«Ще мені видається найголовнішим,

найвизначальнішим – чи не покривив

ти душею, не злукавив, забувши про совість,

про гідність твою людську, коли прагнув до

поставленої мети?»

С. Гуля

Рівне завжди було центром культурно-мистецького життя мешканців нашого краю, який об’єднував талановитих особистостей: художників, поетів, письменників, музикантів. З нашим містом пов’язані біографії багатьох письменників, які поповнили українську літературну скарбницю. Хтось народився у Рівному, а хтось пов’язав з нашим містом частку свого життя. Так вийшло і з письменником Сергієм Іларіоновичем Гулею, який народився на Хмельниччині, але з 1982 року мешкав у Рівному, яке він дуже любив. Ця віртуальна виставка готувалася до 80-ї річниці від дня народження прозаїка, але 9 липня 2020 року його не стало…

Можливо, його творчість на тлі набутків інших письменників, літераторів бачиться дещо скромнішою, але вона позначена щирістю та щедрістю душі, любов’ю до рідного слова та нашого краю. Його твори не обходили своєю увагою ні дорослих ні дітей. З малих літ і до останнього він залишався «людиною-оптимістом, люблячим чоловіком, батьком, дідусем, закоханим у природу дачником. І найперше – творцем і оберігачем рідного слова». (Ю. Береза)

«Автобіографізм, сповідальність, що спричиняє катарсис, непідробна щирість, доступність письма – такі риси творчого почерку Сергія Гулі, лауреата літературної премії імені Світочів…». (Ю. Бундючна)

І мета даної виставки – вшанування пам’яті цієї талановитої людини, популяризація його літературного спадку.

Сергій Іларіонович Гуля народився 18 серпня 1940 року у селі Мухарів Славутського району на Хмельниччині. Середню школу закінчив у Киликієві, що за вісім кілометрів від Мухарева. Після школи деякий час працював на різних роботах у місцевому колгоспі, потім на шахті 10-біс у місті Сніжному на Донбасі.

У 1964 році після закінчення Харківського політехнічного інституту був направлений на одне з оборонних підприємств Сибіру, де пропрацював інженером 15 років. Там же почав писати прозу, друкувався в місцевих періодичних виданнях, у Красноярському книжковому видавництві окремою книжкою видав повість про дитинство «Яблоневый цвет» (Красноярськ, 1974).

І лише у 1982 році доля знову повернула його в Україну – переїхав у Рівне, працював на виробничому об’єднанні «Азот». Тут почав писати рідною українською мовою – мав у своєму творчому доробку кілька повістей та чимало новел. Від 1991 року Сергій Гуля офіційно на пенсії.

У 1993 році дубенське видавництво «Наш край» випустило окремою книжкою його оповідання для дітей «Лутова вишня». У 1994 році у видавництві «Азалія» побачила світ збірка новел «У село, до матері».

Серед 15 новел письменника, які склали його другу книжку, мабуть, немає жодної, де б він не згадував святого для нас слова матір. Навіть назвав він свою збірку так: «У село, до Матері». Власне, новели можна охарактеризувати як безсюжетні, без традиційних «зав’язок» та «конфліктів», що вимагає своєрідного стилю-роздуму, загострення думки. Але вони написані не просто задля красного слова, вони мають життєвий підтекст, філософське узагальнення. І з цим автор чудово справляється – точно вихоплені з життя і зафіксовані деталі, виразні персонажі (обличчя), вловлений душевний настрій… Але неодмінний персонаж більшості оповідань Сергія Гулі – матір. Своїми теплими, заземленими новелами письменник хоче допомогти людям у тому, щоб зла було менше, щоб синівська дорога до отчого дому не була тернистою.

