В Рівненській обласній універсальній науковій бібліотеці щорічно відбувається урочисте нагородження переможців обласного конкурсу «Краща книга Рівненщини».

Конкурс заснований Рівненським обласним відділенням Української бібліотечної асоціації в 2009 р. та проводиться у партнерстві з бібліотеками області.

Його мета – виявлення кращих видань місцевих авторів, виховання культури читання та любові до книги серед дітей та молоді.

Переможців визначають в номінаціях:

• Краще історико-краєзнавче видання
• Краще довідкове видання
• Краща поетична збірка
• Краще прозове видання
• Краще видання з мемуаристики та документалістики
• Краще видання для юнацтва та молоді
• Краще видання для дітей
• Кращий літературний дебют
• Краще художнє оформлення книги
• Краще поліграфічне видання.

В 2018 р. вперше в історії конкурсу ввели номінацію «Молодь про війну».

Одна з номінацій «Краще видання з мемуаристики та документалістики».

Документалістика – жанр літературних творів, що відтворюють справжні події, зображують реальних осіб, представляють документальні свідчення, літературні твори, що належать до цього жанру.

Документалістика [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Документалістика (дата звернення 16.03.2020). – Назва з екрана.

Мемуаристика (від франц. mémoires – спогади) – різновид документальної літератури або літературного жанру, який містить публіцистичний чи хронікальний виклад учасника суспільно-політичного, громадського, літературного, мистецького, військового чи повсякденного життя про події, особистості, процеси, явища та ін., сучасником яких він був, або їхній переказ на основі відомостей, одержаних від очевидців та інших осіб.

Ясь О. В. Мемуаристика [Електронний ресурс] / О. В. Ясь // Енциклопедія історії України : Т. 6 : Ла-Мі / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; НАН України. Інститут історії України. – Київ : Наук. думка, 2009. – 790 с. : іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Memuarystyka (дата звернення 16.03.2020). – Назва з екрана.

Кращі видання з мемуаристики та документалістики 

2011 рік 

Багатотомне видання «Реабілітовані історією» покликане служити відновленню історичної справедливості, ґрунтовному висвітленню трагічних подій в історії України, повернути їй незаслужено забуті імена державних діячів, інтелігентів, робітників і селян, вшануванню тих, хто боровся за свободу і незалежність України.

Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – 583 с.

У першій книзі науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією. Рівненська область» опубліковані результати дослідження про масові політичні репресії 1918-1980-х рр.

У вступній статті особлива увага приділяється регіональним особливостям функціонування більшовицького режиму, боротьбі УПА на терені області.

У розділі «Мовою документів» опубліковані документи про формування системи державного терору на території області, описані методи роботи радянських спецслужб, матеріали окремих архівних кримінальних справ.

Також оприлюднені стенограми нарад вищого партійно-державного керівництва України, проведених у м. Рівне, щодо боротьби з УПА.

Окремим розділом публікуються спогади громадян, які постраждали від політичних репресій Валентини Крещенко, Олексія Матвійчука, Марії Гуц, Галини Гордасевич, Олександра Ковальчука.

У нарисах розповідається про діяльність «надзвичайних органів» на Рівненщині у 1919-1920-х рр., репресивну політику польської влади щодо УВО та ОУН на Волині у 1920-1939-х рр., захоплення радянськими військами території області у 1939 р., депортації осадників, боротьбу польських організацій у 1939-1941 рр., російську меншину в умовах «радянізації», репресії духовенства та євангельських християн, молодіжну організацію ОУН, мобілізацію до УПА, долю діячів Волинського українського об’єднання М. Бура, А. Вівчарука, А. Сироти, І. Якимчука та ін., депутата сейму Л. Серветника, голови Рівненського осередку Союзу українок Волині Парасковії Багринівської, підприємців братів Ельбертів, Теодора Страка, отамана Ананія Волинця, члена Проводу ОУН Ростислава Волошина та командира УПА–Північ Д. Клячківського, священиків Никанора Пашкевича та Данила Штуля, члена УГС Миколу Середу.

* * *

Борщевич В. Життя і пастирські труди отця Данила Штуля / В. Борщевич // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 460-463.

Борщевич В. Отець Володимир з роду Кульчинських / В. Борщевич // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 463-468.

Борщевич В. Отець Никанор Пашкевич – правдивий український душпастир / В. Борщевич // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 452-460.

Борщевич В. Репресії проти духовенства Волинсько-Рівненської єпархії (друга половина 40-х – початок 50-х рр. ХХ ст.) / В. Борщевич // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 446-452.

Вихованець В. Гаї Миколи Середи / В. Вихованець // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 493-501.

Давидюк Р. Боротьба польських підпільних структур на Рівненщині (1939-1941 роки) / Р. Давидюк // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 370-373.

Давидюк Р. Волинський посол до сейму Лаврентій Серветник / Р. Давидюк // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 347-350.

Давидюк Р. Діячі Волинського українського об'єднання – жертви сталінських репресій / Р. Давидюк // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 341-347.

Давидюк Р. Доля польських осадників в умовах радянізації 1939-1941 рр. / Р. Давидюк // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 362-370.

Давидюк Р. Парасковія Багринівська – голова Рівненського осередку Союзу українок Волині / Р. Давидюк // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 358-362.

Давидюк Р. Рівненська українська нацоналістична молодіжна організація у післявоєнний період / Р. Давидюк // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 468-484.

Дарованець О. Репресивна політика польської влади щодо УВО та ОУН на Волині (1920-1939 рр.) / О. Дарованець // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 297-334.

Давидюк Р. Російська меншина Рівного в умовах радянізації / Р. Давидюк // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 373-379.

Дем'янчук Г. «Чрезвичайка» на Рівненщині в 1919-1920 роках / Г. Дем'янчук // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 293-297.

Жив'юк А. «Бути з бандерівцями – вважаю щастям» : [до 70-річчя з дня народж. Мелетія Лахмана, дерманського правдолюбця, який був прапором духу непокори у 1950-1960-х рр.]  / А. Жив'юк // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 484-492.

Жив'юк А. Вибір: як це було у 1939-му / А. Жив'юк // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 335-340.

Галуха Л. Євангельські християни святі сіоністи (мурашківці) – жертви радянізації / Л. Галуха // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 388-392.

Давидюк Р. Проблеми колаборації: острозький випадок / Р. Давидюк // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 408-415.

Жив'юк А. Запровадження більшовицького режиму на Рівненщині (1939-1950-і рр.) / А. Жив'юк // Реабілітовані історією. – Рівне : Рівнен. друк., 2009. – Кн. 2 : Рівненська область. – С. 7-30.

Жив'юк А. Здолбунівський підприємець Теодор Страка / А. Жив'юк // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 386-388.

Жив'юк А. Політичні репресії тоталітарної доби на Рівненщині [1919-1939 рр.]: від «червоного терору» до боротьби з інакодумцями / А. Жив'юк, І. Марчук // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 8-78.

Жив'юк А. Самострілівська десятка / А. Жив'юк // Реабілітовані історією / ред. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 351-358.

Кравчук С. Із династії Прушинських / С. Кравчук // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 503-507.

Кравчук С. Урядовець Центральної Ради [Володимир Огибовський із Рясників Гощанського району Рівненської області] / С. Кравчук // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 507-511.

Кравчук С. Шкірзавод Бриманів / С. Кравчук // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 511-513.

Марчук І. Життєвий шлях отамана Ананія Волинця / І. Марчук // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 392-395.

Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський – «Клим Савур» / І. Марчук // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 402-408.

Марчук І. Мобілізація чи провокація / І. Марчук // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 415-424.

Марчук І. Ростислав Волошин / І. Марчук // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 396-402.

Санжаревський О. Брати Ельберти – дубенські капіталісти / О. Санжаревський // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 379-385.

Санжаревський О. Зигзаги долі «східняків» в УПА / О. Санжаревський // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 424-429.

Себастіянська О. Назвати поіменно... / О. Себастіянська // Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 1. – С. 438-446.

Реабілітовані історією / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : Рівнен. друк., 2006. – Рівненська область. Кн. 2. – 612 с.

У другій книзі науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією. Рівненська область» опубліковані документи про регіональну специфіку політичних репресій, опір населення та підрозділів Української повстанської армії «радянізації» регіону.

* * *

Гриб В. Кривава, трагічна й водночас героїчна доля репресованих українців / В. Гриб // Сім днів. – 2006. – 15 груд. – С. 9.

Про презентацію книги «Реабілітовані історією. Рівненська область», у якій йдеться про політичні репресії радянського періоду на Рівненщині в Рівненській обласній універсальній науковій бібліотеці.

Голубка М. Реабілітовані історією і правдою : документація про злочини тоталітар. системи в Рівненській обл. доступна кожному / М. Голубка // Рівне Час. – 2009. – 4 черв. – С. 6.

В Рівненській обласній універсальній обласній бібліотеці відбулася презентація другої книги «Реабілітовані історією. Рівненська область».

Тищенко О. Другий том реабілітованих / О. Тищенко // Сім днів. – 2009. – 12 черв. – С. 1.

Про презентацію чергового тому серії «Реабілітовані історією. Рівненська область» відбулася у Рівненській державній обласній бібліотеці.й теці

Давидюк Р. Посол провини не визнав / Р. Давидюк // Вільне слово. – 2005. – 23 серп. – С. 4.

