…І перервану пісню надії,

недоказану казку краси

я співатиму далі, як умію,

крізь безсмертну барвінкову синь…

(А. Коломиєць «Заповіт»)

Біографія поета Авеніра Коломийця 

Для багатьох із нас значимими стали літературні відкриття останнього часу про життя і творчість відомого наприкінці 20-х та 30-х років ХХ століття українського поета, прозаїка, драматурга, театрального режисера, музиканта, укладача шкільних підручників з мови і літератури, редактора Авеніра Коломийця. Закінчив Клеванське духовне училище, Волинську духовну семінарію, теологічний факультет Варшавського університету й інститут театрального мистецтва. Авенір був улюбленим студентом професора Івана Огієнка. За універсальність таланту нашого земляка називають «волинським Франком». Полемічними є дослідження та біографічні довідки рівненських дослідників Антона Антончика, Григорія Дем’янчука, Миколи Пшеничного, Віктора Мазаного, Богдана Столярчука про місце народження Авеніра Коломийця. Краєзнавець А. Антончик твердить, що його батьківщина – с. Бережниця Дубровицького району; журналіст В. Мазаний стверджує, що це село Городець Володимирецького р-ну, а в «Енциклопедії українознавства» зазначається, що Авенір Коломиєць – журналіст і письменник родом із Волині. Сам же письменник в автобіографії пише, що народився на Сарненщині. Зазначимо при цьому, що містечко Бережниця після 1921 року належало до Сарненського повіту. Батько Авеніра Каленик Коломиєць, виходець із міщанського стану містечка Городець на Волині, був адвокатом волосного містечка Бережниця. Очевидно, що місце народження було загадкою і для самого письменника, адже на восьмому році життя він залишився без матері і батька.

Отже, народився письменник 19 листопада 1905 року в селі Городець, нині Володимирецького району на Рівненщині, а дитячі роки його промайнули у селі Бережниця, куди мати переїхала після смерті чоловіка. Мати письменника Марія з родини Мостюків, яка проживала в Бережниці. Упевнено можна сказати, що Авенір Коломиєць був корінним мешканцем Бережниці; тут жила його родина, тут він навчався у церковно-приходській школі, яку закінчив з відзнакою. Саме в Бережниці він зустрів і одружився з місцевою вчителькою Ангеліною. У 1930 році у них народився син, названий Авеніром. Згодом народилося ще двоє синів – Тарас і Ждан.

Тяжкі випробування випали на долю сестри письменника Ніни. Вона закінчила юридичний факультет Варшавського університету, вчителювала у селі. У 1944 році, довідавшись, що має бути арештована органами НКВС, змінює прізвище і з малим сином виїжджає до Полтави, потім в Середню Азію.

Поліські дитячі і, пізніше, юнацькі враження дуже помітно вплинули на світогляд письменника, ставши джерелом усього живого, що було в усій його творчості.

Українська літературна енциклопедія : в 5 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. – К. : Укр. рад. енциклопедія, 1988.

Т. 2 : Д-К. – 1990. – 533 с.

Столярчук Б. Й. Коломиєць Авенір Каленикович / Б. Й. Столярчук // Столярчук Б. Митці Рівненщини : енциклопед. довід. 2-ге вид., допов. і перероб. – Рівне, 2011. – С. 148-149.

Енциклопедія Сучасної України / Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України. – К. : Поліграфсервіс, 2001.

Т. 14 : Кол - Кос / ред.: Т. І. Березюк, О. В. Давиденко, Л. В. Журило та ін. – 2014. – С.83-84.

Погоринське Полісся у життєвій долі і творчості Авеніра Коломийця 

Великий інтерес викликають дослідження обставин формування письменницького таланту та його ідейних переконань. У такій недалекій від Сарн Бережниці (15 км.) на той час дві третини населення становила єврейська громада; в містечку було 5 синагог, своє самоврядування, початкові навчальні заклади, випускали навіть свої бережницькі гроші. Польська община, що проживала в селі, мала величний костел святого Рафаїла, що містив цінні мистецькі шедеври та багату бібліотеку. Навчаючись у Варшаві і приїжджаючи до Бережниці, письменник гуртує навколо себе патріотів.

