Віртуальні виставки

Дитячий світ очима Катерини Перелісної
21.11 2017 | Прочитано: 81


Чи є в нашій країні якісна дитяча література? Чи замислювалися ви, яку роль у житті дитини відіграє художнє слово? Чому ще зовсім маленька дитина з радістю сприймає звернуте до неї мовлення у вигляді віршика, забавлянки, казочки? Твори для дітей покликані обмежений, звернутий до рідного дому батьків світ маленької дитини перетворити на світ відкритий, безкінечний і різноманітний. І для неї немає значення, де були написані ті твори – в Україні чи далекій Америці…

Протягом XX ст. у зв’язку зі складними соціально-економічними й політичними умовами мільйони українців залишали свої домівки та виїжджали з України на постійне або тривале проживання за кордоном. У кожного на те були свої причини і часто вони були достатньо драматичними. Серед них – багато науковців, літераторів, мистецтвознавців, письменників… Більшисть з них залишили батьківщину з чистою душею і такими залишились назавжди.

«Українці, яких доля, а точніше, несприятливі, якщо не неможливі, умови для національно-духовного розвитку народу і особи розкидали по світу, знайшли сили не тільки для того, щоб розвінчувати міф про «соціалістичний гуманізм», «інтернаціоналізм», «ленінську національну політику», викривати тоталітарний режим тощо. Вони зуміли, принаймні багато й багато з них, не засліпитися мстивими бажаннями, вони зуміли зберегти й зібрати численні неоціненні архівні матеріали, рукописну спадщину, інші духовні скарби. Вони не втратили своєї мови і слова, не знебулися і, головне, виявилися спроможними на повновартісну художню творчість у різних її виявах». (В. Дончик. Діаспора)

Довгий час тих, хто потрапив у хвилю еміграції називали зрадниками, їхні твори не вивчалися у школі, не друкувалися.

Зі здобуттям Україною незалежності значно почастішали контакти «материкових» і діаспорних письменників. Загалом література діаспори дедалі більше інтегрується в загальноукраїнський літературний процес і більшість творів письменників-емігрантів знаходять свого читача в Україні.

Так сталося і з чудовою дитячою письменницею Катериною Перелісною, яка була відомою і популярною в України, але трагічні події життя примусили її та її родину покинути Батьківщину, емігрувати в Америку і розпочати життя з чистого аркуша.

Дитячими віршами, казками, оповіданнями Катерина Перелісна увійшла в нашу літературу. Демократичні процеси в суспільстві зробили можливим знайомство з цією чудовою і дуже доброю людиною. Саме такою і треба бути, щоб мати справу з дітьми і писати для них вірші та казки. А про те, що вона народилася в Харкові, мало хто знає. Тож ми знайомимося з творчістю цієї прекрасної письменниці.

Де?

– Ой матусенько, скажи,

Де наша Вкраїна?

– Там, де вітер у степу,

Там, де небо синє,

Там, де хати у снігу

Кожну ніч Різдвяну,

І на покуті узвар,

І кутя медяна,

Де співають колядок,

Славлять Бога-Сина

І де згадують і нас…

Там наша Вкраїна.

 

 

Катерина Перелісна (Глянько-Попова) – українська поетеса і письменниця, авторка численних творів для дітей народилася 2 грудня 1902 року на окраїні Харкова. Батько її, Федір Хомич Глянько (1879–1955),був людиною відомою, працював на різних підприємствах Харкова, був одним із засновників українського руху серед робітництва, з 1900 року – активним членом Української Робітничої Громади. Також Федір Хомич був актором-аматором, співзасновником Українського Робітничого Театру (1903), який очолював і для якого писав п’єси Гнат Хоткевич, а з 1917 року – членом Центральної Ради і учасником Трудового Конгресу (1919).

 

Мати була домогосподаркою, доглядала чотирьох дітей, допомагала чоловікові, шила костюми для театру, мала чарівний голос, знала багато українських пісень. Бабуся Домна так розповідала онукам казки, що їхня невеличка оселя перетворювалася на казковий світ, у якому жили Котигорошко, Кривенька качечка, Правда перемагала Кривду, а Зло відступало в безвість перед Добром. Тоді маленький Катрусі страшенно хотілося бути справжньою актрисою. Та батько нізащо не хотів брати до театру неписьменну актрису, і Катруся засіла за «Кобзар» Т. Г. Шевченка, щоб якнайшвидше навчитися читати. Адже їй тоді виповнилося аж 6 років.