Імена наших земляків, які стали жертвами політичних репресій, на сторінках серії науково-документальних книг «Реабілітовані історією. Рівненська область».

Інтернет-ресурси

Реабілітовані історією : у 27 т. / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив’юк. Кн. 1 : Рівненська область [Електронний ресурс] // Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» : сайт. – Режим доступу: http://www.reabit.org.ua/files/store/Rovno1.pdf. (дата звернення: 16.03.2020). – Назва з екрана.

Реабілітовані історією : у 27 т. / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив’юк. Кн. 2 : Рівненська область [Електронний ресурс] // Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» : сайт. – Режим доступу: http://www.reabit.org.ua/files/store/Rovno2.pdf. (дата звернення: 16.03.2020). – Назва з екрана.

Андрій Жив’юк А. Дослідження політичних репресій більшовицького режиму в Рівненській області в рамках Державної програми «Реабілітовані історією» / Андрій Жив’юк, Руслана Давидюк [Електронний ресурс] // Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука : сайт. – Режим доступа: http://dspace.regi.rovno.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/2521/1/Стаття%20-%20Жив%27юк%20А.%20А.%209.pdf (дата звернення: 16.03.2020). – Назва з екрана.

Жив’юк Андрій Анатолійович

Доцент, кандидат історичних наук. У 1982 р. закінчив історичний факультет Харківського державного університету. Працював учителем історії та директором Мізоцької ЗОШ І-ІІІ ст. Здолбунівського району Рівненської області, проректором Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. У 2002 р. в Київському національному університеті імені Т. Шевченка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. З 2003 р. працює у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука.

А. А. Жив’юк входив до фахового журі заключних етапів Всеукраїнських олімпіад юних істориків (1998-2015 рр.), Всеукраїнських турнірів юних істориків (1999-2014 рр.). Керівник науково-редакційної групи книги «Реабілітовані історією. Рівненська область», член наглядової ради Національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви», голова Рівненської обласної організації Національної спілки краєзнавців України.

Нагороджений Почесними грамотами Міністерства освіти України, знаком «Відмінник освіти України», орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, знаком «Петро Могила», орденом Христа Спасителя УПЦ КП. Лауреат премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності в номінації «За кращу наукову роботу в інформаційній сфері» (2005 р.).

Література про А. А. Жив’юка

Андрій Жив’юк : шлях до покликання : біобібліограф. покажч. : до 50-річчя від дня народж. / уклад. Р. П. Давидюк, 2010. – 70 с.

Басараба В. Премія імені Івана Франка вручена Андрію Жив'юку / В. Басараба // Вільне слово. – 2005. – 8 верес. – С. 2.

Рівненському науковцю і краєзнавцю за кращу наукову роботу в інформаційній сфері.

Кравчук С. Його колиска – Дермань / С. Кравчук // Вільне слово. – 2010. –15 черв. – С. 7.

Про історика, публіциста, дослідника Андрія Жив'юка – завідувача кафедри історії Міжнародного університету Рівненського економіко-гуманітарного університету.

Копач І. Держава відзначила рівненського науковця / І. Копач // Сім днів. – 2018. – 25 січ. – С. 3.

Указом Президента України присвоєно звання «Заслужений працівник освіти України» доценту кафедри МЕГУ ім. С. Дем'янчука А. Жив'юку.

Серед відзначених на державному рівні Андрій Жив'юк // Нове життя. – 2018. – 26 січ. – С. 2.

Почесне звання «Заслужений працівник освіти України» отримав А. Жив'юк.

Толочик О. Рівнянин дізнався про зниклого родича і вокальні дані екс-президента / О. Толочик // Рівненська газета. – 2006. – 31 трав. – С. 5.

Про завідуючого кафедрою Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. С. Дем'янчука А. Жив'юка, який займається дослідженням історії нашого краю.

2012 рік

Кондратюк А. І. Добром зігріте серце : Спогади. Есеї. Новели / А. Кондратюк ; ред. Б. Боровець. – Рівне : Волин. обереги, 2010. – 416 с.

Спогади Андрія Кондратюка містять яскраві портретні характеристики своїх визначних сучасників в основному діячів культури другої половини двадцятого століття. До книги увійшли також есеї і новели, написані автором за останні роки.

Видатні особистості мають дивовижну властивість осявати світ і людські душі на всі часи. Навіть непоказна людина часто буває свідком перебігу видатного життя.

Андрій Кондратюк

Творчість письменника – це переважно спогади, романи про хутірське життя, про вояків УПА, про страдницьку для людей «радянську колгоспну систему», про подорожі, які він звершував щоліта з Києва до батьківської хати на рівненському Поліссі. Твори Андрія Кондратюка можуть навчити відвертої, щирої любові до рідного краю та до рідної хати...

Друкуватися в радянський час письменнику не давали можливості через його дисидентські ухили. І це зрозуміло, адже він писав правду про українця-поліщука. Однак, кілька книг таки і тоді з’явилися на світ. Читання його романів і повістей якось заворожувало... Надзвичайно цікаво писав, передавав українську бувальщину, спогади і спостереження.

Всі його книги – романи і повісті, це реальне життя людей неспокійного ХХ ст.

В його творчість останнього десятиліття входять друковані книги, але романи і повісті могли бути написані раніше: «Хутір», 2005 р., роман; «Поза межами суєти», 2005 р., роман-мозаїка; «З вишневого саду», 2007 р., оповіді про квіти і дерева; «Вигнанець», 2008 р., роман; «Гості з Аргентини», 2009 р.; «Дорога до матері», 2009 р., роман; «Добром зігріте серце», 2010 р., спогади, есеї новели; «Там земля мила», 2015 р., повісті, оповідання, есеї, спостереження; «Старина», 2016 р., повісті, оповідання, спостереження; «Давні листи», 2017 р., повісті, оповідання, спогади, спостереження; «Батькова клуня», 2018 р., повість, розмисли, спогади, спостереження. Всі книги, окрім однієї, вийшли друком у «Волинських оберегах» м. Рівного.

Письменник Андрій Іванович Кондратюк відійшов у вічність на 81 році життя 2 лютого 2019 р. Заповів поховати його у вишитій сорочці на рідній батьківщині. Заповіт виконала племінниця Марія.

Література про Андрія Кондратюка

Боровець Б. Андрій Кондратюк. Талант, не затребуваний суспільністю / Б. Боровець // Поліссям народжене слово : літ. портрети / Б. Боровець. – Рівне : Волин. обереги, 2012. – С. 101-117.

Кондратюк А. Андрій Кондратюк: «Крізь вікно на хуторі я видивляв світовий простір» / А. Кондратюк // Березіль. – 2011. – № 11/12. – С. 2-11.

Осейчук О. Андрій Кондратюк – голос Полісся / О. Осейчук // Надслучанський вісник. – 2019. – 21 лют. – С. 13.

Пантюшко Г. Андрій Кондратюк – гордість нашого краю / Г. Пантюшко // Надслучанський вісник. – 2013. – 11 черв. – С. 7.

Рибенко Л. Схильник до усілякої дивини й далеких мандрів : феномен на ім'я Андрій Кондратюк / Л. Рибенко // Вісті Рівненщини. – 2007. – 16 лют. – С. 14.

Шпоняк Л. Письменник Андрій Кондратюк – гордість поліського краю / Л. Шпоняк // Надслучанський вісник. – 2016. – 15 січ. – С. 6.

Інтернет ресурси

Андрій Кондратюк – гордість нашого краю: біобібліограф. нарис [Електронний ресурс] // Березнівська централізована система публічно-шкільних бібліотек : сайт. – Режим доступу: http://berezne.libr.rv.ua/files/mye.pdf (дата звернення 16.03.2020) – Назва з екрану.

Барвисті світи письменницького таланту Андрія Кондратюка : вірт. вист. [Електронний ресурс] // Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека : сайт. – Режим доступу: http://libr.rv.ua/ua/virt/156/ (дата звернення 16.03.2020). – Назва з екрана.

Димитрій, митрополит. Пам’яті «напіввідомого» письменника [Електронний ресурс] / Димитрій, митрополит // Гал-інфо-Агенція : сайт. – Режим доступу: https://galinfo.com.ua/blogs/pamyati_napivvidomogo_pysmennyka_310950.html (дата звернення 16.03.2020). – Назва з екрана. 

2013 рік

Жив'юк А. А. Від «Дерманської республіки» до «Дерманської трагедії» : нариси історії укр. визвол. руху в Дермані на Волині / Андрій Жив'юк, Ігор Марчук ; Рівнен. обл. рада, Рівнен. обл. держ. адмін., наук.-ред. група кн. «Реабілітовані історією. Рівнен. обл.». – Рівне : ПП ДМ, 2011. – 156 с.

У книзі нарисів висвітлено історію українського визвольного руху в селі Дермань на Волині впродовж XX століття. Автори відстежили еволюцію національної свідомості мешканців Дерманя під впливом поширення освіти, книги, діяльності українських партій та інституцій. Особливий акцент зроблено на зародженні й розгортанні на теренах, прилеглих до Дерманя, боротьби за створення самостійної української держави, яку провадили ОУН і УПА. З'ясовано, що наступ радянської влади на Дермань у повоєнний період мав на меті не лише поборення підпілля, а й руйнацію системи традиційних цінностей, властивих місцевим мешканцям, взяття під свій контроль духовно-освітнього простору села, витоки якого сягають XVI–XVII століть.