У 20-х роках в селі виникає товариство «Просвіта», яке швидкими темпами переростає в осередок регіонального значення. Саме Авенір зумів добитися у 1932 році дозволу на вивчення української мови в Бережницькій школі і відкриття хати-читальні та функціонування окремого відділу літератури для дітей, яким користувалися також діти сіл Кураша, Теклівки, Нивецька, Ремчиць, Орв’яниці. Ще й сьогодні з великою пошаною говорять нащадки про коло бережничан, які входили в оточення письменника. Головою товариства «Просвіта» був М. Юрчук. Саме від нього у 1931 році Авенір отримав «Острозьку Біблію» з дарчим надписом князів Острозьких для церкви Різдва Богородиці в містечку Бережниця. У «Просвіті» бібліотекарем був Т. Сікідін; керівником просвітянського хору, яким захоплювався Авенір – Г. Н. Никитюк.

За часів Речі Посполитої Авенір Коломиєць активно друкувався у львівських виданнях. Поетична кар’єра Авеніра розпочалася в журналі «Літературно-науковий вісник» Д. Донцова. Журнал з 1922 до 1932 років виходив у Львові і належав до найпрестижніших видань українських письменників. У 1928 році в журналі з’явилися його високої проби модерні поезії і з того часу творча праця аж до останніх днів заповнила життя письменника. Авенір був серед українських письменників, котрі 1929 року у Варшаві об’єдналися навколо Є. Маланюка та Ю. Липи, створивши нову літературну громаду під назвою «Танк». Тоді ж були написані драма «Єретик» і повість «Погоринська рапсодія», або «Тіні над прикренями». У 1933 році Коломиєць написав польською мовою п'єсу «Іменем» і отримав першу нагороду на конкурсі драматургів у Варшаві. Згодом пройнявся комуністичними ідеями, однак незабаром зрозумів суть тоталітарного режиму. Так з’явилися його твори: «Повернувши від виборчої урни», «Мої помилки», «Черга і мегафон» із циклу «З років покути і прозріння». Напередодні Другої світової вийшла друком його п'єса для дітей «Казка темного бору», був причетний до створення газети «Волинь», протестував проти насильницького вивезення волинян до рейху, за що його двічі заарештовувало гестапо. Та де б не був Авенір Коломиєць, невмирущою в його серці була любов до рідної землі, до України.

О краю мій, убоге Погориння,

Поля моїх дідів, сіножаті й піски…

… О краю мій, заклятий без провини,

Заплутаний в борги за те, чого не брав,

Так платиш суто ти, усіх позбутий прав,

Щоб хтось міг волю мать, і славу, й карабіни. 

Жду: велет ще прийде безсмертям оперезан,

Що вихопить мій люд з півсоння і чекань,

Здмухне покору з лиць, з очей сполоще твань,

І кине на змагань розгойдані терези.

(А. Коломиєць «О краю мій»)

1 жовтня 1941 року Авенір Коломиєць написав вірш «Кохай рідну хату», надрукований у журналі «Школярик»:

Кохай рідну хату, кохай, брате мій,

Кохай свою рідную стріху;

Вродився і зріс ти, мій друже, у ній

І батькові й ненці на втіху. 

Кохай ті віконці і двері кохай,

Садок і малу загороду,

Про них ти в неволі і долі згадай,

Повік не забудь свого роду. 

Село своє рідне ти щиро кохай,

Люби його пісню і мову;

Те зілля пахуче, що вкрило весь гай,

Ту річку, і ліс, і діброву. 

Кохай рідну хату, той рідний поріг,

Маленьку свою батьківщину,

Щоб потім, дорослим, любити ти міг

Народ свій, свою Україну!

(А. Коломиєць «Кохай рідну хату».)

За що люблю Вкраїну?

Не за красу твоїх степів,

Люблю тебе, Вкраїно;

Не тому серцем к Тобі лину,

Що чари сія тужний спів

Твоїх дочок, Твоїх синів. 

Не в бандурних струн тремтінні,

Не в блакитних небесах, -

В гіркій долі і сльозах,

В безконечному терпінні –

Безконешная краса. 

Хоч лихо гнобить без жалю,

Чарівна ти в неволі.

За муки, смуток, болі,

За сльози ті тебе люблю,

Що лихо чавить без жалю.

(19.07.1927 р.)

Я бачив дивний сон: трибуна серед світу,

навколо люду гук, сермяг і оксамиту

кирей, кунтушів ліс; а прапори, як море,

розхрістано ревли тайфунами кольорів.

