалась багатьма її членами не тільки як можливість займатися спортом та опановувати методику виживання, а й як підготовчий етап для боротьби за свободу України.

Уже 16-літнім юнаком в 1923 році із групою молодих, таких як він, патріотів Шухевич проходив перший військовий вишкіл під керівництвом досвідченого вояка з лав Української Галицької Армії.

Роман Шухевич дуже любив спорт. Він грав у футбол, волейбол, баскетбол, водне поло, займався боксом, кінним і лижним спортом. На Запорозьких іграх у Львові він встановив рекорд бігу з перешкодами на 400 метрів та рекорд у плаванні на 100 метрів. Займав призові місця у метанні диску та штовханні ядра. У середині 1920-х років він організував спортивний гурток «Тури», до якого належав цілий гурт молоді. Роман Шухевич у гімназії заснував спортивний гурток «Ясний тризуб», любив футбол та грав за гімназійну команду «Русалка». Згодом організував Карпатський лещатарський (лижний) клуб та брав активну участь у Студентському спортивному клубі. Роман їздив на лижах, катався на ковзанах, ходив у гори, був вправним альпіністом, займався весловою греблею. Особливо добре Шухевич володів шпагою, якою тричі боронив честь українського студентства. Займався він також планеризмом і отримав диплом пілота безмоторного літака.

Роман Шухевич чудово володів польською, німецькою, старослов’янською, латинською та грецькою мовами, прекрасно знав історію, літературу України.

Шухевич захоплювався мандрами по річках: на човні проплив з Галичини по Бугу та Віслі до Балтики і назад – на веслах проти течії. Також він заснував у «Пласті» курінь «Чорноморці», з яким проплив усі найважливіші ріки Західної України.

Роман Шухевич був музично обдарованою людиною: закінчив курс народних танців Василя Авраменка, закінчив курси гри на фортепіано. Він виступав із концертами на різних сценах Львова. У студентські роки у Львові Роман грав у студентському квартеті «Ревелєрси Євгена» («Львівські ревелєрси»). Одним із солістів квартету був рідний брат Романа Юрій. Брати навіть виступали спільно у Львівському оперному театрі. Якось молодий Шухевич грав на фортепіано на вечірці в карпатському містечку. Інструмент привезли на возі, але назад коштовне фортепіано пошкодували трясти возом, тому понесли на руках. Несли разом зі стільцем, на якому сидів Шухевич, який продовжував грати в дорозі.

 

Шлях боротьби у лавах УВО-ОУН

У 1925 році Роман Шухевич вступив у ряди Української Військової Організації. Згодом Крайова Команда УВО доручила йому виконати замах на польського шкільного куратора у Львові Станіслава Собінського, який проводив жорстоку антиукраїнську політику в галузі шкільництва. 19 жовтня 1926 р. дев’ятнадцятирічний Шухевич разом із Богданом Підгайним виконали поставлене перед ними завдання і, до речі, так і не були виявлені поліцією.

Вересень 1926 року – Роман Шухевич вступає до Львівської політехніки на дорожньо-мостовий відділ, де одержує диплом інженера. Паралельно вчиться на заочному курсі Музичного інституту ім. Лисенка за класом фортепіано.

У 1928-1929 роках – на військовій службі в польській армії. Як студент був направлений на навчання в школу підхорунжих, але через політичну неблагонадійність звільнений.

 

1930-го, ще будучи студентом Львівської політехніки, Роман Шухевич одружився з донькою пароха с. Оглядова на Радехівщині Наталкою Березинською.

2 лютого 1929 р. у Відні виникла Організація Українських Націоналістів. У 1930 році Роман Шухевич (псевдо «Дзвін») був призначений бойовим референтом Крайової екзекутиви (виконавчого органу) ОУН. Це означало, що без його відома, санкції і дозволу не міг відбутися жоден акт спротиву збройними методами.

Роман Шухевич брав участь в організації замахів на антиукраїнськи налаштованих польських урядовців. У 1931-32 роках відбулося кілька успішних нападів на поштові карети і банки. У тому ж таки 1932 році було здійснено замах на комісара поліції Чеховського за знущання над українськими політв’язнями та катування їх під час допитів. Також було здійснено атентат на радянського консула у Львові Олексія Майлова як відповідь і знак протесту проти штучного Голодомору в Україні, влаштованого більшовиками.

У червні 1934 року в зв’язку з убивством польського міністра Пєрацького поліція провела масові арешти серед членів ОУН. У липні арештували і Романа Шухевича. В його житті це був перший арешт. Його заслали до концентраційного табору в Березі Картузькій (Білорусь) без достатніх доказів вини. В 1935 році Романа Шухевича забрали з концтабору і перевезли до тюрми «Бригідки» у Львові.