Література про «Дерманську республіку»

Остапук В. «Дерманська республіка» / В. Остапук // Здолбунівщина – земля Волинська / В. Остапук. – Рівне : Овід, 2018. – Ч. 3 : Велика війна (1914-1918) ; Українська революція (1917-1921) : наук.-краєзн. дослідж. – С. 137-144.

Про так зване Дерманське повстання у 1919 році. Було проголошено с. Дермань Здолбунівського району, що на Рівненщині «Дерманською республікою».

Селезіон П. «Дерманська республіка» / П. Селезіон // Літопис Волині. – Канада : Т-во «Волинь», 1977-1978. – Ч. 12. – С. 77-79.

Про Дерманське повстання 1918 1919 року.

Інтернет-ресурси

Жив'юк А. А. Від «Дерманської республіки» до «Дерманської трагедії» : нариси історії укр. визвол. руху в Дермані на Волині / Андрій Жив'юк, Ігор Марчук // Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека : сайт. – Режим доступу : http://catalog.libr.rv (дата звернення 16.03.2020). – Назва з екрану.

Ужвін М. Високе пошанування історика [Електронний ресурс] // Нове життя : здолбунівська районна громадсько-політична газета : сайт. – Режим доступу: http://newlife.rv.ua/9-cat-all/4126-високе-пошанування-історика.html (дата звернення 16.03. 2020) (дата звернення 16.03.2020). – Назва з екрана.

Про високу оцінку твору «Від «Дерманської республіки» до «Дерманської трагедії» та  нагородження історика А. Жив’юка указом Патріарха Філарета орденом Христа Спасителя за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви.

2014 рік

Данильчук В. Р. Українські остарбайтери : 1941–1947 рр. (на прикладі Рівненської області) / В. Данильчук. – Рівне : Дятлик М. С., 2012. – 282 с. : іл.

У Рівному за фінансової підтримки обласної державної адміністрації та облради видано дослідження «Українські остарбайтери: 1941–1947 рр.», в якому автор Віталіна Данильчук розглядає тему використання примусової праці рівнян-остарбайтерів в економіці фашистської Німеччини. З Рівненщини на примусові роботи було вивезено 28783 особи.

Книга, видана на основі архівних матеріалів, періодичних видань окупаційного періоду, спогадів остарбайтерів, значна частина з яких оприлюднена вперше й заповнила низку прогалин краєзнавства, вважає кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Рівненського державного гуманітарного університету Руслана Давидюк.

«Під час окупації Рівне мало особливий статус адміністративного центру рейхскомісаріату «Україна», де була резиденція його очільника Е. Коха та діяли основні владні інституції. Це безпосередньо мало вплив на розмах акцій вивезення людей з краю на роботи до Німеччини, що почалося наприкінці літа 1941-го і масово тривало з 1942-го до березня 1944 року,» – розповідає кандидат історичних наук, автор видання Віталіна Данильчук.

«Німецька влада розподіляла робочу силу з окупованих східних областей на кілька груп. Категорія «А» – робоча сила із «старорадянських» областей, окрім Литви, Латвії, Естонії та Білостоцького бецирка і дистрикту «Галичина», – продовжує Віталіна Данильчук.

«Група «В» — робоча сила з Литви, Латвії та Естонії. Група «С» – робітники польської національності з генерал-губернаторства та приєднаних східних областей. Категорія «Д» – іноземна робоча сила непольської національності з генерал-губернаторства та приєднаних східних областей. До останньої групи зараховували українців, росіян та білорусів. У Берліні для кожної групи було визначено основні положення, що регламентували процес вербування, перевірки, транспортування, використання, утримання, охорони робітників зі сходу, ведення документації, наявність розпізнавальних знаків та дотримання заходів безпеки з боку німецької поліції».

За будь-який супротив остарбайтерів жорстоко карали. Так, німецька влада постійно контролювала наявність у примусових робітників розпізнавального знаку і номера. За вихід без знаку «OST» могли затримати, стягнути штраф (його розмір був змінним) чи ув’язнити. Підтверджують це спогади рівнянина Ф. Багинського: «Якщо робітника тричі затримували без знаку «OST», то на четвертий раз його забирали, і більше людина не поверталася».

Однією з причин відправлення до концтабору було недозволене дострокове закінчення остарбайтерами робочого дня. Так, за те, що кілька осіб, серед яких був А. Бондарчук із с. Карпилівка, що на Рівненщині, залишили свої робочі місця без дозволу (1942), їх ув’язнили, а після відбування терміну доправили до концтабору Бухенвальд, який до початку 1945-го постачав невільників для більше як 60 підприємств.

Першу партію громадян СРСР, примусово вивезених на роботу до Німеччини, привезли сюди у березні 1942-го. Умови утримання в таборі були надзвичайно важкими, в медичній допомозі людям відмовляли. Комендант табору казав: «У Бухенвальді не повинно бути хворих, є тільки живі й ті, що вижили».

У бараках не було ні їдалень, ні ліжок, спали на голій підлозі без матраців та покривал. Працювали з 4-ї до 20-ї години, отримуючи 150 г хліба і 0,75 літра супу. Одягом слугував літній смугастий костюм і натільна білизна, а взуттям – видовбані з дерева колодки, що навмисно робили з гострими боками, тож до кінця робочого дня в колодках було повно крові. На ув’язнених дресирували собак.

З грудня 1941 року у таборі систематично проводили секретні медичні експерименти над ув’язненими, зокрема, там було організовано «Гігієнічний інститут», підпорядкований військам СС, в якому досліджували тифозну інфекцію на ув’язнених і виготовляли лікувальну сироватку для німецьких солдатів, хворих на висипний тиф...

Попри жорстокі покарання за спроби втечі, остарбайтери все-таки тікали. Павло Швидкий, житель с. Буща Здолбунівського району, якого влітку 1942 року забрали на роботи до Німеччини, спочатку потрапив до Австрії, де працював на фабриці, звідти з іншими хлопцями спробував тікати, був спійманий та посаджений до в’язниці, де пробув близько місяця, потім його відправили до Маутхаузена для облаштування площі під інші бараки.

«Наприкінці 1942 року я прибув до концтабору Дахау, де умови праці були надзвичайно важкі: довбали киркою каміння, вантажили його на баржі (камінь вдвох не можна було підняти). За роботою наглядали есесівці, коли їм щось не подобалося, могли побити. В кожної команди був свій бригадир. Харчувалися дуже погано: одна хлібина на цілий день на п’ять душ, ще були кава і баланда. Після такого раціону за півроку я схуд із 73 до 39 кг. Особливістю концтабору Дахау було те, що за крадіжку їжі тут не били, а за інші порушення комендант табору присуджував від 10 до 25 нагайок та змушував покараного їх рахувати», – згадує Павло Омелянович Швидкий.

Виявлення та фіксація кожного індивідуально пережитого досвіду дуже важливі. Адже з кожним днем людей, які несли тягар Другої світової війни, залишається дедалі менше. Свідчення очевидців допомагають відтворити тогочасну повсякденність, надають дещо іншого звучання уже відомим подіям.

Данильчук Віталіна Романівна

Данильчук Віталіна Романівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри суспільно-гуманітарної освіти Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Закінчила Рівненський державний гуманітарний університет, за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія», кваліфікація – викладач історії та методики викладання історії у вищих навчальних закладах, вчитель історії і правознавства (2008 р.)

Захистила кандидатську дисертацію «Українські остарбайтери: 1941–1947 рр. (на прикладі Рівненської області)» у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Науковий ступінь кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 – історія України (2011 р.). Кандидат історичних наук.

Автор понад 60 наукових і науково-методичних праць, зокрема, двох монографій, та  статей, в т. ч. у фахових наукових виданнях України,  наукових виданнях іноземних держав, та виданнях, включених до міжнародних наукометричних баз.

Почесна грамота Управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації за сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток науки і національної освіти, підготовку висококваліфікованих кадрів та з нагоди професійного свята – Дня науки (2012 р.). Диплом Управління культури Рівненської обласної державної адміністрації та Української Бібліотечної асоціації як переможець конкурсу 2014 року «Краща книга Рівненщини» у номінації «Краще видання з мемуаристики та документалістики», 23 квітня 2014 р. За книгу «Українські остарбайтери: 1941–1947 рр. (на прикладі Рівненської області)» (2014 р.). Диплом Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти у номінації «Кращий науковець року» з нагоди Дня науки (2017 р.). Подяка Рівненської обласної ради за зразкове виконання службових обов’язків, високий професіоналізм, ініціативу та наполегливість, вагомий внесок у реалізацію державної політики в сфері освіти і науки та з нагоди Дня науки (2019 р.). Грамота Української Асоціації Василя Сухомлинського за творче впровадження ідей В. Сухомлинського в освітній простір та популяризацію творчого спадку педагога (2019 р.).

Сфера наукових інтересів – історія Голодомору та інших геноцидів, проблеми Другої світової війни та післявоєнного часу (міграційні процеси, вивезення населення на примусові роботи в Третій рейх, репатріація, репресії, повсякдення населення України, усноісторичні дослідження тощо), регіональна історія, права людини, методика викладання суспільних дисциплін.