Незабаром страшне горе відвідало їхню родину: коли вже Катруся почала ходити до школи, інші діти Глиньків підхопили скарлатину і з чотирьох дітей вижила тільки вона…

Спочатку дівчинка вчилася у російській гімназії, а згодом перейшла до української ім. Бориса Грінченка у Харкові. В цій гімназії викладали найкращі харківські україністи.

Катерина Перелісна писала у своїй автобіографії, що 1917 року перейшла до новозаснованої української гімназії ім. Б. Грінченка, директором якої був Микола Антонович Плевако [відомий український літературознавець, бібліограф, автор академічного двотомника «Хрестоматія нової української літератури»], а заступником директора і викладачем української мови Олекса Наумович Синявський [визначний український мовознавець і педагог, професор]. Вчителями також були О. І. Попов, Михайло Гервасійович Йогансен (Майк Йогансен), поетеса Христя Алчевська. Драматичним гуртком керував молодий тоді педагог Микола Федорович Сулима, у подальшому – відомий мовознавець-україніст, а фахові поради давав Гнат Хоткевич. На заняттях літературного гуртка чимало уваги було приділено поглибленню знань про українську народну творчість, зокрема пісні. «Гімназія мала тяжкі умови для праці, бо зі зміною влади мінялись умови, поки нарешті її закрили. 1919 року був другий приспішений випуск, до якого попала саме моя кляса. Організувалися педагогічні курси імени Сковороди, що заповнені були головним чином колишніми учнями гімназії імени Б. Грінченка», – писала письменниця.

 

Характерною рисою школи ім. Б. Грінченка, що була створена на базі першої української гімназії в Харкові, було те, що в ній вчилися діти та рідні активних членів кількох українських політичних партій, що діяли в роки революції, членів Української Центральної Ради, української інтелігенції, кооперативних діячів та інших прошарків населення міста й окраїни.

Петро Плевако, рідний брат директора гімназії, пише у спогаді «Сім днів у Харкові весною 1917 року», що Лютнева революція 1917 року застала його у Москві. Від української громади він був обраний до Центральної Ради. На початку квітня по дорозі до Києва заїхав до Харкова. Зразу ж поїхав до Другої хлоп'ячої гімназії, де відбувалися курси українських вчителів. У цій гімназії свого часу вчилися всі чотири брати Плеваки, автор спогаду провів у ній сім років. «Яка була моя радість, коли ледве вступивши до гімназії, я побачив, що вона зветься тепер «Перша українська хлоп'яча гімназія в Харкові», а першим директором є мій брат Микола. Пригадую його радісне обличчя, коли він зустрів мене в коридорі, де ми колись бігали хлопчаками. Відтоді все змінилося. Швейцар заговорив українською мовою, а «надзиратель», який колись казав нам не читати українських книжок, бо це політика, теж заговорив чистісінькою українською мовою», – писав Петро Плевако. Вочевидь, незабаром ця гімназія стала мішаною – хлоп'ячою і дівочою.

«Діти з родин селян і робітників відрізнялися від «інтелігентів» одягом, а часом і манерами. Наприклад, дівчата з інтелігентних родин ходили в капелюшках і туфлях, а з клясів пролетарів і селян у хустках і чоботах. Відрізнялися своїм європейським одягом (поки з нього не виросли) кілька хлопців зі Західньої України. Різниця в одежі з часом згладилася. «Інтелігентки» почали носити червоні хусточки, а дочки «пролетарів» почали звертати увагу на моду… Серед учителів переважала молодь по 20-24 роки, випускники або студенти Харківського інституту народної освіти, що постав на базі університету. Молоді вчителі на учнів не кричали, ставилися до дітей по-товариському і з любов'ю. Вони з ентузіязмом керували студіями та гуртками, заняття яких відбувалися в післяшкільні години. Здається, членом компартії був викладач політекономії Діденко, решта були безпартійні» (Дражевська Л. Шкільні роки / Л. Дражевська // Сучасність. – 1989. – № 1. – С. 75–86).