На Варшавському процесі над ОУН Роман Шухевич виступав у ролі свідка. Усі свідки обстоювали право говорити рідною мовою. За таку поведінку головуючий суддя В. Посемкевич оштрафував їх на 200 злотих, а за привітання «Слава Україні!» наказував покинути залу суду та карав однією добою ув’язнення. Було 23 підсудних. Усім їм інкримінували державну зраду. А вони у своїх виступах викривали злочини польської влади щодо України й українців.

Романа Шухевича засудили на три роки ув’язнення з урахуванням уже відсидженого строку у Березі Картузькій та слідчого арешту.

1937 року Роман Шухевич вийшов на волю.

 

Рекламний бізнес Романа Шухевича

Рекламна фірма «Фама» (у пер. з латини – розголос) – оригінальний вихід Романа Шухевича із зовсім неоригінальної ситуації: після звільнення з тюрми він опинився без роботи. Тому створив рекламну компанію, яка за два роки виросла у справжнього гіганта ринку і приносила десятки тисяч прибутку. Оскільки він, згідно із законодавством, не мав права на організацію власної комерційної установи, то взяв у спілку Богдана Чайківського, випускника Вищої торговельної школи. Спочатку партнери розміщували оголошення в газетах. Згодом замовниками «Фами» стали майже всі українські підприємства – виробник цикорієвої «кави», виробник косметики для взуття «Елєгант», кондитерська фабрика «Нова фортуна» та багато ін. Підприємство швидко зростало, давало оголошення у польських, німецьких та угорських газетах. Компанія першою почала розміщувати рекламу на засклених стінках та виготовляти рекламу на стовпах. «Фама» не обмежувалася тільки бізнесом – їй не були байдужі громадські справи. Роман Шухевич організував під прикриттям «Фами» роботу ОУН. Фірма «Фама» мала бути легальним прикриттям інформаційної служби, нелегальної діяльності ОУН. Тому за дуже короткий час були створені осередки фірми у багатьох містах Галичини й Волині й навіть поза Україною. Другим завданням фірми було створити легальну фінансово-економічну базу для політичної діяльності ОУН. Розвиток фірми був дивовижний. Протягом дуже короткого часу були організовані й успішно працювали такі відділи: оголошень у пресі, кінореклами, друкування рекламних буклетів, виготовлення фірмових типових вивісок, рекламних щитів, рекламного оформлення вітрин (дизайн), організації рекламних виставок і ярмарків, виготовлення мінеральної води, виготовлення «адресарія» (книги адрес установ і фірм) та транспортний відділ. У подальшому планувалося ще більше розбудувати рекламну фірму, але через події на Закарпатті Шухевич покинув дуже успішний бізнес і включився в боротьбу за державну незалежність.

Чайківський Б. «Фама». Рекламна фірма Романа Шухевича / Б. Чайківський. – Львів : Вид-во «Мс», 2005. – 102 с.

* * *

У жовтні 1938 р. на Закарпатті почала формуватися Карпатсько-Українська держава на чолі з прем’єр-міністром Августином Волошиним. Військовики, члени ОУН, а серед них і Роман Шухевич, виїхали в Ужгород і стали в лави оборонців.

Для захисту державної незалежності від угорських і польських диверсійно-терористичних формувань було створено Організацію народної оборони – Карпатську Січ. Заступником керівника її генерального штабу був Роман Шухевич. Він організував фінансову допомогу для уряду Карпатської України, відряджав членів ОУН для діяльності в Карпатській Січі. У лютому 1939 року Роману Шухевичу наказом командування Карпатської Січі надають військове звання чотаря, що приблизно відповідає лейтенантові.

У жовтні 1938 року він приїжджав до Львова та кілька разів пізніше – на переговори з політиками й представниками господарських установ. Організував віче, в якому, окрім членів ОУН, брали участь інші політичні партії. Після віче відбулися великі маніфестації проти угорських зазіхань на Закарпаття. Подібні акції відбулися майже по всіх містах Західної України. А ще ж були поїздки до Праги, Відня, Берліна, нелегальні переходи кордону до Львова, постійні старання, щоб роздобути зброю.

Під час нападу угорської армії на Карпатську Україну поручник «Щука» – Роман Шухевич брав активну участь у боях, і лише диво врятувало його від неминучої смерті – пораненого Шухевича переховала одна єврейська родина, яка допомогла вночі перейти річку Тису до Румунії. Переважаючі сили угорських військ зламали опір оборонців Карпатської України, багато яких загинуло та потрапило в полон. У боях Р. Шухевич зумів вирватися з оточення.