Член Рівненської обласної організації Національної спілки краєзнавців України та  Регіональної комісії з реабілітації при Рівненській обласній державній адміністрації.

Окремо видані твори

Данильчук В. Використання населення Рівненщини на примусових роботах в Австрії та Німеччині / В. Данильчук // Реабілітовані історією : у 27 т. / наук. ред. та упоряд. А. А. Жив'юк. – Рівне : ДМ, 2013. – Кн. 3 : Рівненська область. – С. 62-71.

Данильчук В. До проблем порятунку євреїв Рівненського регіону під час Другої світової війни на роботах у Німеччині та статусі військовополонених / В. Данильчук // Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі. – 2014. – № 1. – С. 9-23.

Данильчук В. Р. Остарбайтери як об'єкт репресій радянської влади / В. Р. Данильчук // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії : наук. зап. Рівнен. держ. гуман. ун-ту : зб. наук. праць / Рівнен. держ. гуман. ун-т ; голов. ред. Р. М. Постоловський. – Рівне : РДГУ, 2012. – Вип. 23. – С. 252-260.

Давидюк Р. Остарбайтери з Рівненщини: між двома тоталітарними режимами : рецензія / Р. Давидюк // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії / голов. ред. Р. Постоловський. – Рівне : РДГУ, 2014. – С. 305-306.

Рец. на кн. : Данильчук В. Р. Українські остарбайтери: 1941-1947 рр. (на прикладі Рівненської області) / В. Р Данильчук. – Рівне : ПП ДМ, 2012. – 282 с. ; іл.

Інтернет ресурси

З Рівненщини на примусові роботи вивезли понад 28000 осіб – історик [Електронний ресурс] // ЧаРівне – інфо : сайт. – Режим доступу: http://charivne.info/news/z-rivnenschini-na-primusovi-roboti-vivezli-ponad-28000-osib---istorik (дата звернення 16.03.2020) – Назва з екрана.

2015 рік

Гуцуляк Е. М. Моя дерев’яна валізка : спомини / Е. Гуцуляк. – Вид. 2-ге, доповн. – Рівне : Волин. обереги, 2009. – 156 c. : фотоіл.

Ераст Гуцуляк написав і видав свої спогади (чи «спомини» – як зазначено в книзі). Їх назва звучить просто – «Моя дерев’яна валізка». Виявляється, в далекому 1948 р., коли автор був юнаком і, власне, починав свій життєвий шлях, він приїхав до Канади лише з дерев’яною валізкою, де був увесь його скарб. І тепер ця валізка зберігається в пана Гуцуляка. Ось такий сентимент!

Автор книги пережив і побачив багато. Цікаво читати про його дитинство та юність, які минали в міжвоєнній Польщі, під окупацією радянських і німецьких «визволителів», у таборах для переміщених осіб на території Німеччини. Ці спогади дозволяють глянути на ті часи не так, як вони трактуються у наших підручниках з історії, де й далі залишається чимало радянських ідеологем та міфів.

Отже, реальні факти з біографії автора стали сюжетом книги. Зупинимось на деяких з них.

Гуцуляк Ераст Михайлович

Грудневого дня 1930 року, коли у родині Гуцуляків народився первісток Ераст, ніхто й не здогадувався, що в майбутньому його чекає доля власника мережі аптек, успішного бізнесмена та відомого мецената. Та вже тоді було достеменно відомо, що виховуватиметься він у любові до України. Інакше й бути не могло – батько, Михайло Гуцуляк, був доктором наук Віденського університету, викладачем історії та географії, мати Марія – дочкою священника. І хоча Волинь, де у м. Рівному мешкала родина, й належала до Польщі, життя та побут були тут типово українськими.

У 1939-у році на Волинь прийшла радянська влада, охопивши хвилею терору заможних селян, греко-католицьких священників, а найбільше – патріотів. Тому Михайло Гуцуляк вирішив вивезти родину спочатку до Калуша, а згодом на Закарпаття. Незважаючи на нелегке життя переселенця, Ераст не тільки не втрачає оптимізму, а й проявляє хист до підприємництва – продає вживані книжки та канцелярські товари, які разом «брав у борг» у дядька.

З болем у серці родина Гуцуляків змушена була покинути Україну і виїхати до Німеччини, потім у Південну Баварію. Щоб дати раду злидням, Ераст вкладає свою лепту у бюджет сім’ї, працюючи пастухом. Саме тоді він стає помічником С. Левицького – лідера місцевого пластового руху, назавжди поєднавши свою долю з Пластом. А вже через кілька років у таборі для біженців під Мюнхеном Ераст й сам очолює відділ пластунів.

У 1948 Гуцуляки іммігрували до Канади. Батьки багато працювали, Ераст не відставав від них: патрав кури, мив посуд у чоловічому клубі та працював кельнером. Мінімальні знання англійської мови не завадили завзятому хлопцеві вступити до King Edward High School, потім на фармацевтичний факультет університету Британської Колумбії. Батько Михайло наполягав, щоб діти отримали вищу освіту. Так молодший брат Ераста Любомир, здобувши освіту адвоката, зараз успішно працює в сфері права. До речі, пан Любомир Гуцуляк – Почесний консул України у Ванкувері.

Новоприбулі з України створили свій відділ Пласту. На одній із зустрічей цієї організації Ераст знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Лідою. Незабаром молоде подружжя оселяється на горищі батьківської хати. Ераст навчається, працює в аптеці і навіть знаходить час вчити школярів української мови та танців. Молодята постійно переїжджають у пошуках кращої роботи. Ераста не влаштовує перспектива все життя працювати на когось, тому бере кредит і відкриває власну аптеку, яка вже за перший рік приносить йому фантастичний для тих часів дохід – 17 тисяч доларів! Він хотів бути заможним чоловіком і поставив собі за мету — стати в 40 років мільйонером. Став ним у 35.

Українець Ераст Гуцуляк – засновник і керівник компанії Medical Pharmacies Group, що об’єднує мережу аптек у канадській провінції Онтаріо. Його компанія опікується також постачанням ліків у будинки немічних та літніх людей. А на своїй першій батьківщині пан Ераст проводить активну меценатську діяльність – зафундував перші 100 тисяч доларів на будівництво нового корпусу Національного університету «Острозька академія», закупив комп’ютери, а згодом профінансував придбання нової комп’ютерної техніки для відродженої Рівненської української гімназії. Створив преміальний фонд для нагородження учнів гімназії – призерів олімпіад, конкурсів. Адже у далекі тридцяті роки вчителем історії, географії та директором у цьому закладі був його батько Михайло Гуцуляк.

Кавалер ордена Канади, орденів України «За заслуги» ІІ і ІІІ ступенів, Почесний консул України в Канаді. Перелік почестей і нагород можна продовжувати…

Зірка Ераста Гуцуляка згасла на 83-у році життя. Незадовго до цього він надіслав свого останнього листа в Україну. Завжди вірив, що знайдуться ті, хто продовжить його справу: «В Україні вистачає заможних людей, які повинні йти нашими слідами. Думати не лише про себе, а й про власне коріння й онуків наших онуків. Думати над тим, що людина є вартісною, коли залишає по собі певну пам’ять».

* * *

Вєтров І. Патріот і меценат Ераст Гуцуляк / І. Вєтров // Вісті Рівненщини. – 2007. – 26 жовт. – С. 4.

Голубка М. Проніс «Валізку» крізь усе життя / М. Голубка // Рівне Час. – 2008. – 25 верес. – С. 7.

Кралюк П. Звичайне життя українського мільйонера / П. Кралюк // Літакцент : альманах / ред. В. Панченко. – Київ : Темпора, 2008. – Вип. 2. – С. 336-337.

Мошняга Л. У 35 років став мільйонером / Л. Мошняга // Вільне слово. – 2008. – 30 жовт. – С. 6.

Цимбалюк Є. Гуцуляк уже без дерев'яної валізки, а світ та Україна – без Гуцуляка: світла пам'ять / Є. Цимбалюк // Вільне слово. – 2013. – 14 берез. – С. 14.

Інтернет ресурси

Омелянчук І. «Україна моя мама, а Канада – дружина» [Електронний ресурс] / І. Омелянчук // Урядовий кур’єр : сайт. – Режим доступу: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/ukrayina-moya-mama-kanada-druzhina/ (дата звернення 16.03.2020). – Назва з екрана.

Стефак М. Ераст Гуцуляк – талановитий бізнесмен, меценат, щирий вболівальник за долю України [Електронний ресурс] / М. Стефак // Разом : сайт. – Режим доступу: https://razom.media/erast-hutsulyak/ (дата звернення 16.03.2020). – Назва з екрана.

Якель Р. «Я поставив собі за мету – стати в 40 років мільйонером. Став ним у 35» [Електронний ресурс] / Р. Якель // ZN,UA : сайт. – Режим доступу: https://dt.ua/SOCIETY/ya_postaviv_sobi_za_metu__stati_v_40_rokiv_milyonerom_stav_nim_u_35.html (дата звернення 16.03.2020). – Назва з екрана.

2016 рік

Пономарьова Т. Світла особистість імперії темряви : В. Г. Короленко на Рівненщині : джерела, літературні дослідження та краєзнавчі нариси / Т. Пономарьова. – Рівне : Рівнен. друк., 2010. – 304 с.

