Досягнення національної виразності, власних стильових ознак у творчості — прагнення чи не кожного митця. Скульптор Володимир Шолудько — справжня творча особистість із притаманним лише йому відчуттям монументальності форми та її просторової дії на глядача. Власний стиль та особливості формотворення започаткувалися ще у Київському художньому інституті (тепер — Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури). Як відомо, мистецтво скульптора багато в чому залежить від його вчителів. Володимира до мистецького храму уводили такі визначні майстри, як народний художник України Валентин Борисенко та академік Василь Бородай, чию майстерню Шолудько закінчив на «відмінно» 1989 року. Дипломна робота молодого скульптора одержала високу оцінку та рекомендацію від Міністерства культури: встановити як пам’ятник Т. Шевченку у парку «Шевченківський гай» міста Ковеля Волинської області. Однак ця подія відклалася на довгі 16 років — увесь цей час виліплена фігура поета простояла в майстерні. І лише 24 серпня 2005 року відбулося, нарешті, відкриття пам’ятника Кобзареві. Під час урочистостей міський голова Ярослав Шевчук слушно зазначив: «Шлях Тараса Григоровича до ковельчан був довгим і складним. Побувавши тут вперше у складі наукової експедиції 1846 року, сьогодні він удруге прийшов на Волинь у бронзі і граніті, дякуючи таланту та польоту творчої фантазії скульптора Володимира Шолудька». Однією з перших робіт Володимира був пам’ятник загиблим воїнам у смт Рокині Луцького району (камінь, 1990, співавтор — Ю. Козерацький). Сьогодні ж творчий доробок майстра виглядає вже досить переконливо — до 20-ти пам’ятників, чимало пам’ятних знаків і малих скульптурних форм. Він — лауреат Всеукраїнського конкурсу «Борцям за волю України. Тарас Бульба» (м. Дубно, 1996 рік) — І премія; конкурсу «Монумент козацькій славі» (м. Черкаси, 1998 рік; у співавторстві з А. Фуженком) — ІІ премія; Всеукраїнського конкурсу на спорудження пам’ятника Уласу Самчуку (м. Рівне, 2005 рік) — І премія. Шолудько — автор пам’ятника Дмитру Клячківському (легендарному командиру УПА Північ, полковнику Климу Савуру, вбитому у 1945 р. тайняками НКВД) в м. Рівне. У селищі Оржів встановлено пам’ятну дошку командиру одного з перших відділів УПА — Сергію Качинському, що героїчно загинув у бою з німцями навесні 1943 року. 14 жовтня 2001 року у центрі м. Рівне відкрито пам’ятник-погруддя Симону Петлюрі (перший на теренах України). В. Шолудько є одним з його авторів. На Львівщині, в місті Червонограді, у співавторстві з Миколою Королем створено пам’ятник «Борцям за волю України». На території педагогічного університету м. Кременця відкрито пам’ятний знак роботи В. Шолудька, присвячений відомому українському ботаніку, за походженням австрійцю, Віллібальду Бессеру (1784–1842), засновнику найстарішого (1906 р.) ботанічного саду в Україні. 20 лютого 2005 року Театральну площу м. Рівне прикрасив пам’ятник письменнику Уласу Самчуку — претенденту на здобуття Нобелівської премії 1982 року, авторові двадцяти книг, серед яких дві трилогії — «Волинь» та «Ост». Того ж року за клопотанням земляків письменника встановлено бронзове погруддя У. Самчука у місті Здолбунів. (Обидва пам’ятники — роботи В. Шолудька). 24 серпня 2006 року, за його ж авторством, на рівненській Соборній площі відкрився пам’ятник засновниці міста Марії Несвицькій, яка виборола для Рівного статус Магдебурзького права. 11 грудня 2007 р. в смт Макарів, що на Київщині, відбулася знаменна для України подія. Тут урочисто відкрито пам’ятник церковному і культурному діячеві ХVІІ-XVIII століть, письменникові, славному синові Макарова Святителю Димитрію Ростовському (Данилу Туптало). У тому ж таки Макарівському районі, у селищах Бишів та Новосілки стоять пам’ятники-бюсти письменникам Миколі Олійнику та Петру Сиченку. Автор усіх трьох названих робіт — Володимир Шолудько.