«З-поміж написаних рівненським прозаїком Сергієм Гулею книг найвдалішою мені вважалася його збірка оповідань «У село, до матері». Хоча за обсягом вона чи не найлаконічніша, за змістом – найнасиченіша. Кожне з вміщених у ній оповідань чимось нагадує мені соковитий плід, розкушуючи який, відчуваєш не лише смак, а й тепло рук, які його виростили». (Ю. Береза, 2020)

«Прочитав одним подихом. І ніби вдруге народився! То були рядки мови душі, залюбленої в світ і зболеної його тривогами. У ту мить так хотілося потиснути руку автору книжечки осіннього кольору з тепер уже святою, як батьківське ім’я, назвою. Глибокою, проникливою, зрозумілою і повчальною.

Ту гарячу сльозу ношу під серцем і досі. Сергієвої мами вже нема. Немає й моїх батьків. Та його подорож у село до матері залишається найміцнішою кладкою, що веде мою пам’ять через ріку літ до найріднішого берега, на якому видніються постаті мами і тата, постаті вічної любові й вічної печалі. Спасибі тобі за це, старший колего і земляче. Із серпнем, що духмяниться спілими життєвими плодами». (Ю. Береза, 2005)

17 жовтня 2002 року Сергій Гуля став членом Національної спілки письменників України, разом з колегами по перу зайнявся громадською роботою. Він цікавився минулим України, тривожився її сьогоденням та майбутнім. У нього було багато творчих задумів.

Далі були збірки «За стіною прозорою» (1996), «На вістрі ножа» (2004), «Духовності острів» (2005). Тематика творів Сергія Гулі різнопланова – людина, її місце в житті, справжні цінності, високий обов’язок і відповідальність за кожен вчинок. Якщо він пише твори про село, то це – своєрідні опоетизовані зізнання в любові до рідної землі, а особливо – до людей села, які попри непрості обставини зберігають у своїх душах добро і людяність, відданість землі. Цікавою за тематикою є його повість-трагедія «На вістрі ножа», де письменник розповідає про запобігання людством технологічним катастрофам.

У 2007 році виходить друком збірка повістей та оповідань «Комусь живому». Її зміст складають повість «Раннє цвітіння», з десяток оповідань та низка висловлювань-роздумів. Адресоване все це дітям молодшого шкільного віку.

«Скажу відразу, автор, якого знаю давно, мене як читача ні новою повістю, ні свіжими оповіданнями не розчарував укотре. Він залишається майстром компонування гарних сюжетів і вирізьблення художніх деталей. Одне й друге міцно сплетене в єдине ціле на ім'я Справжня Проза. Оповідаючи в «Ранньому цвітінні» про повоєнну долю однолітків та їхніх батьків, письменник пропускає всі радощі та болі пережитого крізь власне серце. Тому оповідь ця виходить хвилюючою. Власне, образ головного героя – то образ дитинства автора, дитинства, понівеченого напівсирітством, матеріальними скрутами та зціленого щирою дитячою дружбою й добротою старших селян з далекого українського куточка.

Деякі епізоди повісті, як-от, порятунок одним хлопчиком іншого від вибуху знайденої гранати, відвідини пораненого мамою, друзями, вчителькою, викликають глибокі емоційні почуття. Значить, письменник – на правильній стежці, що оминає яри надуманості та штучності, примушує читача все далі й далі заглиблюватися в долі маленьких героїв, співпереживати з ними. Попри те, що ця тема в українській літературі не є новою, автору вдалося, як на мене, по-своєму розкрити її, насамперед завдяки вже згаданому вмінню через діалоги та монологи малювати обраний час та персонажів, у якому вони живуть. Це ж стосується оповідань». (Ю. Береза, 2020)

У 2007 році Сергій Гуля став лауреатом обласної премії імені Світочів, яка присуджується місцевим авторам за плідну творчу та культурно-просвітницьку діяльність Рівненською обласною державною адміністрацією з 2003 року. Удостоївся він цієї нагороди саме за книгу прози «Комусь живому». Вручали премію на традиційному святі «Дерманський світильник», що проходив у старовинному Дермані Здолбунівського району.