Основну свою увагу Р. Шухевич зосереджує на військовій справі, адже, як він вважав, якщо буде Українська Армія, то з’явиться й можливість вибороти незалежність України. Тому й проходить спеціальний курс підготовки у військовій академії Мюнхена.

10 лютого 1940 р. у Кракові відбулася конференція ОУН, де було створено Революційний Провід ОУН на чолі з Степаном Бандерою. Роман Шухевич увійшов до складу Революційного Проводу і був призначений Крайовим провідником ОУН на західноукраїнських землях.

У квітні 1941 року Романа Шухевича обрано членом Проводу ОУН. Йому призначено керувати зв’язком з українськими землями під більшовицькою окупацією й одночасно очолити штаб військової референтури.

Початок Другої світової війни ознаменував новий етап у національно-визвольній боротьбі українського народу за свою незалежність. Головним завданням українські націоналісти вважали створення власних збройних сил. Тому було вирішено скористатися з німецької допомоги й створити у 1941 році два батальйони: «Нахтіґаль» і «Роланд», відомі також як Дружини Українських Націоналістів (ДУН), або, як їх ще загально звали, «Українські Легіони», що мали стати основою майбутньої української армії. Один із батальйонів очолює Роман Шухевич – «Тур».

Згодом обидві частини Дружин Українських Націоналістів було стягнено з фронту для додаткового вишколу до Франкфурту, де їх було з’єднано в один Легіон.

Роман Шухевич, проявивши неабиякий героїзм і відвагу, разом із бойовими товаришами відмовляється воювати у складі німецької армії.

 

Головний командир УПА

1943 рік – в житті Романа Шухевича почався новий етап його діяльності – Провідника й Командира національно-визвольної боротьби проти німецьких і московських окупантів. У березні 1943 року Р. Шухевич стає військовим референтом Проводу ОУН. Він бере активну участь у підготовці III надзвичайного Збору ОУН, який у серпні 1943 року ухвалює нову політичну платформу боротьби ОУН проти німецько-більшовицького окупанта та вносить далекосяжні зміни в програму ОУН у напрямі демократизації майбутнього плюралістичного суспільства.

У травні 1943 року стає членом Бюро Проводу ОУН. А в серпні 1943-го – на III Надзвичайному зборі ОУН Роман Шухевич обраний головою Бюро Проводу ОУН і призначений Головним командиром УПА під псевдо «Тарас Чупринка».

На осінь 1943 року у лавах УПА на Волині перебувала значна кількість старшин та рядових вояків не українців. Відповідно стояла гостра потреба у виробленні ідеологічного підгрунтя, яке б чітко вмотивувало їх протинімецьке та протирадянське спрямування. Тому як Головний Командир УПА та Голова Проводу ОУН Роман Шухевич бере активну участь у підготовці та проведенні Першої конференції поневолених народів Сходу Європи і Азії, що відбулася у листопаді 1943 року на півдні Рівненської області в с. Ілляшівка Острозького району. Тут зібралися представники 13-ти народів, що воювали на той час у лавах УПА. Усіх присутніх зібрали у приміщенні сільської школи. Всього у роботі конференції брало участь 39 делегатів.

Пізніше Роман Шухевич розбудував основи революційно-визвольної концепції АБН (Антибільшовицького Блоку Народів), вважаючи спільний фронт поневолених народів за єдино-реальний шлях визволення.

Під керівництвом Р. Шухевича ОУН зробила цілий ряд вкрай важливих політичних кроків: в серпні 1943 проведено 3-й Надзвичайний великий збір ОУН, прийнято розгорнуту програму організації, що була по суті програмою національно-визвольного руху. В листопаді за участі Шухевича було проведено Конференцію поневолених народів, своєрідний антикомуністичний Інтернаціонал, який мав стати основою антирадянського фронту боротьби народів СРСР. Також у листопаді 1943 року було створено Головну команду та Головний військовий штаб УПА, які очолили відповідно Роман Шухевич та Олекса Гасин. У грудні 1943 року Роман Шухевич офіційно стає Головним командиром УПА.

Напередодні повернення радянської окупації, у липні наступного 1944 року відбулося об’єднання українських політичних сил, а як результат – створення підпільного парламенту – Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Генеральний Секретаріат Ради очолює Роман Шухевич. На цьому пості він приймає псевдонім «Роман Лозовський». З 1946 року – генерал-хорунжий УПА.