 

Далі Катерина Глянько багато вчиться, закінчує Інститут народної освіти (тепер це Харківський університет), займається письменницькою і педагогічною діяльністю, була редакторкою українських книг.

Її твори друкуються у харківських журналах і газетах, а пригодницький роман для дітей «Від Калькутти до Шанхая» прийнято до друку «як твір українського Жуль Верна» (це були 30-ті роки). Взагалі, у цей час понад 60 письменників писало твори для дітей. Згодом вони один за одним зазнали утисків від влади, а деякі опинилися у в’язницях і таборах смерті.

Приблизно у цей час вона виходить заміж за професора, директора новоствореного Українського науково-дослідного інституту педагогіки (УНДІП) Олександра Попова, який очолював його з 1926 по 1929 роки. Також він був одним з редакторів науково-педагогічного журналу «Український вісник рефлексології та експериментальної педагогіки» та ін. Катерина Федорівна у цей період займається садівництвом і продовжує писати вірші та казки для дітей.

Але життя письменниці було зруйноване радянською владою. «Кар’єра її чоловіка – професора-педолога, послідовника ідей педоцентризму О. І. Попова, не зважаючи на те, що він був щирим прихильником радянської влади, обірвалася вже у серпні 1929 року через звинувачення у «прориві на культурно-освітньому фронті», яким виявилася публікація казок Г. Х. Андерсена. О. І. Попов був редактором цього видання. У той час казки визнавалися літературою, шкідливою для дітей. Після зняття з посади вчений намагався довести свою політичну відданість, однак для нього почався період утисків і арештів. Сучасний дослідник української історії періоду існування СРСР В. Марочко вважає «казкову історію» початком політичних чисток УНДІПу, які розгорнулися повною мірою у 30-х роках ХХ століття» (Дічек Н. П. Джерело освітньої думки: до 90-річчя інституту педагогіки НАПН України).

У 1931 р. чоловік Катерини Федорівни був репресований. Її творчість також була визнана антинародною, ворожою, і вона втратила роботу. Їй не давали не тільки працювати, а й писати, нищили її скарб – казки та вірші для дітей.

Батько Катерини Федорівни – Федір Глянько, як учасник українського руху і діяч УАПЦ, не уникнув репресій – був заарештований більшовиками за звинуваченням у антирадянській діяльності, деякий час провів у тюрмах. Дивом усі вони були врятовані.

У роки другої світової війни під час другої хвилі еміграції Катерина Перелісна з сім'єю покинула Україну. У 1942 році вони прибули до Львова. Деякий час жили у Чехословаччині, потім у Німеччині. Це був традиційний мігрантський маршрут на Захід у ті трагічні часи. Там вона у 1948 році у місті Ашафенбург видала читанку для дітей «Євшан-зілля» зі своїми творами під різними прізвищами.

Згодом родина перебралася у Чикаго (США). У діаспорі Катерина Перелісна повернулася до вчительської праці, зберегла свій талант письменниці і продовжувала писати для дітей. Вона переймалась тим, щоб діти української діаспори, відірвані від своєї рідної мови, вчили її та не забували.

 

Письменниця писала вірші, казки, оповідання, активно друкувалась у журналах для дітей «Веселка», «Малі друзі», «Дорога», «Юні друзі», «Соняшник», у жіночому журналі «Наше життя», які видавалися в Америці. Виходять друком декілька її книжок – «Для малят – про звірят» (1952), «Ой, хто там?» (1954), «Три правди» (1967, 1969, 1994 – три видання), «Моїй матусі» (1967), «Котикова пригода» (1972). Письменниця друкувалася також в Англії та Австралії. Її читачами були діти емігрантів усього світу. Свої твори вона підписувала: М. Донченко, М. Дичка, Л. Кіс, О. Музиківна, Н. П., К. П., П. К., О. М. або й так, що зовсім не впізнати – Клим Пищик. Але найбільше вона любила ім'я, що вибрала собі ще замолоду – Катерина Перелісна.