Автор видання – Тетяна Пономарьова, працівник Рівненського обласного краєзнавчого музею, доцент кафедри культурології Рівненського державного гуманітарного університету – зібрала у цьому виданні майже всі відомі на сьогодні матеріали щодо рівненських сторінок біографії письменника. У книзі представлені чисельні архівні документи, у тому числі Державного архіву Рівненської області, літературна спадщина, в якій йдеться про рівненський край, образотворчі матеріали, зокрема, малюнки, фотографії, а також краєзнавчі нариси та літературознавчі розвідки відомих літературних критиків, краєзнавців кінця XIX – початку XXI століть.

Вперше у великому обсязі наводяться відомості про родовід Короленків, перебування на Рівненщині діда й батька майбутнього письменника, зв'язки з родиною відомого вченого Володимира Івановича Вернадського, а також про вчителів і однокласників Володимира Галактіоновича з Рівненської чоловічої реальної гімназії, яку він успішно закінчив у 1871 р., і в будинку якої зараз знаходиться Рівненський обласний краєзнавчий музей.

Пономарьова Тетяна Олександрівна 

Тетяна Олександрівна Пономарьова, працівник Рівненського обласного краєзнавчого музею, доцент кафедри культурології Рівненського державного гуманітарного університету.

Пономарьова Т. О. народилась 2 жовтня 1948 року в місті Гвардійськ Калінінградської області (Росія) в сім’ї військовослужбовця. Закінчивши в 1966 році середню школу у місті Ізяславі Хмельницької області, з 1966 по 1971 рік навчалась на історичному факультеті Саратовського державного університету імені Чернишевського, по закінченні якого отримала спеціальність викладача історії і суспільствознавства. З серпня 1972 року працює в Рівненському обласному краєзнавчому музеї, спочатку на посаді старшого наукового співробітника відділу науково-освітньої роботи (1972-1974 рр.), потім завідувачем відділу дорадянського періоду (1974-1991 рр.), провідним науковим співробітником відділу історії (1996-2005 рр.), а з жовтня 2005 року – завідувачем сектору давньої історії. З 1991 по 1996 роки працювала викладачем кафедри культурології Рівненського державного гуманітарного університету.

Тетяна Олександрівна – знаний на Рівненщині фахівець музейної справи, вона доклала максимум особистих зусиль та знань для організації наукової і експозиційної роботи Рівненського обласного краєзнавчого музею.

Чи не найбільшим науковим доробком дослідниці, якому вона присвятила багато років, було дослідження життєвого і творчого шляху В. Г. Короленка, підсумком якого стало видання книги «Світла особистість в імперії темряви, яка побачила світ в 2010 році.

* * *

Дем'янчук О. Світла особистість імперії темряви : побачила світ нова книга про письменника Володимира Короленка / О. Дем'янчук // Вісті Рівненщини. – 2011. – 27 січ. – С. 15.

Цимбалюк Є. Рівненський просвіток автора «Сліпого музиканта», або Відродження Короленкового кредо «Людина створена для щастя, як птах для польоту» [про книгу Тетяни Пономарьової «Світла особистість імперії темряви»] / Є. Цимбалюк // Вільне слово. – 2011. – 20 січ. – С. 5.

Окремо видані твори

Пономарьова Т. В. Г. Короленко і Туцевичі / Т. Пономарьова // Корцю – 850 років : науковий збірник матеріалів і тез науково-краєзнавчої конференції 13-14 жовтня 2000 року / ред. і упоряд. І. Пащук. – Рiвне; Корець : Волин. обереги, 2000. – С. 69-72.

Пономарьова Т.О. В. Г. Короленко в мистецькій культурі XIX – першої половини XX століття / Т. О. Пономарьова // Українська культура : минуле, сучасне, шляхи розвитку : зб. наук. праць. – Рівне : РДГУ, 2003. – Вип. 8 : Наукові записки Рівнен. держ. гуманіт. ун-ту. – С. 19-25.

Пономарьова Т. О. В. Г. Короленко в пам'ятках образотворчого мистецтва та фотографіях: (за матеріалами Рівненського обласного краєзнавчого музею) / Т. О. Пономарьова // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку : зб. наук. пр. / голов. ред. В. Виткалов. – Рівне : РДГУ, 2001. – Вип. 6. – С. 57-68.

Пономарьова Т. Володимир Короленко в Рівному: до історії однієї фотографії / Т. Пономарьова // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею : матеріали наук. конф. 25-26.10.2006 р. – Рівне : Волин. обереги, 2006. – Вип. 4. – С. 197-199.

Пономарьова Т. О. В. Г. Короленко на Рівненщині: (до питання краєзнавчого дослідження юнацьких років письменника на Волині) / Т. О. Пономарьова // Наукові записки : 100-річчю музейної справи на Рівненщині присвячується. – Рівне, 1996. – Вип. 1. – С. 66-73.

Пономарьова Т. До історії ілюстрування Волинського циклу творів В. Г. Короленка. (за матеріалами збірки фондів Рівненського обласного краєзнавчого музею) / Т. Пономарьова // Українська культура : минуле, сучасне, шляхи розвитку : збірник наукових праць. – Рівне, 2002. – Вип.7 : Наукові записки Рівненського держ. гуманіт. ун-ту. – С. 59-67.

Пономарьова Т. До історії створення колекції «В. Г. Короленко на Рівненщині» в обласному музеї / Т. Пономарьова // Наукові записки / КЗ «Рівнен. обл. краєзн. музей» РОР. – Рівне, 2013. – Вип. ХІ. – С. 150-158.

Пономарьова Т. Рівненські малюнки В. Г. Короленка / Т. Пономарьова // Діячі науки і мистецтва рідного краю у розвитку української національної культури : зб. матеріалів і тез наук. конф., 29-30 верес. 1998 р. / М-во культури і мистецтв України ; Рівнен. держ. ін-т культури. – Рiвне : Волин. обереги, 1998. – С. 150-156.

Пономарьова Т. О. Родина письменника В. Г. Короленка на Волині / Т. О Пономарьова // Велика Волинь: минуле й сучасне : (матеріали міжнар. наук. краєзн. конф., жовт. 1994 р.). – Хмельницький - Ізяслав – Шепетівка, 1994. – С. 502-505.

Пономарьова Т. О. Світла особистість імперії темряви : В. Г. Короленко на Рівненщині : джерела, літературні дослідження та краєзнавчі нариси / Т. О. Пономарьова, 2010. – 304 с.

* * *

Мушировський В. Дослідник, музеєзнавець, експозиційник : (до ювілею Пономарьової Т. О. – завідувача сектору давньої історії Рівненського обласного краєзнавчого музею) / В. Мушировський // Наукові записки / КЗ «Рівнен. обл. краєзн. музей» РОР. – Рівне, 2013. – Вип. ХІ. – С. 114-117.

Інтернет ресурси

Сирота С. Світла особистість імперії темряви [Електронний ресурс] / С. Сирота, С. Мальчевський // Рівне 1 : сайт. – Режим доступу : https://rivne1.tv/news/11340-svitla-osobistist-imperii-temryavi (дата звернення 16.03.2020). – Назва з екрана.

2017 рік

«Краще видання з мемуаристики»

Солтис П. 370 днів у камуфляжі (записки артилериста) / П. Солтис. – Острог ; Здолбунів : Остроз. акад., 2016. – 327 с.

У час страшної агресії Росії проти нашої суверенної держави багато інформації надходить з джерел масової інформації. Однак, чи є картина, створена ними достатньо повноцінна? Адже відомо, що психологія сприйняття віддалених від нас подій складається за принципом: одне загублене життя – трагедія, сотні загублених – статистика. Саме для того, щоб кожен з нас буквально пережив буденні реальні моменти тяжкого іспиту сучасного воїна України, реальний стан та положення речей у загальному хазяйстві нашої багатостраждальної армії, якраз і покликана ця неординарна та відверта книга. Цінність її у тому, що вона безпосередньо пропущена через біль, страждання, боротьбу та сподівання самого автора, дієвого патріота, хороброго воїна, не байдужого до будь-якого прояву несправедливості. Твір написаний у формі щоденника, що надає читачеві відчуття безпосереднього психологічного контакту з автором.

Солтис Петро

Автор – 53-річний здолбунівчанин, доброволець, артилерист 44-ї бригади ЗСУ. Більше року Петро Солтис вів щоденник, у якому описував свої солдатські будні – від полігону до зони АТО. 

Патріотизм ніколи не був для нього модним словом. Навчаючись у Рівненському педагогічному інституті, був активним членом дисидентського клубу, який закумулював тих, хто хотів справжніх змін у державі, у свідомості людей. За передові погляди його мало не виключили з вузу на останньому році навчання. Петро Солтис – учасник обох Майданів, добровольцем пішов на оту незрозумілу і непотрібну нашому народу гібридну війну. Автор книги «370 днів у камуфляжі: записки патріота» відчув реалії протистояння між Україною та Росією. Саме там зрозумів глибоку суть вислову грецького філософа Есхіла: «На війні першою жертвою стає правда». І тоді принциповий, чесний чоловік, який протягом життя виступає на боці справедливості, взявся за перо. Щодня він писав військовий щоденник, який згодом став основою книги «370 днів у камуфляжі».