Усіх народів збір аж до найменших кланів:

багаті й нуждарі, поганці й християни,

флямандці, баски, чудь, фелляхи, чехи, німці,

араби, весь Китай, мурини й абесінці.

Нарешті, у кутку – бушмени й бедуїни,

а там, де найтихіш – мільйони з України…

Питання хоч лунке, їх відповідь лункіша.

Аж світ весь занімів, сторожка в коло тиша.

Всі слухають, як я: еспанець, чех і німець…

«Питаєте, хто я? Найперше – українець!»…

(А. Коломиєць. Поема «Сон»)

«Питаєте, хто я? Найперше – українець!». Так характерно окреслив кредо свого життя та творчості, славний син Волинської землі Авенір Коломиєць в одному з своїх поетичних творів поемі «Сон». Поруч з Уласом Самчуком він являється одним з найвизначніших літераторів та громадських постатей, що її вилонила Волинь, минулого буремного століття. Один з біографів Авеніра Коломийця Євген Гловінський вдало характеризував його короткий з погляду часу, проте динамічний, земний творчий шлях. Він писав: «Багатими дарами обдарувала Авеніра Коломийця його рідна Волинська земля. Поет, прозаїк, драматург, публіцист, критик, педагог, режисер. Це все формальні ознаки багатогранності його талантів. Людина великої мужності і непідкупності, сміливості і безкомпромісності, він завжди умів говорити правду в очі тим, хто на це заслуговував. Свій життєвий шлях він пройшов, ідучи лише за голосом свого сумління та керуючись вказівками свого гострого критичного розуму».

Якщо уважно прочитаємо поезії (поетичні твори) Авеніра Коломийця, то крім мистецької краси та багатства мови помітимо, що в них світиться ясним промінням те, що відмітив, в свій час Євген Гловінський – правда! «Правда людська – наша мати!» – це мотив поетичних творів поета. Деякі поетичні твори друкувалися під псевдонімом Марко Крилатий. Проте в них, повних ліризму та «правди людської…», досить легко відчути поета Авеніра Коломийця.

Коломиєць А. Антологія поезій / упоряд. Ж. Коломиєць. – Сідней : [б. в.], 2011. – 145 с. 

Коломиєць А. К. Шевченкова ера / А. К. Коломиєць // Жити так, щоб не гасла жадоба краси: твори / А. К. Коломиєць ; упоряд. І. Нагорна. – Рівне : Азалія, 2010. – С. 30-56.

Коломиєць А. Літературні твори / упоряд. Ж. Коломиєць. – Сідней : [б. в.], 2011. – 221 с.

Коломиєць А. Шевченкова ера / А. Коломиєць. – Сідней : [б. в.], 2011. – 36 с.

Коломиєць А. Про хлопчика Антипка, сухенького, як скрипка : [казка] / А. Коломиєць // Володимирецький вісник. – 2019. – 17 жовт. – С. 7.

Коломиєць А. Шевченкова ера / А. Коломиєць // Дзвін. – 2017. – № 5. – С. 181-195. 

* * *

Гриневич М. Дубровицька «Просвіта» / М. Гриневич // Просвітянське століття Рівненщини : наук. ст., спогади / упоряд.: І. В. Вєтров, З. В. Дідич. – Дрогобич : Коло, 2018. – С. 576-578.

Антончик А. Авенір Коломиєць з Бережниці [Дубровицького району Рівненської області] та його оточення / А. Антончик // Західне Полісся: історія та культура : матеріали краєзн. конф., присвяч. 35-річчю утворення Сарненського іст.-етногр. музею та 100-річчю від дня народження письменника Б. Шведа. – Рівне : О. Зень, 2009. – Вип. ІІІ. – С. 134-144.

Про письменника Авеніра Коломийця, корінного мешканця с. Бережниця Дубровицького району Рівненської області та його родину, яка жила в селі.

Коломиєць Ж. Авенір Коломиєць, 1905-1946 : зб. матеріалів про життя і діяльність укр. письменника і режисера [, який народився в Бережниці Дубровицького р-ну Рівнен. обл.] / Ж. Коломиєць. – Сідней : [б. в.], 2011. – 111 с.

Коломиєць Ж. Про батька Авеніра Коломийця / Ж. Коломиєць // Погорина. – 2011. – № 16/17. – С. 166-168.