 

 

До 90-річчя письменниці дубенське видавництво «Наш край» (бібліотечка журналу «Незабудка») 1991 року подарувало читачам її книжечку «Метелик в автобусі», упорядковану Галиною Кирпою – відомою дитячою поетесою, письменницею, перекладачкою, літературним редактором, яка багато зробила для того, щоб показати все розмаїття поетичних імен українського зарубіжжя. Вона відкрила для України діаспорних письменників, у тому числі і Катерину Перелісну. Після цього видання письменницю було прийнято до Спілки Письменників України. «Хоч «білих плям» іще вдосталь, але – дорогу прокладено… Крім того, вийшла збірка вибраних поезій для дітей Катерини Перелісної «Скажу на вушко», Леоніда Полтави «Хто як говорить». Ці імена поповнили полицю класики нашої літератури для дітей», – говорить Галина Кирпа. Збірка «Скажу на вушко!» (2008) – найбільш повне видання творів для дітей Катерини Перелісної в Україні, було видане саме завдяки Галині Кирпі. 

 

 

Прикро, що ця видатна українська письменниця доживала віку тяжко хворою у притулку для осіб похилого віку поміж чужих людей, бо її син помер раніше. Її не стало 4 листопада 1995 року у Трентоні (штат Нью-Джерсі, США). Катерина Федорівна ще встигла побачити свою книжку «Вірші для дітей», яка вийшла друком в Україні у Хмельницькому 1992 року завдяки праці та старанням Галини Степанівни Грушецької – громадсько-культурної й освітньої діячки діаспори в США. Галина Грушецька закінчила відділ бібліотекарства з магістерським дипломом, пізніше вчителювала в суботній школі українознавства, де познайомилася з письменницею. Згодом, у 1974 році, вона редагує її збірку творів.  

 

 

Зараз Катерина Перелісна відома і любима своїми маленькими читачами і в Україні. Її твори друкуються у різних дитячих періодичних виданнях, в альманахах та хрестоматіях. В її книжках є все – любов до Бога, до Батьківщини, родини, природи. А головне, що через її твори ми відкриваємо її таємницю – вміння дивитися й розуміти світ дитячими очима. Молоді батьки часто не усвідомлюють власну відповідальність, применшують значення художнього слова в емоційному, психологічному та фізичному розвитку дитини, а тому економлять на книжках. Не всі розуміють, що прочитані у дитинстві книги стають таким собі дороговказом, – це приходить пізніше. Саме у дитинстві гарні книги та їх герої допомагають маленькій людині дорослішати, тому вибирати їх треба дуже ретельно. І твори Катерини Перелісної у цьому допоможуть. Її вірші мелодійні, легкі для сприймання і запам’ятовування. І коли діти будуть читати чи слухати численні казки, вірші, оповідання, які з великою любов’ю саме для них писала добра, ласкава бабуся Катерина, в неї знову з’являється велика й любляча родина вдячних дітей та онуків – нас усіх. 

 

Твори Катерини Перелісної покладені на музику, зокрема, Українським хором бандуристів (Hryhory Kytasty of the Ukrainian Bandurist Chorus) та композитором Володимиром Кассарабою.

У 2011 році українська співачка та композитор Марія Бурмака створила маленьке диво – видала альбом пісень «Дитячий альбом». Вона відібрала цікаві вірші, написала музику до них і щиро заспівала. В альбом увійшла пісня на слова Катерини Перелісної «Писанка». 

Матінка Світу

Матінка Світу

Крізь усю дорогу –

До села і міста

Несла допомогу

Матінка Пречиста.

Заглядала в хати,

Де хворіли діти,

Знала Мати Божа,

Як їм догодити.

Уставали з ліжка,

Діточки здорові,

Бралися до книжки,

До розваг ізнову.

Матінка Пречиста

Бідним помагала:

До бажання й хисту

Сили додавала.

Берегла від лиха,

Від каліцтва й болю,

Лагідно і тихо

Скріплювала волю.

Тож раділи діти

По селу і місту.

Як же не хвалити

Матінку Пречисту.

 

Молитва

Боже, Господи Ісусе,

На колінцях я молюся –

Всі гріхи мені прости

І від лиха захисти.

Просвіти моє серденько,

Щоб я вчилася гарненько,

Щоб і вдома і у школі

Не робила зла ніколи.

І щоб татка шанувала,

Щоб матусі помагала,

Щоб жили ми всі здорові,

Завжди в мирі і любові.