Петро Солтис не сидить на місці, а активно працює з учнівською молоддю, читає патріотичні лекції. Як сам каже, рятує свідомість дітей від впливу інформаційної пропаганди, намагається показати, якою ж насправді є наша нація та яким є місце українців у світі. Він також автор патріотичного історико-краєзнавчого проєкту «Відродження правди: духовність, гідність, мораль», аналогів якому нема в області та, ймовірно, в Україні.

* * *

Білецька О. Бібліотекар [про бібліотекаря П. Солтиса] / О. Білецька // Вільне слово. – 2018. – 8 листоп. – С. 4.

З нагоди Дня Героїв [про участь П. Солтиса в літературно-музичній композиції «Герої живуть вічно» в Здолбунівській центральній районній бібліотеці] // Нове життя. – 2017. – 2 черв. – С. 7.

Книга Петра Солтиса – переможець у номінації «Краще видання з мемуаристики» // Нове життя. – 2017. – 28 квіт. – С. 3.

Никончук О. Дізналися правду про війну на сході України [презентація книги П. Солтиса «370 днів у камуфляжі: записки патріота»] / О. Никончук, А. Андрієвський, В. Тарасюк // Вісті Рівненщини. – 2017. – 8 груд. – С. 4.

Польова Л. Щоб жертвою не стала правда [презентація книги П. Солтиса «370 днів у камуфляжі: записки патріота»] / Л. Польова // Вільне слово. – 2016. – 1 верес. – С. 6.

Самчук І. Побачити війну «зсередини» : наш земляк Петро Солтис презентував читачам свою книгу / І. Самчук // Нове життя. – 2016. – 26 серп. – С. 4.

Солтис П. Сини Здолбунівщини, що загинули, захищаючи Батьківщину [на Сході України] / П. Солтис // 370 днів у камуфляжі : записки артилериста / П. О. Солтис. – Острог ; Здолбунів : Остроз. акад., 2016. – С. 324-327.

Інтернет ресурси

Артилерист Петро Солтис презентував книгу про війну [Електронний ресурс] // Волинь : рівненський обласний народний тижневик : сайт. – Режим доступу: http://volyn.rivne.com/ua/4648. – Назва з екрана.

Записки патріота або 370 днів у камуфляжі [Електронний ресурс] // Здолбунівська правда : сайт. – Режим доступу: https://zdolbuniv.news/breaking/zapysky-patriota-abo-370-dniv-u-kamuflyazhi/. – Назва з екрана.

«Краще видання з документалістики»

Рівненська гімназія. 1839-1921. Історія. Спогади. Документи / упоряд.: В. Луц, О. Морозова. – Рівне : Дятлик М., 2014. – 340 с.

У провінційному Рівному цей перший середній навчальний заклад відігравав важливу роль у розвитку як самого містечка, так і в культурно-освітньому житті Волині. Впродовж 19 – поч. 20 ст. його статус неодноразово змінювався, але рівень навчання залишався завжди на висоті. Недарма на початку 20 ст. Рівненське реальне училище було одним з найкращих навчальних закладів такого типу в Київському навчальному окрузі. У різні часи тут працювали відомі діячі української культури Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш. В гімназії (реальному училищі) навчався відомий письменник Володимир Короленко. А на початку 20 ст. здобував освіту і Саймон Кузнець (Шимен (Семен) Абрамович Кузнець) – лауреат Нобелівської премії в галузі економіки 1971 року.

Про всі ці деталі можна дізнатися з книги «Рівненська гімназія. 1839-1921. Історія. Спогади. Документи», упорядники якої Ольга Морозова та Віктор Луц.

До збірника ввійшли публікації, які виходили малими накладами і потім не перевидавалися. Сьогодні вони є бібліографічними раритетами і невідомі широкому загалу. Зокрема це «Историческая записка о Ровенском реальном училище. 1832-1882» А. Анципо-Чикунского і нарис А. Попова «Римско-католический костел, называемый каплицею…», спогади А. Солтановського, що друкувалися впродовж 1892-1894 рр. на сторінках «Киевской старины» та багато іншого.

Також до книжки увійшли спогади поляків – колишніх учнів гімназії, опубліковані в 1930-х рр. в часописі «Rocznik Wołyński».

У додатках подана й добірка архівних документів, планів і фотографій переважно з фондів Державного архіву Рівненської області, які найповніше розкривають головні віхи історії Рівненської гімназії.

Ольга Морозова

Старший науковий співробітник відділу давньої історії музею Ольга Володимирівна Морозова народилася 21 січня 1979 в м. Рівне. Навчалася в загальноосвітній школі № 2 м. Рівне. Закінчила Рівненський державний гуманітарний університет.

З 2001 р. займала посаду наукового співробітника відділу етнографії Рівненського обласного краєзнавчого музею, з 2002 р. працює у відділі давньої історії.

Теми наукових досліджень: історія благодійництва на Волині наприкінці 19 – поч. 20 ст.

* * *

Морозова О. Благодійна діяльність у Корці / О. Морозова // Корцю – 850 років : наук. зб. матеріалів і тез наук.-краєзнав. конф. 13-14 жовт. 2000 року / ред. і упоряд. І. Пащук. – Рiвне, Корець : Волин. обереги, 2000. – С. 75-76.

Морозова О. Благодійництво в [Рівненській] гімназії / О. Морозова // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею : матеріали наук. конф. 23. 11. 2004 р. – Рівне, 2005. – Вип. 2. – С. 67-68.

Морозова О. Найкращі ліки – доброта… / О. Морозова // Інва. net : інформ. бюл. для людей з інвалідністю / Рівнен. обл. універс. наук. б-ка. – Рівне : Волин. обереги, 2019. – Вип. 34. – С. 61-63.

Морозова О. Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. Бібліографічний покажчик / О. Морозова // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею : матеріали наук. конф. присвяч. року культурної спадщини в Європі «Наша спадщина: де минуле зустрічається з майбутнім» / Рівнен. обл. краєзнав. музей ; відп. за вип. О. Булига ; упоряд.: О. Булига, А. Жив'юк. – Рівне, 2018. – Вип. 16. – С. 305-328.

Морозова О. Товариства взаємодопомоги бідним учням [рівненських, дубенських, Острозьких навчальних закладів] як форма благодійної діяльності [у другій половині ХІХ ст.] / О. Морозова // Наукові записки : 155 років від дня народж. В. Короленка / Рівнен. обл. краєзнав. музей. – Рівне : О. Зень, 2008. – Вип. 6. – С. 65-67.

Морозова О. Церковне благодійництво на Дубенщині / О. Морозова // Дубно і світ : міжнар. ювілей. наук.-теорет. конф., присвячена 900-річчю міста Дубна. 25-26 серп. 2000 року / ред. В. Шевчук. – Дубно, 2000. – С. 77-78.

Морозова О. Фотоальбом рівненських навчальних закладів / О. Морозова // Наукові записки / голов. ред.: О. С. Булига ; відп. за вип.: О. С. Романчук. – Рівне : О. Зень, 2010. – Вип. 8 : 140 років від дня народження Ф. Штейнгеля. – С. 210-215.

Віктор Луц

Заслужений працівник культури, науковий співробітник, реставратор, мистецтвознавець, завідувач художнього відділу краєзнавчого музею Віктор Данилович Луц народився 30 грудня 1955 р. в м. Станіслав (тепер м. Івано-Франківськ). Навчався у середній школі № 2 смт Клевань Рівненського району, середніх школах № 1, № 18, № 4 м. Рівне. У 1972 р. закінчив Рівненську дитячу художню школу (викладач А. Мартиненко). У 1983 р. закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Історія».

З 1976 по 1981 рр. – робітник на Рівненському заводі високовольтної апаратури.

З 1981 р. працює в Рівненському обласному краєзнавчому музеї, завідувач художнім відділом.

Викладач культурологічних та мистецтвознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах м. Рівного (Рівненський державний гуманітарний університет; Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету; Національний університет водного господарства та природокористування).

Член Національної спілки художників України (2000 р.).

* * *

Луц В. Д. Архітектура в іконописі Волині XV-XVI століть / В. Д. Луц // Архітектурна спадщина Волині : зб. наук. праць. – Рівне : ПП ДМ, 2008. – С. 133-139.

Луц В. Культурно-мистецьке життя Рівного початку 20 століття у листуванні Миколи Біляшівського / В. Луц // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею : матеріали наук. конф. 25-26. жовт. 2006 р. – Рівне : Волин. обереги, 2006. – Вип.4. – С. 223

Луц В. Резиденція князів Радзивилів у селі Шпанів : (за матеріалами ДАРО) / В. Луц, Л. Леонова // Архітектурна спадщина Волині : зб. наук. пр. / Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування ; за наук. ред. П. А. Ричкова. – Рівне : Дятлик М. С., 2018. – Вип. 6. – С. 170-177.

Луц В. Рівненський обласний краєзнавчий музей в період Другої світової війни (1941-1944). (За документами Державного архіву Рівненської області) / В. Луц, Л. Леонова // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею : матеріали наук. конф. присвяч. року культурної спадщини в Європі «Наша спадщина: де минуле зустрічається з майбутнім» / Рівнен. обл. краєзнав. музей ; відп. за вип.: О. Булига ; упоряд.: О. Булига, А. Жив'юк. – Рівне, 2018. – Вип. 16. – С. 169-186.