Мазаний В. Із Городецького грона / В. Мазаний // Коломиєць А. К. Жити так, щоб не гасла жадоба краси / А. К. Коломиєць ; упоряд. І. Нагорна. – Рівне : Азалія, 2010. – С. 61-68.

Мариніна Г. Погоринське Полісся у життєвій долі і творчості Авеніра Коломийця / Г. Мариніна // Актуальні питання культурології : альм. наук. т-ва «Афіна» кафедри культурології. Вип. 12 / Рівнен. держ. гуманіт. ун-т; ред. В. Г. Виткалов. – Рівне : РДГУ, 2012. – С. 108-110.

Нагорна І. На орбіті «Волині» / І. Нагорна // Коломиєць А. К. Жити так, щоб не гасла жадоба краси / А. К. Коломиєць ; упоряд. І. Нагорна. – Рівне : Азалія, 2010. – С. 57-60.

Рожко В. Є. У вінок пам’яті Авеніра Коломийця / Рожко В. Є. // Митрополит Іларіон (в миру професор Іван Огієнко) – видатний ієрарх Православної Церкви і будівничий Української держави : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 130-річчю з дня народж. та 40-річчю упокоєння в Бозі митрополита Іларіона (І. Огієнка) / Укр. православ. церква Київ. патріархату ; Волин. православ. богослов. акад. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2012. – С. 142-146.

Скакальська І. Мистецька еліта Волині: відомі постаті // Історія України в особах: волинська сторінка міжвоєнного періоду ХХ ст. / І. Скакальська. – Київ : КНТ, 2017. – С. 88.

Про Авеніра Коломийця, поета, журналіста, драматурга, театрального режисера, укладача підручників з мови та літератури, редактора та видавця, дослідника народної творчості, художника та майстра по виготовлення бандур. 

* * * 

Козачук Н. Неординарність таланту «вимушеного емігранта» / Н. Козачук, М. Каштанова // Дзвін. – 2017. – № 5. – С. 178-180.

Про українського поета, прозаїка, драматурга, театрального режисера Авеніра Коломийця, який народився в с. Городці Володимирецького району Рівненської області

Пшеничний М. Вшануймо славетного земляка! / М. Пшеничний // Радивилів POST. – 2016. – 7 лип. – С. 8.

Про вшанування пам'яті видатного українського письменника ХХ століття Авеніра Коломийця, який із 1936 року вчителював у с. Ситне Радивилівського району

Пшеничний М. Пам'яті Авеніра Коломийця / М. Пшеничний // Замок. – 2011. – 24 листоп. – С. 8.

Про поета, прозаїка, публіциста, драматурга, видавця Авеніра Коломийця, який працював на Дубенщині.

Пшеничний М. Синам – премія імені батька! / М. Пшеничний // Дзеркало плюс. – 2012. – 31 трав. – С. 9.

Уродженцям м. Дубна Ждану і Тарасу Коломийцям, які нині мешкають в Австралії, присуджено премію імені Авеніра Коломийця за видання 4-томника, присвяченого пам’яті батька.

Рожко В. У вінок пам'яті Авеніра Коломийця / В. Рожко // Дубровицький вісник. – 2012. – 13 січ. – С. 13.

Про творчість письменника-поета, журналіста, режисера Авеніра Коломийця, уродженця села Бережниця Дубровицького району.

Стрижак О. Натхнення додавала Бережниця / О. Стрижак // Дубровицький вісник. – 2013. – 22 листоп. – С. 9.

Про життя та творчість українського поета Авеніра Коломийця, який проживав в селі Бережниця, Дубровицького району.

Тєтєнєва Г. Вони прославили наш край / Г. Тєтєнєва // Володимирецький вісник. – 2017. – 12 січ. – С. 7.

Про відомих земляків Володимиреччини. В переліку поет Авенір Коломиєць.