У 2008 році, коли Рівне відзначало 725-річчя, відбулися урочистості та вручення щорічної почесної відзнаки «Гордість міста» кращим мешканцям обласного центру – непересічним особистостям у політичній, економічній і духовній сферах життя. Переможцем конкурсу «Гордість міста» у номінації «Кращий письменник Рівного» став Сергій Іларіонович Гуля.

У подальшому він багато працює, друкує прозові твори у місцевій пресі, а також журналі «Дзвін» та газеті «Літературній Україні». Його оповідання звучать по радіо. Оповідання «Отчий дім» побачило світ у болгарському тижневику «Ведрина».

У 2010 році в антології «Літературна Рівненщина» було надруковано оповідання письменника «Вічна музика». У цьому ж році вийшла друком збірка його творів «Серце чує», яка складається з новел, однойменної повісті та роману «Грішники». Повість в деякій мірі автобіографічна. «Автор, університети якого почалися на Донбасі, залишив у шахті «добру частку юної безтурботності, безпричинних веселощів і дитячої пустотливості; натомість придбав обачності, завбачливості, обережності, навіть, якщо хочете, суворості», тож з вдячністю долі згадує той час. Звучать міркування про життєве призначення: «Може, не на своє місце в цьому розмаїтому світі я потрапив?». (Ю. Бундючна)

У романі «Грішники» автор описує трагічні сторінки історії України ХХ століття і піднімає болючі питання у житті країни – взаємостосунки людей у воєнне лихоліття, коли ними керують зовсім інші принципи, прагнення збагнути причини невлаштованості життя, гордість людини від своєї громадянської значимості… Твори, вміщені в книзі «Серце чує» – прості, дохідливі, легко сприймаються. Риторичні запитання, котрі ставить автор, спонукають думати, виховують особистість.

Дуже тісно Сергій Іларіонович співпрацював з літературно-краєзнавчим журналом Рівненщини «Погорина», перший номер якого вийшов друком у 2006 році. Журнал взагалі унікальний і наш обласний центр може пишатися нам. На сторінках видання друкуються твори членів Національної спілки письменників України та їх молодих колег. Багато творів Сергія Гулі вперше було надруковано саме в «Погорині»: повість «Серце чує», оповідання «Оказія» і «Книжка» та ін.

У 2016 році вийшла друком остання книжка Сергія Гулі – «На світанку», до якої увійшли однойменна повість «На світанку», оповідання і статті, написані у різні роки. У повісті автор знову ж таки звертається до історії України у період післявоєнної відбудови країни, з труднощами та непростим моральним вибором людей, що ускладнювалося репресивним характером державної системи.

Сергій Іларіонович постійно виступав в пресі як критик і публіцист. І частина його статей-роздумів увійшли в його останню збірку: «Фундамент державності», «Біль за Україну», «Повернення до волі», «Боротьба за українську віру», «Криза совісті» та ін. Одні тільки назви говорять самі за себе – про що думав, до чого прагнув письменник! Його стаття «Фундамент державності, або дещо про єдність культур української та російської. Двомовність – як роздвоєне жало» була надрукована у журналі «Погорина» ще у 2007 році, але вона не втратила актуальності й зараз. Нею письменник намагався «ще раз публічно нагадати широкому загалові про вже відомі факти з історії України і насамперед «звідки взялася», як утворилася і утверджувалася в середовищі своїх «посестер» українська мова, оскільки деякі впливові в нашій спільноті особи вперто заплющують очі на речі очевидні, ґрунтовані на історичних фактах і, надриваючи голосові зв’язки, тягнуть пересічних наших громадян на шлях хибний, тим самим свідомо спотворюючи наші уявлення про минуле України, її становлення в історичному аспекті».