Він вважав, що єдність українського визвольного руху є важливою запорукою успіху. Задля подолання «отаманщини» поставив ультиматум командирам усіх загонів – визнати єдине повстанське командування або скласти зброю і припинити боротьбу. Роман Шухевич та його спільники будували УПА за зразками регулярних армій: створювались штаби (Головний та регіональні), офіцерські (старшинські) школи, система звань та посад, і навіть власна нагородна система. Запроваджені ним принципи і норми політичної та військової діяльності значно зміцнили ОУН і УПА та стали концептуальною основою української визвольної боротьби 1940–1950 років. Роман Шухевич відзначений найвищими нагородами УПА – Золотим хрестом заслуги та Золотим хрестом бойової заслуги І кляси.

 

Останній бій 

Від весни 1948 року Головний командир УПА перебував у селі Білогорща неподалік Львова. Підпільну штаб-квартиру організував для Шухевича провідник ОУН Городоцького району Михайло Шевчук – «Юрко». У коридорі було зроблено замасковану перегородку в стіні, де можна було заховатись і зберігати зброю, літературу. Це була переважно зимова штаб-квартира Головного командира УПА з 1948 року. Разом із ним перебували два бойовики-кур’єри: Михайло Заяць («Зенко») та «Левко». На кухні в ролі домашньої робітниці працювала зв’язкова Галина Дидик – «Анна».

Полювання на «Вовка» – під таким прізвиськом фігурував Роман Шухевич в чекістських документах – радянські спецслужби розпочали ще 1944 року. 2 березня 1950 року МДБ (Міністерство Державної Безпеки) схопило зв’язкову Дарію Гусяк. Її невихід на зв’язок занепокоїв Шухевича, він відправив «Зенка» й «Левка» організувати нове приміщення під криївку. Перехід мав пройти уночі 5 березня, коли відбувалися вибори, тому сподівались, що все буде спокійно. Саме цим і пояснюється, чому в цей момент Шухевич був сам, без охорони.

МДБісти зуміли вийти на слід генерал-хорунжого Шухевича-Чупринки 5 березня 1950 року. Шухевич убиває майора МДБ Олександра Ровенка, але й сам отримує поранення. Щоб не потрапляти живим у руки чекістів, стріляє собі в скроню…

Усе своє життя Роман Шухевич – генерал Тарас Чупринка присвятив боротьбі за волю українського народу і побудову самостійної соборної Української держави.

 

Доля родини Шухевичів після загибелі Романа

Батьків Романа Шухевича, Осипа та Євгенію Шухевичів, радянські спецслужби у 1944-47 рр. тримали під постійним наглядом, поки ті мешкали у Львові. Коли стало зрозуміло, що МДБ не зможе використати батька для арешту сина, його, тяжко хворого, відправили на заслання у Кемеровську область, де він помер у 1948 р. Мати Євгенія померла 30 червня 1956 року на засланні у Казахстані.

Брата Юрія, інженера-геодезиста, НКВД замордувало у львівській тюрмі у кінці червня 1941 року, сестру Наталію, студентку Львівського медінституту, заарештували і засудили на процесі 59-х членів ОУН на 10 років каторжних робіт на лісоповалі на Уралі й 5 років заслання у Казахстані.

Дружину Шухевича Наталію заарештувало німецьке гестапо в 1943 році. Тому в 1944 р. Шухевич, щоб не піддавати родину нацистським репресіям, формально розвівся з дружиною. На одній із зустрічей після цього Роман Шухевич сказав своїй дружині: «Наталю, ти знаєш, як я тебе люблю, але Україну – більше».

17 липня 1945 року НКВД відправило її у Дрогобицьку тюрму. Потім Наталію засудили на 10 років позбавлення волі в мордовських таборах з конфіскацією майна. А в 1956 році у Львові її засуджують за порушення паспортного режиму на три роки ув’язнення в Чернігівській тюрмі. У 1963-64 рр. Наталії Шухевич нарешті вдалося одержати дозвіл на прописку у Львові, але нагляд КҐБ і постійний контроль над нею тривав до кінця 1980-х років.

Не минули репресії й дітей Шухевича: сина Юрія та дочку Марію передали до дитячого будинку в Донецьку «на перевиховання». Марію удочерила вчителька – Тетяна Запорозька. Юрія кілька разів ув’язнювали, він перебував у концтаборах понад 32 роки. Внаслідок отриманих тортур утратив зір. Сьогодні Юрій Шухевич – відомий громадсько-політичний діяч.