Ричков П. А. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких / П. А. Ричков, В. Д. Луц, 2002. – 168 c.

Про Рівненську гімназію

Бідюк А. Рівненській гімназії – 170 / А. Бідюк // Рівне-Ракурс. – 2009. –30 лип. – С. 2.

Бухало Г. Гімназисти виборювали незалежність держави / Г. Бухало // Сім днів. – 2003. – 21 листоп. – С. 18.

З історії Рівненської української гімназії (1921-1945 рр.)

Вернюк Я. Книга як джерело формування фундаментальних знань : (за матеріалами Рівнен. гімназії середини ХІХ ст.) / Я. Вернюк // Українська культура в іменах і дослідженнях : наук. зап. Рівненського держ. ін-ту культури. – Рiвне, 1998. – Вип. 3. – С. 268-271.

Григоренко І. Уже минуло 165 років : [У Рівнен. обл. краєзнав. музеї відбулася наук.-краєзнав. конф., присвячена 165-й річниці Рівнен. гімназії] / І. Григоренко // Вісті Рівненщини. – 2004. – 26 листоп. – С. 3.

Дем'янчук О. Близьке і далеке – у день народження [Рівнен. укр. гімназії] поряд / О. Дем'янчук // Вісті Рівненщини. – 2008. – 26 верес. – С. 13.

Доброчинська В. Рівненська українська гімназія (1923-1939) / В. Доброчинська // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії / голов. ред.: Р. М. Постоловський. – Рівне : РДГУ, 2009. – Вип. 15. – С. 123-127.

Доброчинська В. Рівненська українська гімназія – осередок національного шкільництва у міжвоєнний період / В. Доброчинська // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії : матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф. молодих дослідників, аспірантів, здобувачів, магістрантів. – Рівне : РДГУ, 2008. – С. 226-230.

Доброчинська В. Рівненська українська гімназія: сторінки минулого та сьогодення / В. Доброчинська // Сім днів. –2008. – 19 верес. – С. 6.

Климчук А. Щоденник Автонома Солтановського – цінне джерело з історії Рівненської гімназії / А. Климчук // Наукові записки / голов. ред.: О. С. Булига ; відп. за вип.: О. С. Романчук. – Луцьк : Волин. старожитності, 2011. – Вип. 9. Ч. 2. – С. 91-95.

Кожушко Н. З історії Рівненської чоловічої гімназії (училища). Директори гімназії (училища) / Н. Кожушко // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею : матеріали наук. конф. 25-26. жовт. 2006 р. – Рівне : Волин. обереги, 2006. – Вип.4. – С. 208-212.

Кожушко Н. Рівненські гімназійні колеги П. О. Куліша / Н. Кожушко // Наукові записки : 190 р. від дня народження П. Куліша. – Рівне : Олег Зень, 2009. – Вип.VII. – С. 14-21.

Кожушко Н. Сторінки історії Рівненської чоловічої гімназії (училища). Архітектори / Н. Кожушко // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею / Рівнен. обл. краєзнав. музей ; відп. за вип. О. Булига. – Рівне : Дятлик М. С., 2015. – Вип. 13, Ч. 2. – С. 19-24.

Кожушко Н. Сторінки історії Рівненської чоловічої гімназії (училища) [1872-1922 рр.]. Викладачі історії реального училища / Н. Кожушко // Наукові записки : до 80-річчя з дня народж. Г. Бухала / Рівнен. обл. краєзнав. музей ; голов. ред.: О. С. Булига. – Рівне : Волин. старожитності, 2012. – Вип. Х. – С. 86-89.

Кожушко Н. Сторінки історії Рівненської чоловічої гімназії (училища). Почесні попечителі / Н. Кожушко // Наукові записки / голов. ред.: О. С. Булига ; відп. за вип.: О. С. Романчук. – Рівне : О. Зень, 2010. – Вип. 8 : 140 років від дня народження Ф. Штейнгеля. – С. 169-171.

Конопацька О. Чоловічій гімназії у Рівному – 170 років / О. Конопацька // Рівненська газета. – 2009. – 28 лип. – С. 4.

Леонова К. Повсякденне життя учнів Рівненської гімназії (реального училища) середини ХІХ – початку ХХ ст. / К. Леонова // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею / Рівнен. обл. краєзнав. музей ; відп. за вип.: О. Булига. – Рівне : Дятлик М. С., 2015. – Вип. 13, Ч. 2 . – С. 5-18.

Оксенюк О. Рівненська українська гімназія: 90-річна історія формування громадянської компетентності в учнів / О. Оксенюк, М. Кравчук // Нова педагогічна думка. – 2014. – № 2. – С. 132-135.

Омелянчук І. Зруйноване гніздо зажило новим життям : Рівнен. укр. гімназія, в якій працювали педагоги зі світовими іменами, відзначає 90-річчя / І. Омелянчук // Урядовий кур'єр. – 2013. – 21 верес. – С. 8.

Пащук І. Академік архітектури Мар'ян Перетяткович – випускник Рівненської реальної гімназії / І. Пащук // Наукові записки рівненського обласного краєзнавчого музею : матеріали наук. конф. 23. листоп. 2004 р. – Рівне, 2005. – Вип. 2. – С. 30-31.

Поліщук Я. Розквіт та упадок Рівненської гімназії / Я. Поліщук // Погорина : літ.-мист. альманах. – Рiвне : Азалiя, 2002. – Вип. 4. – С. 95-99.

Поровчук В. Рівненській Українській Гімназії – 80 років / В. Поровчук // Волинь. –2003. – 4 лип. – С. 6.

Урочистості з нагоди III з’їзду учнів Рівненської Української Гімназії, присвячені 80-ій річниці створення цього закладу у Рівному.

Прищепа О. Рівненська реальна гімназія (училище) у житті міста ХІХ – поч. ХХ ст. / О. Прищепа // Наукові записки рівненського обласного краєзнавчого музею : матеріали наук. конф. 23. листоп. 2004 р. – Рівне, 2005. – Вип. 2. – С. 7-10.

Рівненська українська гімназія – храм науки та знань // Ого. – 2013. – 28 берез. – С. 9.

Тарасевич Н. Від гімназії до гімназії (сторінками історії Рівнен. укр. гімназії) / Н. Тарасевич // Волинь. – 2005. – 12 серп. – С. 18.

Цимбалюк Є. За 175 літ рівненська гімназія перевтілювалася в кураторіум, рейхкомісаріат, обком та музей : виповнилося 175 р. із часу відкриття в Рівному чоловічої гімназії / Є. Цимбалюк // Вільне слово. – 2014. – 31 лип. – С. 15.

* * *

Цимбалюк Є. Літопис 176-річниці гімназії закарбували на папері / Є. Цимбалюк // Вільне слово. – 2015. – 7 трав. – С. 13.

У Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбулася презентація книги про 176-річну долю рівненської гімназії, яку написали краєзнавці-історики, працівники обласного краєзнавчого музею Віктор Луц та Ольга Морозова.

Шахрай О. Факти з життя української гімназії / О. Шахрай; публікацію підготував Ю. Береза // Вісті Рівненщини. – 2015. – 8 трав. – С. 8.

У Рівненському обласному краєзнавчому музеї презентували книгу «Рівненська гімназія. 1839-1921. Історія. Спогади. Документи», упорядники якої Ольга Морозова та Віктор Луц.

Інтернет ресурси

Рівненська гімназія, 1839-1921 : історія, спогади, документи [Електронний ресурс]/ Рівнен. обл. краєзнав. музей ; [упоряд. : В. Луц, О. Морозова] // Культура України : електронна бібліотека : сайт. – Режим доступу : https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=11470 (дата звернення 16.03.2020). – Назва з екрана.

2018 рік

Кулик О. Терниста дорога : життєвий шлях і пастир. діяльність архімандрита Мефодія (Сибіковського) (1902–1978 рр.) / О. Кулик. – Рівне : О. Зень, 2014. – 120 с. : фотоіл.

Монографія протоієрея Олександра Кулика «Терниста дорога» вирізняється реальністю зображення переслідувань, страждань та репресій щодо духовенства Православної Церкви після Першої світової війни, зокрема після розподілу історично-цілісної Волині.

Серед славетних імен борців-священнослужителів Українського Православ’я на Волині в 20 ст. яскраво вирізняється досі маловідоме ім'я священника Олексія Сибіковського (архімандрита Мефодія), уродженця с. Решуцьк (нині Рівненського району). Його життя є прикладом пастиря-патріота рідної України та незалежної Церкви в ній. Вектор його життя пронизує усі періоди поневолення та мучеництва українського народу: Перша світова війна (1914-1918 рр.), проголошення УНР, Друга світова війна (1941-1945 рр.), сталінські гоніння та репресії. Впродовж усього життя Господь випробовує свого раба на вірність, подібно до Іова Багатостраждального, о. Олексій залишився незламним, бо вірив та працював для того, щоби незалежна Україна мала незалежну Українську Церкву. Саме цим стоянням у вірності архімандрит Мефодій (Сибіковський) і закінчив свій життєвий біг у 1978 році.