Ще трошки роздумів письменника… 

«Болить тотальний занепад духовності. Якщо письменники й надалі жебракуватимуть у прямому й переносному розумінні цього слова, якщо й надалі у книгарнях торгуватимуть дешевою і маловартісною чужомовною літературою, а то й товарами ширвжитку, якщо й надалі у такій мізерній кількості виділятимуться державою кошти на видання української книги, якщо, зрештою, професія письменника залишатиметься такою непрестижною, якою вона стала, як не дивно, за часів незалежності, тоді марне сподіватися на переміни на краще в душах співвітчизників, насамперед юних. Хотілося б вірити в Україну найбільш читаючу, у читачів – найбільш вдумливих». (Сергій Гуля)

«Ще мені видається найголовнішим, найвизначальнішим – чи не покривив ти душею, не злукавив, забувши про совість, про гідність твою людську, коли прагнув до поставленої мети?»

«Коли пам’ять навертає людину до підведення підсумків якогось значного відтинку життєвого шляху, мимоволі свідомість повертається до витоків. З чого все почалося? Звідкіля взялося? Що спонукою явилось?..  (С Гуля. Витоки).

На всі ці та інші питання ця талановита та працьовита Людина намагалася знайти відповіді впродовж всього свого такого непростого творчого життя.

Окремі видання Сергія Гулі

Гуля С. У село, до матері : новели / С. Гуля. – Рiвне : Азалiя, 1994. – 62 c.

Гуля С. І. За стіною прозорою : повість / С. І. Гуля. – Рівне : Азалія, 1996. – 113 с.

Гуля С. І. Лутова вишня : для мол. і серед. шк. віку / С. І. Гуля. – Дубно : Наш край, 1993. – 8 с. – (Приватна колекція А. Кондратюка).

Гуля С. І. Серце чує : новели, повість, роман / С. І. Гуля. – Рівне : Рівнен. друк., 2010. – 316 с.

Гуля С. Комусь живому : повість, оповідання / С. Гуля. – Рівне : Овід, 2007. – 180 с.

Гуля С. На вістрі ножа : повість, оповідання / С.Гуля. – Костопіль : Роса, 2004. – 142 с.

Гуля С. На світанку : повість, оповідання, статті / С. Гуля. – Рівне : Волинські обереги, 2016. – 216 с.

Твори Сергія Гулі у періодичних виданнях 

Гуля С. Оказія : оповідання / С. Гуля // Погорина : літ.-краєзнав. альм. Рівненщини. – Рівне : Овід, 2016. – С. 164-167.

Гуля С. Книжка : оповідання / С. Гуля // Сім днів. – 2009. – 13 листоп. – С. 12.

Гуля С. Біль утрати : новела / С. Гуля // Вісті Рівненщини. – 1994. – 18 лют.

Гуля С. Василько : новела / С. Гуля // Рівне. – 1992. – 13 листоп.

Гуля С. Гіркі яблука : уривок з повісті / С. Гуля // Вісті Рівненщини. – 1992. – 14 квіт.

Гуля С. Двобій : новела / С. Гуля // Вісті Рівненщини. – 1992. – 16 черв.

Гуля С. Дрова : новела / С. Гуля // Зміна. – 1990. – 31 берез.

Гуля С. Грішники : уривок з роману / С. Гуля // Демократ. Рівненщина. – 2002. – 14 черв.

Гуля С. Елегія / С. Гуля // Слово правди. – 1995. – 16 серп.

Гуля С. Зелені курорти : новела / С. Гуля // Вільне слово. – 1997. – 6 серп.

Гуля С. З Нового року буде порядок : гумореска / С. Гуля // Вільне слово. – 1995. – 27 груд.

Гуля С. Зойк : етюд / С. Гуля // Вісті Рівненщини. – 2002. – 27 листоп.

Гуля С. Безвихідь : оповідання / С. Гуля // Рівне. – 1994. – 9 лип.

Гуля С. Берізка : новела / С. Гуля // Вісті Рівненщини. – 2000. – 9 серп.

Гуля С. Сіянка : новела / С. Гуля // Погорина : літ.-краєзнав. журн. Рівненщини. – 2003. – Вип. 5. – С. 9-11.

Гуля С. Серце чує... : повість / С. Гуля // Погорина : літ.-краєзнав. журн. Рівненщини. – 2009. – Вип. 8-9. – С. 171-212.