Подвижник українського національного відродження на Дубенщині 

Після закінчення Варшавського інституту Авенір Коломиєць мав можливість працювати за фахом у Варшаві, але його потягнуло у рідні волинські краї. Він їде у Луцьк і починає тут організовувати «український театр з європейським репертуаром». Але «землячки» пригадали йому колишнє радянофільство, і він того ж 1936 року змушений покинути Луцьк і переїжджає на Дубенщину. Тут живе, вчителює, працює творчо з 1936 по 1944 рік. З «польських» часів знаходить підтримку в редакції львівського видавництва «Світ дитини», де публікує чимало творів для дітей – поетичних і прозових. З приходом радянської влади вчителює в одній з дубенських середніх шкіл, деякий час працює режисером палацу піонерів. Протягом майже усього окупаційного періоду займався в Дубні освітньою, письменницькою та режисерською роботою. В перші місяці війни має, як і інші українські діячі того часу, ілюзії щодо відродження української державності в умовах розпаду СРСР. Це засвідчує «Грамота», яку він прочитав (імовірно, і написав) для «урочистого акту сипання пам’ятного кінця визволення» на горі Шибеній за Дубном. Письменник працює керівником шкільництва в м. Дубні. З 1 жовтня 1941 року почав видавати у Дубні «двотижневий часопис» для школярів» під назвою «Школярик», у якому друкує свої патріотичні вірші під псевдонімом Марко Крилатий («Кохай рідну хату», «Данкова молитва», казки («Громадка гнома Дадка»), статті про українську національну символіку «Знаки влади державності». Під час німецької окупації займався педагогічною діяльністю. Уклав і видав для українських початкових шкіл підручники «Звучня» та «Основи граматики і правопису» (1942). Бере активну учать у створенні в 1942 році – Дубенського музично-драматичного театру «Просвіти».

Крім того, Авенір був представником рівненського українського видавництва «Волинь» у Дубні; організовує тут своє видавництво «Лад», яке видрукувало його книжку «Шевченкова ера» (1942). Випускаючи друком цю книжку, як автор і видавник, письменник мав на меті в першу чергу показати значимість Кобзаря та його творчості «зложимо найкращий ралець невгасаючій актуальності заповітів нашого безсмертного Кобзаря», запобігти знищенню на українській землі приватних і громадських бібліотек під час воєнних дій та внаслідок змін влади. За гітлерівського режиму заснував у Дубні Волинський музичний інститут імені Леонтовича.

Дем'янчук Г. Авенір Коломиєць – подвижник українського національного відродження на Дубенщині (від Дубна до Зальцбурга) / Г. Дем'янчук // Дубно і світ : міжнар. ювілей. наук.-теорет. конф., присвяч. 900-річчю м. Дубна. 25-26 серп. 2000 р. / ред. В. Шевчук. – Дубно, 2000. – С. 20-21.

Дем'янчук, Г. Воскреслі для життя : літ. силуети / Г. Дем'янчук. – Київ : Оріана, 1998. – 119 с.

Тишкевич Р. Просвітницька діяльність Авеніра Коломийця / Р. Тишкевич // Твердиня над Іквою : матеріали міжнар. наук. іст.-краєзнав. конф., присвяч. 520-річчю Дубен. замку / Держ. іст.-культ. заповідник м. Дубна ; голов. ред. Л. Кічатий ; упоряд.: Н. Любецька, Т. Дмитренко, О. Гавриленко. – Дубно : Держ. іст.-культ. заповідник, 2012. – С. 146-150.