 

Звання Героя України 

12 жовтня 2007 року Указом президента України Віктора Ющенка Роману Шухевичу було посмертно присвоєно почесне звання «Герой України» з формулюванням «за визначний особистий внесок у національно-визвольну боротьбу за свободу та незалежність України та у зв'язку зі 100-ою річницею з дня народження та 65-літньою річницею створення Української Повстанської Армії». 21 квітня 2010 року Донецький апеляційний адміністративний суд визнав незаконним указ, виданий президентом Віктором Ющенком про присвоєння звання Героя України головнокомандувачу УПА Роману Шухевичу та скасував його. 16 лютого 2011 року вищий адміністративний суд України призупинив розгляд справи про визнання незаконним та скасування указу про присвоєння звання Героя України головнокомандувачу УПА Роману Шухевичу.

У липні 2019 року Адміністрація президента України Володимира Зеленського повідомила, що указ № 965/2007 «Про присвоєння Р. Шухевичу звання Героя України» від 12 жовтня 2007 року є дійсним, не згадавши про визнання його незаконним рішенням суду.

 

Образ у кінематографі

У 2000 році про Романа Шухевича було знято художній фільм «Нескорений» (Кіностудія ім. О. Довженка, режисер Олесь Янчук, у ролі Шухевича – Григорій Гладій).

 

Література про життя та діяльність Романа Шухевича

 

Білінський В. Б. Україна-Русь : іст. дослідж. : у 3 кн. Кн. 3 : Українська звитяга / В. Б. Білінський. – Тернопіль : Навч. кн. - Богдан, 2018. – 408 с.

Боротьба з російським імперіалізмом: минуле і сьогодення (до 75-річчя Антибільшовицького блоку народів) : матеріали наук.-практ. конф., 21 листоп. 2018 р., м. Рівне / Рівнен. обл. краєзн. музей. – Рівне : РОКМ, 2018. – 80 с.

Про створення антибільшовицького блоку в 1943 р., діяльність УПА та її головнокомандувача Р. Шухевича на Рівненщині.

Війна на два фронти // Українська повстанська армія / уклад. В. П. Товстий. – Харків : Промінь, 2007. – С. 52-64.

Про Поліську Січ.

Вітрилами й сонцем Бог мій шлях намітив... / Хмельниц. ОУНБ ім. М. Островського ; уклад.: О. Д. Яворська, Ю. М. Гой. – Хмельницький, 2007. – 52 с.

Життя і діяльність Р. Шухевича, О. Ольжича, О. Теліги.

В'ятрович В. М. Неісторичні миті : нариси про минулі сто років / В. М. В'ятрович. – Харків : Клуб Сімейного дозвілля, 2017. – 176 с.

В’ятрович В. Перша леді підпілля Наталія Шухевич [– дружина командира УПА Романа Шухевича] / В. В’ятрович // Історія з грифом «Секретно» : архіви КГБ розповідають: нові сюжети / В. В'ятрович ; Центр дослідж. визвол. руху. – Львів : Літопис, 2013. – С. 138-148.

Дашкевич Я. Шухевичі: Шухевичі від минулого і до сьогодні; Роман Шухевич та його місце в історії України ХХ ст. Дослідницькі проблеми; Юрій Шухевич та Шухевичі / Я. Дашкевич // Постаті : нариси про діячів історії, політики, культури / Я. Дашкевич. – 2-е вид., випр. і доп. – Львів : Піраміда, 2007. – С. 735-747.

Роман Шухевич перебував на Волині як один з організаторів і керівників оунівського підпілля в Україні.

Жулинський М. Моя друга світова : роман-хроніка в голосах / М. Жулинський. – Київ : Укр. пріоритет, 2017. – 415 с.

Злочин / упоряд. П. Кардаш. – Київ : Вид-во ім. О. Теліги, 2005. – 560 с.

Про Р. Шухевича – с. 419.

Ільюшин І. І. Українська повстанська армія і Армія Крайова : протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.) / І. І. Ільюшин. – Київ : Києво-Могилян. акад., 2009. – 399 с.

Ісаюк О. І. Роман Шухевич / О. І. Ісаюк. – Харків : Клуб Сімейного дозвілля, 2015. – 254 с. – (Українці. Історія нескорених).

Мірчук П. Роман Шухевич (Ген. Тарас Чупринка) – командир армії безсмертних / П. Мірчук ; Т-во колишніх вояків УПА в ЗСА, Канаді і Європі. – Нью-Йорк, 1970. – 269 с.

Мірчук П. Роман Шухевич (Ген. Тарас Чупринка) – командир армії безсмертних / П. Мірчук ; Рівнен. міськ. об-ня т-ва «Просвіта» ім. Т. Шевченка. – Рівне : Волин. обереги, 2007. – 276 с.

Музичук С. Українська повстанча армія / С. Музичук, І. Марчук. – Рівне, 2006. – 56 с. – (Українські військові формування ХХ століття. Організація, уніформа, символіка).