Гуля С. Удвох із мамою : новела / С. Гуля // Вісті Рівненщини. – 2006. – 9 черв. – С. 12.

Гуля С. Книжка : оповідання / С. Гуля // Погорина : літ.-краєзнав. альм. Рівненщини. – 2019. – № 30/31. – С. 137-142. 

Гуля С. Комусь живому : новела / С. Гуля // Вільне слово. – 2006. – 20 черв. – С. 5.

Гуля С. На другому горизонті : уривок з повісті «Серце чує...» / С. Гуля // Вісті Рівненщини. – 2005. – 9 верес. – С. 4.

Гуля С. Біль і засторога : рецензія [на кн. П. Велесика «Листя у слідах»] / С. Гуля // Вільне слово. – 2008. – 29 січ. – С. 6 ; Слово і час. – 2007. – 13 лип. – С. 7.

Гуля С. Відродження душі : роздуми над щоденником, який Т. Г. Шевченко писав у 1857-1858 рр. / С. Гуля // Погорина : літ.-краєзнав. журн. – 2006. – С. 125-126.

Гуля С. Надходить зрілості пора : [рівненському прозаїку Віктору Мазаному – 50 років] / С. Гуля // Вільне слово. – 2005. – 25 лют. – С. 14

Гуля С. Оркестр грає – серце крає : [про дит. зразк. духов. оркестр ВАТ «Любомирський вапн.-силікат. з-д», що у Рівнен. р-ні] / С. Гуля // Вісті Рівненщини. – 2004. – 17 верес. – С. 4.

Гуля С. Прагнення високості : рецензія [на літ. альм. «Наше коло»] / С. Гуля // Вісті Рівненщини. – 2004. – 10 груд. – С. 4.

Гуля С. Фундамент державності, або дещо про єдність культур української та російської. Двомовність – як роздвоєне жало / С. Гуля // Погорина : літ.-краєзнав. журн. – 2007. – Вип. 2-3. – С. 237-242.

Про Сергія Гулю

Сергій Гуля // Премії Рівненщини за досягнення у сфері літератури, культури, мистецтва : бібліограф. покаж. / упоряд.: Л. М. Малишева, Т. В. Матушевська. – Рівне : О. Зень, 2019. – С. 93. – Серія «Славетні земляки».

Гуля С. // Літератори Рівненщини : довідник / упоряд. Є.Шморгун – Рівне : Азалія, 1995. – С. 29.

Пащук І. Г. Сергій Гуля / І. Г. Пащук // Пащук І. Г. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини. – Рівне : Волинські обереги, 2005. – С. 50.

Сергій Гуля // Літературна Рівненщина : антологія / упоряд. Л. Рибенко. – Рівне : Оповідач, 2010. – С. 69.

Басараба В. Презентація нових книг двох рівненських прозаїків : [у Рівнен. держ. обл. б-ці представлено творчість двох рівнен. письменників – С. Гулі та І. Сидорчика] / В. Басараба // Вільне слово. – 2005. – 13 груд. – С. 8.

Береза Ю. З любов'ю до рідного слова / Ю. Береза // Вільне слово. – 2010. – 17 серп. – С. 6.

Береза Ю. Щирість і щедрість душі / Ю. Береза // Вісті Рівненщини. – 2005. – 17 серп. – С. 3.

Бондючна Ю. Творчий вечір Сергія Гулі [відбувся у Рівненській державній обласній бібліотеці] / Ю. Бондючна // Вісті Рівненщини. – 2011. – 11 листоп. – С. 9.

Дем'янчук О. Лауреатів побільшало : [Сергій Гуля удостоєний премії ім. Світочів за книгу прози «Комусь живому»] / О. Дем'янчук // Вісті Рівненщини. – 2007. – 14 верес. – С. 2.

Доленко С. Слово, що хвилює : [у Рівнен. держ. обл. б-ці відбулася презентація двох нових кн. рівнен. письм. С. Гулі та І. Сидорчика] / С. Доленко // Провінційна газета плюс. – 2005. – 24 листоп. – С. 3.