Еміграційне життя Авеніра Коломийця 

Воєнна хуртовина Другої Світової Війни вирвала Авеніра Коломийця з його рідної Волині. У 1944 році поет з родиною евакуювався до Австрії. У Зальцбурзі став засновником Спілки українських науковців, літераторів і митців, редактором журналу «Керма». Українське пресове та видавниче життя в Австрії зосереджувалося у чотирьох містах: Зальцбург, Інсбрук, Грац і Ляндек. В Австрії перемагав тип літературно-наукової періодики, що було наслідком зосередження саме в Зальцбурзі значної частини української творчої інтелігенції. Тяжка хвороба не зашкодила Авеніру Коломийцю задумати й організувати літературно-мистецький і науковий збірник «Керма», датований 1946–1947 роками. Перший номер за січень-березень 1946 року він власноруч уклав, зредагував і навіть сам переписав на матриці, потім почав організацію лялькового театру. Паралельно письменник друкував статті та вірші у багатьох еміграційних журналах, зокрема в «Кермі», «Літаврах», «Нових днях», «Студентському голосі». Літературно-наукова діяльність Авеніра Коломийця надзвичайно багатогранна. Крім віршів, митець написав багато п`єс польською та українською мовами: «Іменем», «Єретик», «Розкопи», «Мікроби», сценічний жарт «Суд над Дон Жуаном», комедію «Манко покрите», гротеск «Левенята житимуть», дитячу п`єсу «Казка старого бору», лібретто до оперети «Новий одяг короля», «Казки», здійснив українською мовою переклад «Балаганчика» О. Блока. Він також створив повість «Тіні над прикреп’ями», «Погоринську рапсодію». Знайдемо в Авеніра Коломийця чимало праць про есперанто і латинізацію української абетки, українсько-есперантський словник, підручник есперанто для українців. З цього швидкого огляду діяльності Авеніра бачимо його різноманітні таланти, намагання віддати людям усе те, що він знав і з роками набув, створюючи українську культуру далеко від рідного дому, але призначаючи батьківщині свої здобутки. Журнал «Керма» приносив чимало турбот і втіхи. Борючись із недугою, письменник цілими годинами сидів за друкарською машинкою, працюючи над рукописами. Суворий до себе, вибагливий до мистецтва, він не поспішав із друком, але все опубліковане носить печать його яскравої індивідуальності, художні твори мають безумовну високу мистецьку вартість. Він не любив скаржитись або говорити про свою недугу, але з передсмертних віршів, написаних весною 1946 року, було видно, що Авенір Коломиєць більше, ніж будь-хто, усвідомлював завершення життя. Мав передчуття, що скоро згасне, а тому поспішав. «Досвідчений і твердий керманич», – так називали Авеніра Коломийця – головного редактора літературно-мистецького і наукового збірника «Керма», його однодумці та люди, з якими він працював. Чимало статей, поезії, прози, за якими стоять такі видатні постаті як Освальд Бургардт (Юрій Клен), Борис Олександрів і Докія Гуменна, ми знайдемо на сторінках цього журналу. До співробітників «Керми» та інших літературно-мистецьких часописів належав і молодий поет Андрій Гарасевич. Авенір продовжував творчу діяльність – писав п’єси, філософські вірші, твори для дітей. З того часу відома віршована комедія «Суд над Дон-Жуаном». Як свідчать люди, які знали письменника в еміграції, чимало його творів залишилися ненадрукованими. А з друкованих варто відзначити «Казки» (1946), адресовані і дітям, і дорослим. Вони цікаві своїми сюжетами, багатою народною мовою – «Як громадка Гномика Дадка собі нову батьківщину знайшла», «Про хлопчика Антипка сухенького як скрипка»…

В 1946 році в австрійському місті Зальбурзі скінчились земні дороги видатного сина Волинської землі Авеніра Коломийця. Тут, в цьому австрійському місті, і могила митця. 

Коломиєць А. Ти з жахом не дивись ; Коли розцвітуть каштани... ; Вічний лавр ; Вони : [поезія] / А. Коломієць // Керма. – 1946.– січ.-берез. – С. 5-6.

Коломиєць А. Суд над Дон-Жуаном : сценічна мініатюра / А. Коломиєць // Керма. – 1946. – січ.-берез. – С. 29-52.

Коломиєць А. Сон : [поема] / А. Коломиєць // Керма. – 1946. – квіт.-лип. – С. 80-81.

Коломиєць А. Слово про тугу : [поезія] / А. Коломиєць // Керма. – 1946. – січ.-берез. – С. 64.

Гловінський Є. Авенір Коломиєць (19.XI.1905 – 21.VII.1946) / Є. Гловінський // Керма. – 1946. – квіт.-лип. – С. 1-3.

«Перервана пісня»: увіковічнення пам’яті Авеніра Коломийця

… Я одну лише мрію плекаю:

Умирать межи вільних ланів,

На весні, у зеленім розмаю,

І щоб жайворон в небі дзвенів.

А в годину як роси наличуть,

Хай рука чиясь добра, свята

Надо мною посадить барвінок

І в піску нарисує хреста.