Новак О. УПА. Сторінки історії. Роздуми / О. Новак. – Рiвне, 1992. – 40 c.

Патриляк І. Роман Шухевич у 1939-1943 роках / І. Патриляк // Визвольний шлях. – 2007. – Кн. 6. – С. 63-78.

Про життя і діяльність головного командира УПА Р. Шухевича та його перебування на Волині.

Посівнич П. Нескорений командир / П. Посівнич. – Торонто-Л. : Літопис УПА, 2007. – 64 с. – (Літопис Української Повстанської Армії).

Посівнич М. Р. Роман Шухевич / М. Р. Посівнич. – Київ : Атлант ЮЕмСі, 2007. – 63 с. – (Стозір'я. Бібліотека української родини: Державні діячі. Дипломати. Військові діячі).

Праск С. Здобути або не бути : іст. роман-трилогія [про Голов. Командира УПА генерала Тараса Чупринку – Романа Шухевича] / С. Праск. – Рівне : Азалія, 2003. – 688 с.

Праск С. Б. Роман Шухевич : іст. роман-трилогія. Ч. 1, 2 / С. Б. Праск. – Львів : Апріорі, 2017. – 396 с.

Роман Шухевич : «...Обвінчаний із майбуттям – хорунжий!» // Волинь в боротьбі. Шляхами нескорених : путівник-довідник / упоряд. В. М. Русанов. – Рівне, 2017. – С. 15-19.

Про Головного Командира УПА Романа Шухевича (1907-1950).

Роман Шухевич у громадсько-політичному житті Західної України 1920-1939 рр. : спогади, документи, світлини / упоряд. А. Сова. – Львів : Апріорі, 2019. – 816 с.

Про постать провідного діяча українського визвольного руху ХХ ст. Романа Шухевича (1907-1950).

Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки (1940-1950) : у 2 т. Т. 1. – Київ : М. І. Сергійчук, 2007. – 640 с.

Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки (1940-1950): у 2 т. Т. 2. – Київ : М. І. Сергійчук, 2007. – 584 с.

Українська повстанська армія : історія нескорених / за ред. В. В’ятровича та ін. – Львів : Центр дослідж. визвол. руху, 2007. – 350 с.

Українська повстанська армія : історія нескорених / В. В'ятрович, Р. Забілий, І. Дерев'яний, П. Содоль. – Вид. 3-тє. – Львів : Центр дослідж. визвол. руху, 2011. – 352 с.

Файзулін Я. Україна у вогні минулого століття : постаті, факти, версії / Я. Файзулін, В. Гінда. – Харків : Клуб Сімейного дозвілля, 2015. – 351 с.

Чайковський А. С. Війна чи військова злочинність? : зб. публ. / А. С. Чайковський, Д.-П. Химка, П. А. Рудлінг. – Київ : Золоті ворота, 2013. – 127 с. – (Історична правда ; т. 3).

Яневський Д. Б. Бандера. Шухевич / Д. Б. Яневський. – Харків : Бібколектор, 2021. – 506 с.

Яневський Д. Проект «Україна» : жертва УПА, місія Романа Шухевича / Д. Яневський. – Харків : Факт, 2013. – 283 с.

Янів В. Шухевич-Чупринка людина і символ : доповідь на жалібній академії в Мюнхені 19 листопада 1950 / В. Янів. – Мюнхен : Молоде життя, 1950. – 16 c.

* * *

Артаманюк Ю. Остання штаб-квартира Романа Шухевича / Ю. Артаманюк // Пам’ятки України : історія та культура. – 2016. – № 9. – С. 10-15.

Бандера С. Командир – провідник [Роман Шухевич] / С. Бандера // Літопис червоної калини. – Львів, 1992. – Ч. 10-12. – С. 28-33.

Про Романа Шухевича – видатного українського громадсько-політичного і військового діяча, також відомого під псевдонімами Тарас Чупринка, Тур, Роман Лозовський, Чернець, Туча, Степан, Щука, Дзвін.

Бендюк М. Перша конференція відбулася в селі Ілляшівка Острозького району / М. Бендюк // Життя і слово. – 2011. – 24 груд. – С. 5.

Влітку 1943 р. під керівництвом Романа Шухевича було висунуто ідею національно-визвольної війни поневолених народів проти окупантів в усій Європі та Азії, що зумовило потребу у скликанні конференції.

Бохан О. Символ незламності та самопожертви. До 110-річчя від дня народження Р. Шухевича (1907-1950) / О. Бохан // Дати і події : календар знаменних дат. – 2017. – № 1(9). – С. 150-153.