Кулик Олександр 

У день оголошення результату іспитів у Волинській духовній семінарії Олександр Кулик пішов у собор і перед іконою молився такими словами: «Якщо, Господи, свята воля Твоя є в тому, щоби я став священнослужителем, то я вступлю в семінарію, якщо ж ні, значить нема в цьому Твоєї святої волі і я більше спроб робити не буду». Але коли зайшов у аудиторію після іспитів і його зачитали у списку, зрозумів, що обітницю Богові треба виконувати. Та молитва перевернула все його життя. До того Олександр Кулик співав у церковному хорі та читав Апостола.

Нині він – настоятель Свято-Покровської церкви, що у Дядьковичах у церковному чині протоієрей і головний знавець історії місцевої духовної святині. Автор краєзнавчих книг: «Гортаючи сторінки віків», яку присвятив 100-річчю цього ж храму, «Воскресіння духу», до 450-річчя Пересопницького Євангелія, «Життєвий шлях Архімандрита Мефодія Сибіковського», який був будівничим храму в Ясениничах.

* * *

Кулик О. Обновлення ікони в Дядьковичах [Рівнен. р-ну] / О. Кулик // Духовна нива. – 2004. – № 2 /лют./. – С. 7.

Кулик О. Храм у Грушвиці [, що у Рівненському р-ні] належить Українській Помісній Церкві : [історія та сьогодення] / О. Кулик, М. Якимович // Духовна нива. – 2004. – № 10 /жовт./. – С. 3.

Кулик О. Гортаючи сторінки віків : до 100-річчя Свято-Параскевського храму села Дядьковичі / О. Кулик. – Рівне : О. Зень, 2010. – 72 с.

* * *

Земляк С. Моє село – цеглинка величної держави / С. Земляк // Слово і час. – 2015. – 9 січ. – С. 1, 3.

Кундюк В. Терниста дорога архімандрита Мефодія [Сибіковського] / В. Кундюк // Духовна нива. – 2014. – № 5 /січ./. – С. 5.

Подолець Л. Гортаючи сторінки віків / Л. Подолець // Слово і час. – 2010. – 17 груд. – С. 4.

Праця протоієрея Олександра Кулика перемогла в конкурсі «Краща книга Рівненщини» // Духовна нива. – 2018. – № 5 /трав./. – С. 8.

Інтернет ресурси

Конференція Рівненської духовної семінарії вшанувала загиблих представників Волинської інтелігенції у 20 ст. [Електронний ресурс] // Рівненська духовна семінарія : сайт. – Режим доступу : http://seminaria.rv.ua/2018/10/12/konferentsiya-rivnenskoyi-duhovnoyi-seminariyi-vshanuvala-zagiblih-predstavnikiv-volinskoyi-inteligentsiyi-u-hh-st/ (дата звернення 16.03.2020). – Назва з екрана.

2019 рік

Барабаш І. Боротись і шукати : денникова проза вчительки / І. Барабаш. – Рівне : Волин. обереги, 2018. – 560 с. : іл.

Це оповідь про те, як байдужа до педагогіки людина віднайшла той магнітик, що потяг її до школи й перетворив у борця за Слово та душу дитини. Ця книга про терпіння та любов, настирливу працю й непереборне натхнення.

Мізюк Ірина Леонтіївна 

Ірина Леонтіївна Мізюк народилася 3 травня 1941 року в с. Хрінники Млинівського району Рівненської області.

У 1963 році закінчила Дрогобицький педінститут ім. І. Я. Франка.

Працювала вчителем Моквинської середньої школи Березнівського району, Клеванської середньої школи № 2 Рівненського району. З 1969 року старший лаборант Рівненського педінституту (з викладанням на кафедрі української мови). З 1974 по 1977 рік викладач Українського інституту інженерів водного господарства.

З 1981 року вчитель загальноосвітньої середньої школи № 13 м. Рівне.

І. В. Мізюк виховала 36 переможців обласних, міських і Всеукраїнських олімпіад, 18 переможців конкурсів-захистів наукових робіт Малої академії наук України. Її учні стали членами Національної спілки письменників, вченими-мовознавцями, вчителями-україністами.

З ініціативи педагога видано три альманахи дитячої творчості: «Роса сповідальна» (1993), «Спочатку було Слово...» (1996), «У вузлику серця» (2001), дитячі публікації у збірниках «Проріст» (1995), «Первоцвіт» (1996), міській, обласній і республіканській пресі.

Творчими та науковими пошуками І. В. Мізюк ділилася з читачами журналів «Слово і час» (1993), «Українська мова і література в школі» (1987, 1988), «Дивослово» (1996, 1997), газет «Літературна Україна» та «Освіта України».

Відмінник народної освіти УРСР (1978). Учитель-методист (1988). Заслужений вчитель України (1996). Відзначена преміями «За відродження Волині», «Золотий дзвоник» (1994).

Упродовж 12 років педагог збирала фольклорні матеріали на Рівненщині. Матеріали фольклорних експедицій видрукувано в збірниках «Ми йшли до бою» (1992), «Ми у вічі сміялися смерті» (1992), а також у літературно-мистецькому календарі «Азалія» (1993). Її книга «Денник матері» з ініціативи Просвіти стала Книгою року (2015).

Нині модно писати і видавати денники, щоденники, спогади… Але те, що оприлюднила рівнянка Ірина Барабаш, аж ніскільки не «пахне» тією літературною модою. Подібне зробити насмілилася б не кожна жінка-мати. Педагог за покликанням із поетичною душею у видавництві «Волинські обереги» видрукувала два перші з восьми життєві зшитки лаконічних багаторічних спостережень за власними синами, котрі виросли справжніми людьми. Видрукувала не для хвальби, а для того, щоб інші матері, особливо молоді, почерпнули з її педагогічної скарбниці щось корисне й собі. Тому й назвала Ірина Барабаш свою книгу досить промовисто «Денники матері».

* * *

Барабаш І. Боротись і шукати : денникова проза вчительки / І. Барабаш. – Рівне : Волин. обереги, 2018. – 559 с.

Барабаш І. «Не в силі Бог, а в правді»... : [з історії окатоличення православного храму Петра й Павла в с. Жабче Волинської обл. в 1929 р.] / І. Барабаш // Волинь. – 2005. – 8 лип. – С. 17.

Барабаш І. Щоб світ став добрішим... / І. Барабаш // Сім днів. – 2006. – 10 листоп. – С. 5.

Літературно-творчому гуртку «Світанок» ЗОШ № 13 Рівного – 25 років.

Барабаш І. Рецепція повстанських пісень про неволю / І. Барабаш // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею : матеріали наук. конф. 25-26. жовт. 2006 р. – Рівне : Волин. обереги, 2006. – Вип.4. – С. 233-238.

Барабаш І. Оперна перлина в Рівному / І. Барабаш // Волинь. – 2007. – 9 лют. – С. 12.

Про концерт у залі Рівненського академічного муздрамтеатру оперної співачки, володарки головного призу «Золотий соловейко» на міжнародному фестивалі «Belcanto» (Польща) О. Рокитинець, уродженки Рівного.

Барабаш І. Денники матері / І. Барабаш. – Рівне : Волин. обереги, 2008. – 166 с.

Барабаш І. Дермань: етнографія, етномузикологія та рівненські школярики : польові зап. / І. Барабаш. – Рівне : Волин. обереги, 2012. – 200 с.

Барабаш (Мізюк) І. Людина світла / (Мізюк) І. Барабаш // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею : матеріали наук. конф. присвяч. 100-річчю від дня народж. І. К. Свєшнікова / відп. за вип.: О. Булига ; КЗ «Рівнен. обл. краєзнав. музей» РОР. – Рівне : Дятлик М. С., 2015. – Вип. 13, Ч. 1 . – С. 79-82.

Спогади вчителя Ірини Мізюк про те, як група учнів літературно-творчого гуртка «Світанок» ЗОШ № 13 м. Рівне брала участь у розкопках з вченим, археологом І. К. Свєшніковим на місці Берестецької битви.

Мізюк І. Повстанська пісня Волині / І. Мізюк // Погорина : літ.-мист. альм. – Рiвне : Азалiя, 2002. – Вип.4. – С. 135-136.

Мізюк І. Рецензія повстанських пісень про неволю / І. Мізюк // Погорина : літ.-краєзнав. журн. Рівненщини / голов. ред. Є. Цимбалюк. – Рівне : ДМ, 2012. – № 20/21. – С. 292-298.

Дослідження зібраних на Рівненщині літературно-творчим гуртком «Світанок» повстанських пісень про неволю (тюремний фольклор).

* * *

Береза Ю. Педагогічна скарбниця Ірини Барабаш / Ю. Береза // Вільне слово. – 2008. – 1 квіт. – С. 5.

Денники Ірини Барабаш / публікацію підготував Ю. Береза // Вісті Рівненщини. – 2015. – 8 трав. – С. 9.

Ірина Мізюк // На скрижалях просвітянської долі : зб. ст. та матеріалів, присвяч. 100-річчю створення рівнен. «Просвіти» ім. Т. Шевченка / упоряд. Г. Коломис. – Рівне : Мельнікова М. В., 2017. – С. 25-26.

Інтернет ресурси

Віхи історії Рівненської «Просвіти» [Електронний ресурс] // Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека : сайт. – Режим доступу : http://libr.rv.ua/ua/virt/122/ (дата звернення 16.03.2020). – Назва з екрана.

Нонна Юшкова