І перервану пісню надії,

Недоказану казку краси

Я співатиму далі, як умію

Крізь безсмертну барвінкову синь…

(А. Коломиєць «Заповіт». 1946. Зальцбург)

Після смерті поета залишилась велика творча спадщина: неопубліковані поезії, публіцистика, драми та щоденники, які чекали на свого видавця. Перше в Україні видання творів Авеніра Коломийця вийшло у рівненському видавництві «Азалія» в 2010 році. Презентація книги письменника «Жити так, щоб не гасла жадоба краси…» відбулася в музеї Уласа Самчука в Рівному. Так український письменник, друг і соратник Уласа Самчука повертається в Україну зусиллями своїх земляків. Рівняни не забули талановитого земляка. Дослідження розпочали рівненські краєзнавці Григорій Дем’янчук та Віктор Мазаний. Григорій Дем’янчук найбільше зусиль доклав для реабілітації творчості Авеніра Коломийця. Дубенська організація Національної Спілки письменників України 15 квітня 1998 року започаткувала Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Авеніра Коломийця, лауреатами якої вже стали кільканадцять митців з України та з-за кордону. Григорій Дем’янчук – першим. Це в його домашньому архіві посмертно і вдалося виявити вірш Авеніра Коломийця «Кохай рідну хату».

У 2005 році з нагоди 100-річчя Авеніра Коломийця майже чотирикілометрову центральну вулицю села Городець Володимирецького району перейменували на вулицю Авеніра Коломийця. Тут встановили його меморіальну дошку, започаткували Алею письменників, щороку проводять літературне свято «Городецький автограф».

Пошукова робота тривала, і тим часом Віктор Мазаний знайшов в Австралії двох синів Авеніра Коломиця. Ждан – священник, Тарас – адвокат. Сини кажуть, що мріють приїхати в Городець і пройтися вулицею імені свого батька. У кінці 2009 року Ждан Коломиєць, шукаючи в Інтернеті інформацію про батька, знайшов її на сайті «Історична Волинь», створеному Рівненською обласною універсальною науковою бібліотекою.

Лише в 2011 році до 65-ї річниці смерті Авеніра Коломийця в Австралії за ініціативи синів Ждана і Тараса та за підтримки місцевої української діаспори були видані книги: «Антологія поезій», «Літературні твори», «Збірка матеріалів про життя і діяльність українського письменника і режисера», «Шевченкова ера». Упорядник цих книг – Ждан Коломиєць люб’язно надіслав їх Рівненській обласній універсальній науковій бібліотеці. Окрім цих книг, родина Коломийців передала бібліотеці цікаві краєзнавчі матеріали про життя та побут української діаспори у Австралії. Видання містять інформацію, що відкриває нові сторінки його біографії і творчості; в них вміщено багато цікавих фотографій із сімейного архіву родини, що дозволить ширше популяризувати і пропагувати творчість славного сина волинського краю.

Електронні ресурси 

Коломиєць Авенір [Електронний ресурс] // Бібліотека кошового писаря : сайт. – Режим доступу: https://www.pysar.net/poet.php?poet_id=29 (дата звернення: 18.02.2020). – Назва з екрана.

Запольська Л. Українська преса в Австрії повоєнного часу (1945-1949) [Елекронний ресурс] / Л. Запольська // Мистецька сторінка : сайт – Режим доступу: https://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=347 (дата звернення: 18.02.2020). – Назва з екрана.

Кімната-музей Авеніра Коломийця [Електронний ресурс] // Дубровицька централізована система публічно-шкільних бібліотек : сайт. Режим доступу: http://dubrlibr.rv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=104:kolomuytsa&catid=43:lit- (дата звернення: 18.02.2020). – Назва з екрана.

Козачук Н. В. Драматичні мініатюри у творчості Авеніра Коломийця [Елекронний ресурс] / Н. Козачук // eSNUIR : Інституційний репозитарій CНУ ім. Лесі Українки. – Режим доступу: http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/5956/3/12.pdf (дата звернення: 18.02.2020). – Назва з екрана.

Літературне сузір’я Овруччини : Коломиєць Авенір Каленикович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ovruch.com.ua/articles/85/ (дата звернення: 18.02.2020). – Назва з екрана.

Одарченко В. Повернення з незабуття Авеніра Коломийця [Елекронний ресурс] / В. Одарченко // Радіо Свобода : сайт. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/2100829.html (дата звернення: 18.02.2020). – Назва з екрана.

Фарина І. Письменник Віктор Мазаний створює літературний пантеон на Рівненщині [Електронний ресурс] / І. Фарина // Золота пектораль : сайт. – Режим доступу: http://zolotapektoral.te.ua/pysmennyk-viktor-mazanyj-stvoryuje-literaturnyj-pan (дата звернення: 18.02.2020). – Назва з екрана.

Людмила Стадницька