 

Маленька швачка

Мама гарно вишиває,

А ще краще шиє,

І сорочечку й спідничку –

Все вона уміє.

Вчора я її прохала

І мене навчити,

Як тягти у голку нитку

І як рубчик шити.

Мама все те показала

І дала спідничку,

І я кріпко так пришила

Поясок і стрічку.

Потім я підшила ляльці

Довгого подола,

Тільки дуже поспішила

И пальчика вколола,

Бо наперсточок великий –

Лізе все угору,

Та він буде за півроку,

Мабуть, в саму пору.

 

Дуже люблю

Матусю, дай ручки твої поцілую,

За шийку тебе обійму,

І щічки погладжу.

Ти знаєш, матусю,

Як дуже тебе я люблю!

І ти мене любиш, хоч я неслухняна,

Частенько і шкоду роблю.

Та ти все пробачиш,

Мене поцілуєш,

І я тебе дуже люблю!

 

Хто я?

Хто я, що я? – Хочеш знати?

Українка моя мати,

Й батько мій вкраїнець зроду

І козацького він роду.

І хоч я малий ще нині,

Але вірний син Вкраїни,

І віддам свої всі сили

Україні моїй милій.

Література про творчість Катерини Перелісної


 

Перелісна К. Вірші для дітей / К. Перелісна. – Хмельницький : Поділля, 1992. – 52 с. 

Перелісна К. Метелик в автобусі / К. Перелісна. – Дубно : Незабудка, 1993. – 14 с.

Перелісна К. Три правди : казка / К. Перелісна. – Торонто, 1994. – 24 с.

Перелісна К. [Вірші для дітей] / К. Перелісна // Українська дитяча література : антологія / вступна ст. та упорядкув. Л. П. Козачок. – Київ : Вища шк., 2002. – С. 486–491.

Перелісна К. [Вірші для дітей] / К. Перелісна // Богданець-Білоскаленко Н. І. Українська дитяча література : маловідомі твори укр. письменників ІІ половини ХІХ ст. – І половини ХХ ст. / Н. І. Богданець-Білоскаленко. – Київ : Слово, 2009. – С. 245–267.

Перелісна К. На льоду : вірш / К. Перелісна // Буханченко Р. Чарівні пори року : хрестоматія для позакласного читання 1–5 класи / Р. Буханченко. – Донецьк, 2004. – С. 265.

Перелісна К. [Вірші] / К. Перелісна // Рідне слово. Українська дитяча література : у 2-х кн. – Кн. 2 / упорядкув.: З. Д. Варавкіної, А. І. Мовчун, М. Ф. Черній. – Київ : Либідь, 1999. – С. 494–498.

Перелісна К. [Вірші] / К. Перелісна // Українська література для дітей : хрестоматія / упорядкув. О. О. Гарачковської. – Київ : Академія, 2011. – С. 330–331.

Гошовський Б. Українська дитяча література: спроба огляду і проблематика [К. Перелісна] / Б. Гошовський. – Торонто : Об-ня працівників дит. літ. ім. Л. Глібова, 1966. – С. 48–61.

Дончик В. Діаспора / В. Дончик // СіЧ. – 1991. – № 10. – С. 19–22.

Перелісна Катерина // Енціклопедія українознавства. – Т. 5. – Львів : Молоде життя, 1996. – С. 1992.

 

Інтернет-ресурси

 

Перелісна Катерина Федорівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/ Перелісна_Катерина_Федорівна. – Назва з екрана.

Перелісна Катерина – Біографія [Електронний ресурс] // Ukr-lit : сайт. – Режим доступу: http://ukr-lit.com/perelisna-katerina-biografiya/. – Назва з екрана.

Біографія Катерини Перелісної [Електронний ресурс] // OnyArt : сайт. – Режим доступу: https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/perelisna-kateryna-biografiya/. – Назва з екрана.

Катерина Перелісна (Катерина Федорівна Глянько-Попова) (1902-1995) [Електронний ресурс] // Ukrlit : сайт. – Режим доступу: http://www.ukrlit.net/biography/perelisna.html//. – Назва з екрана.

Перелісна, Катерина [Електронний ресурс] // Почитайко : сайт. – Режим доступу: http://chl.kiev.ua/pub/Publication/Author/69. – Назва з екрана.