В'ятрович В. Роман Шухевич : солдат / В. В'ятрович // Рівне Час. – 2008. – 8 трав. – С. 7.

Гаврош О. 30 маловідомих фактів із життя [головного командира УПА, генерала] Романа Шухевича / О. Гаврош // Рівне Час. – 2009. – 17 груд. – С. 6.

Громюк В. Таємницю Романа Шухевича зберігав півстоліття / В. Громюк // Рівненська газета. – 2007. – 18 квіт. – С. 6.

Дубенчанин В'ячеслав Громюк спілкувався з ватажком УПА Романом Шухевичем за кілька тижнів до його загибелі.

Жмудовська О. Згадуючи Провідника : 110 років від дня народження українського політика Романа Шухевича / О. Жмудовська // Слово просвіти. – 2017. – № 27. – С. 3-4.

Загибель Романа Шухевича [із кн. О. Ісаюк «Роман Шухевич»] // Волинь. – 2017. – 3 берез. – С. 7.

Про загибель генерала, головнокомандуючого армією УПА Романа Шухевича (Тараса Чупринки).

Климчук А.-А. Роман Шухевич – головнокомандуючий УПА / А.-А. Климчук // Мистецькі грані. – 2011. – № 17. – С. 22-23.

Про Романа Шухевича – видатного українського громадсько-політичного і військового діяча, також відомого під псевдонімами «Тарас Чупринка», «Тур», «Роман Лозовський», «Чернець», «Туча», «Степан», «Щука», «Дзвін».

Ковальчук В. Повстанські псевда Романа Шухевича «Мамай» та Миколи Козака «Чупринко» у джерельній базі ОУН і УПА / В. Ковальчук // Мандрівець. – 2010. – № 5. – С. 45-47.

Колодій І. Шухевичеві сни : [вірш] / І. Колодій // Дзвін. – 2012. – № 11/12. – С. 19.

Купчик Л. Всепоглинаюча любов Романа Шухевича / Л. Купчик // День. – 2019. – № 117/118. – С. 13.

Лук'янчук Г. До 110-річчя Романа Шухевича / Г. Лук'янчук // Культура і життя. – 2017. – № 34. – С. 2.

Мініч С. Кінець монополії на патріотизм / С. Мініч // Сім днів. – 2007. – 7 груд. – С. 1, 2.

Про встановлення меморіальної дошки 6 грудня 2007 р. Герою України, генерал-хорунжому УПА Р. Шухевичу на будинку №18 вулиці його імені в Рівному.

Мороз В. Короткий життєпис Романа Шухевича : [державного та військового діяча, генерала-хорунжого УПА] / В. Мороз, Ю. Юзич // Льонокомбінат. – 2015. – 3 лип. – С. 13.

Наумук С. «Мама готувала Шухевичу картопляні пампушки і омачку» : Галина Бачинська з Липин Луцького району розповідає, що кілька разів спілкувалася з головнокомандувачем УПА, але хто він – дізналася лише на старості літ / С. Наумук // Волинь - нова. – 2018. – 23 серп. – С. 5.

Патриляк І. Декан історичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка Іван Патриляк: «У Шухевича і Пілсудського було багато спільного» / І. Патриляк ; розмову вела Л. Самохвалова // Урядовий кур’єр. – 2021. – 26 берез. – С. 4-5.

Праск С. Лицар повстанської звитяги : до 100-річчя з дня народження Головного командира УПА генерала Романа Шухевича / С. Праск // Віче Костопільщини. – 2007. – 7 лип. – С. 10.

Савак Б. Великий надзвичайний збір ОУН на хуторі Веснівка : [про боротьбу ОУН за Українську державу] / Б. Савак // Слово Просвіти. – 2018. – № 11. – С. 6-7.

Содоль П. Українська повстанча армія : організація боротьби і роль легіонерів у 1943 році / П. Содоль // Вісті комбатанта. – 2014. – № 1. – С. 44-48.

Солтис І. Роман Шухевич – дух української нації / І. Солтис // Нове життя. – 2007. – 6лип. – С. 3.

Старецька Х. Від Володі повернулася вагітна. Шухевич був злий : у квартирі Ольги Ільків жив головнокомандувач Української Повстанської Армії / Х. Старецька, Л. Межва // Країна. – 2015. – №41. – С. 36-40.

Струс В. Зв'язкова УПА Ольга Ільків вперше завітала до Рівного / В. Струс // Волинь. – 2017. – 1 груд. – С. 2.

97-річна зв'язкова УПА Ольга Ільків завітала до Рівного та розповіла про свого соратника Романа Шухевича.