Конопелько В. Знайти розуміння у читача і глядача : [щоріч. відзнаки «Гордість міста» удостоїлись члени Нац. спілки письменників України С. Гуля та драматург А. Вишневський] / В. Конопелько // Вільне слово. – 2008. – 9 верес. – С. 6.

Письменникам болить : У Рівнен. обл. держ. б-ці відбулася презентація книг рівнен. письменників С. Гулі та І. Сидорчика // Рівненський діалог. – 2005. – 9 груд. – С. 6.

Рибенко Л. Зацвісти і принести плоди / Л. Рибенко // Вісті Рівненщини. – 2007. – 7 верес. – С. 16.

Бондючна Ю. Чуття на вістрі часу : рецензія [на кн.: Гуля С. Серце чує : повість, роман, новели] / Ю. Бондючна // Зелені шати. – 2012. – 30 берез. – С. 4.

Пащук І. Незабутні автографи: до краєзн.-літ. сторінок [Рівнен.] району / І. Пащук // Слово і час. – 2003. – 29 серп. – С. 8.

Кидрук І. До отчого порога : про кн. С. Гулі «В село, до матері» / І. Кидрук // Вісті Рівненщини. – 1994. – 2 верес.

Інтернет-ресурси 

Гон М. Гуля Сергій Іларіонович [Електронний ресурс] / М. Гон // Енциклопедія сучасної України : сайт. – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=25887 (дата звернення 05.08.20). – Назва з екрана.

Рівненський письменник не дожив місяць до свого ювілею [Електронний ресурс] // Рівне вечірнє : сайт. – Режим доступу: https://rivnepost.rv.ua/news/rivnenskiy-pismennik-ne-dozhiv-misyats-do-svoho-yuvileyu (дата звернення 05.08.20). – Назва з екрана.

Гуля Сергій Іларіонович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Гуля_Сергій_Іларіонович (дата звернення 05.08.20). – Назва з екрана.

Сергій Гуля [Електронний ресурс] // Зведений каталог бібліотек Рівного : сайт. – Режим доступу: http://95.164.172.68:2080/rvportal/TopicDescription?topic_id=RvROBU.Topic.17054 (дата звернення 05.08.20). – Назва з екрана.

Письменники Рівненщини – дітям : Сергій Гуля [Електронний ресурс] // КЗ Центральна бібліотека Демидівської селищної ради : сайт. – Режим доступу: http://dem-libr.at.ua/index/kraeznavstvo/0-66 (дата звернення 05.08.20). – Назва з екрана.

Книги про вічне : про Сергія Гулю [Електронний ресурс] // Провінційка : сайт. – Режим доступу: https://provinciyka.rv.ua/5103-knigi-pro-vchne.html (дата звернення 05.08.20). – Назва з екрана.  

Знані постаті Славутчини : про Сергія Гулю [Електронний ресурс] // Перспектива: інформаційний портал м. Нетішин : сайт. – Режим доступу: https://perspekt.org.ua/articles/znani_postati_slavutchini (дата звернення 05.08.20). – Назва з екрана.

Помер відомий рівненський письменник [Електронний ресурс] // Рівненські новини : сайт. – Режим доступу: https://www.rivnenews.com.ua/2020/07/11/pomer-vidomyi-rivnenskyi-pysmennyk/ (дата звернення 05.08.20). – Назва з екрана.

Синюк С. «Дерманський світильник» спонукає до роздумів [Електронний ресурс] / Сергій Синюк // Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти : сайт. – Режим доступу: http://roippo.org.ua/news/41/ (дата звернення 05.08.20). – Назва з екрана.

Переможці VI загальноміського рейтингу популярності «Гордість міста» (2008 рік) [Електронний ресурс] // Країна : сайт. – Режим доступу: http://vgo-kraina.org/catalog/award/peremozhci-vi-zagalnomiskogo-rejtingu-populyarnost (дата звернення 05.08.20). – Назва з екрана.

Олена Кудіна