Перелісна К. [Вірші] [Електронний ресурс] / К. Перелісна // Пізнайко : сайт. – Режим доступу: http://posnayko.com.ua/reader/knizhnaya-polka/katherina-perelisna.html. – Назва з екрана.

Перелісна К. [Біографія, вірші] [Електронний ресурс] // Український центр : сайт. – Режим доступу: http://www.ukrcenter.com/Література/39947/Катерина-Перелісна. – Назва з екрана.

Рибальченко Р. Харківська еміграція 1942–1943 / Р. Рибальченко // Проза.ру : сайт. – Режим доступу: http://ns.rnls.ru/2014/07/14/1603. – Назва з екрана.

Збірка віршів Катерини Перелісної [Електронний ресурс] // Mala.Storinka : сайт. – Режим доступу: https://mala.storinka.org/катерина-перелісна-збірка-віршів.html. – Назва з екрана.

Казки Катерини Перелісної [Електронний ресурс] //Mala.Storinka : сайт. – Режим доступу: https://mala.storinka.org/ казки-катерини-перелісної.html. – Назва з екрана.

Перелісна К. Три правди : казка [Електронний ресурс] / К. Перелісна // Весела абетка : сайт. – Режим доступу: http://abetka.ukrlife.org/3trust.htm. – Назва з екрана.        

Література рідного краю : Катерина Перелісна [Електронний ресурс] // Supermif.com : сайт. – Режим доступу: http://supermif.com/ без-рубрики/урок-№-67-тема-література-рідного-краю.html. – Назва з екрана.

Катерина Перелісна (1902-1995) [Електронний ресурс] // Навчальні матеріали онлайн : сайт. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/71024/literatura/petro_perebiynis_nar_1937. – Назва з екрана.

Правдошукач Катерина Перелісна : урок літератури рідного краю у 7 класі [Електронний ресурс] // Освітній портал Super urok-ua.com : сайт. – Режим доступу: https://super.urok-ua.com/urok-literaturi-ridnogo-krayu-pravdoshukach-katerina-perelisna/. – Назва з екрана.

Йде осінь по землі – чарівна. Матеріал до уроку: Катерина Перелісна «Золота осінь» [Електронний ресурс] // Отримання знань : сайт. – Режим доступу: https://disted.edu.vn.ua/courses/learn/5225. – Назва з екрана.

Катерина Перелісна – біографія [Електронний ресурс] // Шкільні твори з української мови та літератури : сайт. – Режим доступу: http://www.uatvory.ru/2015/06/perelisna.html. – Назва з екрана.

2 грудня – день народження Катерини Перелісної [Електронний ресурс] // Сайт вчителя початкових : сайт. – Режим доступу: http://sajt-vchitelya-radostjevoji-m-a.webnode.com.ua/news/a2-grudnya-den-narodzhennya-katerini-perel%D1%96snoi/. – Назва з екрана.

Перелісна К. Чарівний перстень : казка; Маленька швачка : вірш / К. Перелісна // Веселка. – 1960. – №6. – С. 12-14 [Електронний ресурс] // Svoboda-news.com : сайт. – Режим доступу: http://www.svoboda-news.com/arxiv/veselka/1960/Veselka-1960-06.pdf. – Назва з екрана.

Плахотнюк С. О. Глянько Федір Хомич [Електронний ресурс] / С. О. Плахотнюк // Енціклопедія сучасної України : сайт. – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=30579. – Назва з екрана.

Дічек Н. П. Джерело освітньої думки : до 90-річчя Інституту педагогіки НАПН України [Електронний ресурс] / Н. П.Дічек // Електронна бібліотека НАПН України : сайт. – Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/707109/1/%D0%94%D1%96%D1%87%D0%B5%D0%BA%20%D0%9D.%D0%9F.%D0%A3%D0%9F%D0%96.pdf. – Назва з екрана.

Панченко О. Галинка, Галина, Галина Степанівна, пані Грушецька (з дому Бойко) [Про К. Перелісну] [Електронний ресурс] / О. Панченко // День. Щоденна всекураїнська газета : сайт. – Режим доступу: http://incognita.day.kiev.ua/galinka,-galina,-galina-stepanivna,-pani-grusheczka-(z-domu-bojko)%E2%80%A6.html. – Назва з екрана.  