Суворов В. Перед Шухевичем знімаю капелюха / В. Суворов // Волинь. – 2008. – 11 січ. – С. 7.

Ткач Л. Стежками пам’яті героїв УПА : [про Романа Шухевича] / Л. Ткач // Слово Просвіти. – 2018. – № 44. – С. 6.

Федчук В. Василь Івахів, перший командир УПА / В. Федчук // День. – 2018. – №91/92. – С. 13.

Фігурний Ю. Роман Шухевич – визначний український державний, військовий і політичний діяч : (до 100-річчя від дня народж.) / Ю. Фігурний // Українознавство. – 2008. – № 3. – С. 25-26.

Циганюк В. Україна вшановує своїх героїв / В. Циганюк // Замок. – 2007. – 28 черв. – С. 9.

Про Романа Шухевича – Головного командира УПА (до 100-річчя з дня народження).

Цимбалюк Є. 2017-й на Рівненщині – рік УПА та її головнокомандувача / Є. Цимбалюк // Вільне слово. – 2017. – 25 трав. – С. 13.

Чорна С. Юрій Шухевич: «Повстанська ідея продовжується у вояках, що борються на сході» : [інтелектуально-мистецька академія на пошану головнокомандувача УПА Романа Шухевича до 110-річчя від його дня народження] / С. Чорна // Голос України. – 2017. – 4 лип. – С. 3.

Яремчук Х. «Гомоніла пісня усіма світами...» : образ генерала Шухевича в українському музичному фольклорі / Х. Яремчук // Слово Просвіти. – 2018. – № 18. – С. 7.

 

Інтернет-джерела

Головнокомандувач УПА Роман Шухевич розлучився з дружиною, щоб урятувати родину від переслідувань нацистами й комуністами [Електронний ресурс] // Український інститут національної пам’яті : сайт. – Режим доступу: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/statti/golovnokomanduvach-upa-roman-shuhevych (дата звернення: 03.06.2022). – Назва з екрана.

Конференція поневолених народів Східної Європи та Азії [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: http://surl.li/cdtut (дата звернення: 03.06.2022). – Назва з екрана.

Шумак Ю. Невідомий Шухевич: сторінки життя командувача УПА [Електронний ресурс] / Ю. Шумак // Дивись Info : сайт. – Режим доступу: https://dyvys.info/2020/03/05/nevidomyj-shuhevych-storinky-zhyttya-komanduvacha-upa/ (дата звернення: 03.06.2022). – Назва з екрана.

Посівнич М. Микола Посівнич: «Шухевич підпорядковував власні інтереси інтересам ОУН» [Електронний ресурс] / М. Посівнич ; розмову вів О. Снітовський // Націоналістичний портал : сайт. – Режим доступу: http://surl.li/cdtum (дата звернення: 03.06.2022). – Назва з екрана.

Липовецький С. Рекламний бізнес Шухевича. Майбутній командир УПА був успішним підприємцем [Електронний ресурс] / С. Липовецький // Історична правда : сайт. – Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/articles/2011/02/8/22979/ (дата звернення: 03.06.2022). – Назва з екрана.

Роман Шухевич: цікаві факти та міфи про головнокомандувача УПА [Електронний ресурс] // Ukraine crisis media center : сайт. – Режим доступу: https://uacrisis.org/uk/shuhevych-fakty-mify (дата звернення: 22.05.2022). – Назва з екрана.

Шухевич Роман Осипович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: http://surl.li/cczlj (дата звернення: 22.05.2022). – Назва з екрана.

Роман Шухевич: руйнуємо радянсько-російські міфи про головного командира УПА : 10 запитань історику [Електронний ресурс] // You tube : сайт. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=A9U4xS853e8&t=261s (дата звернення: 14.06.2022). – Назва з екрана.

 

Яна Антонюк




усі виставки »

Культурний фронт. Бібліотека

Культурний фронт.
Бібліотека

Книги від Українського
інституту книги

Книги від Українського інституту книги

Електронні каталоги

Електронні каталоги

Рівне та рівняни у фотографіях

Рівне та рівняни у фотографіях

3D-тур бібліотекою

Подорож бібліотекою

Революція Гідності. Війна

Революція Гідності. Війна

Освітній навігатор

Освітній навігатор

Аудіобібліотека

Аудіобібліотека

Віртуальні виставки

Віртуальні виставки

Видання бібліотеки

Видання бібліотеки

Електронна доставка документів

Електронна доставка документів

Конкурс "Краща книга Рівненщини"

Конкурс "Краща книга Рівненщини"

Цифрові колекції

Цифрові колекції