Дражевська Л. Шкільні роки. Спогади [Про К. Перелісну] / Л. Дражевська // Сучасність. – 1989. – № 1. – С. 75-86 [Електронний ресурс] // University of Alberta : сайт. – Режим доступу: https://sites.ualberta.ca/~spk2/Drazhevska/shkilni_roky.htm#_ednref1/ – Назва з екрана.

Бурмака М. Розмалюю писанку / Сл. К. Перелісної // youtube : сайт. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=9LPINv3wajU. – Назва з екрана.

 

 

 

Олена Кудіна



Коментарі (0)



усі виставки »
#1 #2 #3 #4 #5 #6

Книжкові виставки

  • з 1 по 30 грудня

    «Великий мрійник»: о 90-річчя від дня народження Олеся Бердника, українського письменника, філософа, громадського діяча

    Читальна зала IV поверх

  • з 1 по 30 грудня

    «Жадань і задумів неспокій». До 120-річчя письменника Бориса Тена

    Краєзнавчий відділ IV поверх

  • з 1 по 30 грудня

    «Микола Леонтович: композитор, диригент, педагог». До 140-річчя від дня народження українського композитора

    Відділ мистецтв ІІІ поверх

  • з 1 по 30 грудня

    Рівненщина у полум’ї Української народної революції (1917–1921 рр.)

    Відділ краєзнавчої літератури IV поверх

  • з 1 по 30 грудня

    «До власного літературного слова я йшов усе життя». До 80-річчя від дня народження Андрія Содомори – українського перекладача, письменника, науковця

    Читальна зала IV поверх

  • з 1 по 30 грудня

    «Новорічні вироби своїми руками»

    Відділ виробничої літератури ІІІ поверх

  • з 1 по 30 грудня

    «Вільний книгообмін»; «Популярні аудіокниги»; «Нові надходження художньої літератури»; «Книги письменників – лауреатів літературного конкурсу «Коронація слова»; «Письменники рідного краю»; «Нова періодика для дозвілля»

    Відділ абонемента ІІ поверх

  • з 1 по 30 грудня

    «Святкові страви на новорічному та різдвяному столі»

    Відділ виробничої літератури ІІІ поверх

  • з 1 по 30 грудня

    Краща книга Рівненщини

    Краєзнавчий відділ IV поверх

  • з 1 по 30 грудня

    «Енергетика України: сучасний стан та перспективи на майбутнє»

    Відділ виробничої літератури ІІІ поверх

  • з 1 по 30 грудня

    «Рекомендує бібліотекар»

    Читальна зала IV поверх

  • з 1 по 30 грудня

    Коментована книжкова виставка «125 років від дня народження Миколи Куліша (1892–1942)»

    Читальна зала IV поверх

  • з 1 по 30 грудня

    Виставка-персоналія «Микола Куліш: письменник, драматург»

    Читальна зала IV поверх

  • з 15 по 30 грудня

    Виставка-кросворд «Святитель Микола Чудотворець»

    Читальна зала IV поверх

  • з 1 по 30 грудня

    Виставка-інсталяція «Новий рік – зимові свята»

    Відділ виробничої літератури ІІІ поверх

  • з 1 по 30 грудня

    Виставка-інсталяція «Новорічні передзвони»

    Читальна зала IV поверх

  • з 1 по 30 грудня

    «Україна починається з тебе». До 80-річчя від дня народження В’ячеслава Чорновола

    Читальна зала IV поверх

  • з 3 по 17 грудня

    Виставка-ювілей «Прозріння та розчарування поета». До 220-річчя від дня народження німецького поета Генріха Гейне

    Відділ іноземної л-ри ІІІ поверх

  • з 14 по 28 грудня

    Виставка-історія «Прижиттєві видання творів Ю.Словацького, Ю.-І.Крашевського, А.Міцкевича»

    Відділ іноземної л-ри ІІІ поверх

  • з 20 по 29 грудня

    Персональна виставка «Вшановуємо лауреатів! Джон Сте́йнбек — лауреат Пулітцерівської премії за роман «Грона гніву». До дня народження письменника

    Відділ іноземної л-ри ІІІ поверх



    Фотогалерея