Від пам’ятника до пам’ятника росте майстерність скульптора Володимира Шолудька. Нині він добре відомий в Україні як один із найталановитіших та перспективних пластиків монументальних форм. Попереду — нові творчі пошуки, нові роботи, нові звершення.

(За статтею В. Онищенко «Звитяга України

у творчості Володимира Шолудька»)

Сад скульптури Володимира Шолудька

Пам’ятник Симону Петлюрі

В 2001 році в місті Рівне на вулиці Симона Петлюри  на майдані поряд з Народним домом було урочисто відкрито пам'ятник-погруддя  державному і політичному діячеві, публіцисту, літературному і театральному критику, організатору Українських Збройних сил, головнокомандувачу армії УНР Симону Петлюрі. У 1918 році С. Петлюра  обіймав посаду  головного отамана Армії УНР. У 1919 році став керівником Директорії УНР. З 1924 року жив в еміграції в Парижі, де був убитий Самуїлом Шварцбардом.  Усе життя боровся за вільну українську державу і поклав за неї своє життя.

Автори пам'ятника – скульптори В. Шолудько, В. Стасюк та архітектор Т. Мельничук. Рівне стало першим містом в Україні, де встановлено пам'ятник С. Петлюрі.

Пам’ятник борцям за волю України

Пам’ятник відкрито 24 березня 2002 року у м. Червоноград Львівської області.

Пам’ятник – це алегорична постать замученого борця, духовний образ, що символізує жертовність всіх синів України, які полягли у битвах за її волю і незалежність. На раменах полеглого борця ніби виростає статичний силует Духовного Храму України, а образи жертв боротьби постають у вигляді крилатих ангелів, що піднімаються над його похиленою головою піввінком-аркою.

В співавторстві з скульпторами Миколою Королем та Петром Подольцем, колектив архітекторів на чолі з Ю. Фігаром.

5,5 метрова композиція з бронзи піднялася на двометровому гранітному постаменті.

Пам’ятник Климу Савуру

14 жовтня 2002-го року у Рівному на вулиці Соборній відкрито пам'ятник Головному командиру УПА генерал-хорунжому Климу Савуру. Відкриття пам'ятника приурочене до 60-річчя створення УПА. Постав високохудожній монумент біля колишньої Рівненської в'язниці НКВД. Замовниками пам'ятника є УНП і Українське козацтво «Волинська Січ», а виконавцями – скульптор Володимир Шолудько, архітектори Віктор Ковальчук і Тетяна Мельничук. На монументі золотими літерами викарбувано: «Споруджено до 60-річчя Української Повстанчої Армії Головному командиру УПА Климу Савуру та тисячам українських патріотів, які знайшли свій останній спочинок під мурами Рівненської в'язниці НКВД».

Пам'ятник-бюст письменнику Петру Сиченку

Встановлений у с. Новосілки Макарівського району, що на Київщині. Бронза, камінь.

Пам'ятник відкрито у жовтні 2005 року.

Пам’ятник Уласу Самчуку

20 лютого 2005 року в місті Рівне, до 100-річчя від дня народження, встановлено пам'ятник видатному українському письменнику, публіцисту, громадському діячу, учаснику національно-визвольної боротьби українців, редактору газети «Волинь» Уласу Олексійовичу Самчуку.

Улас Самчук народився на Рівненщині в селі Дермань, тоді ще Дубенського повіту, Волинської губернії.

Ім'я письменника сьогодні відоме в усьому світі. Він є автором 20-ти книжкових видань, і був претендентом на здобуття Нобелівської премії 1982 року за трилогії - «Волинь» та «Ост». Улас Самчук один із перших авторів, хто у світовому письменництві розповів у своєму романі «Марія» про голодомор в Україні.

Пам'ятник встановлено з ініціативи Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України, редакції часопису «Волинь» та обласної організації Української Народної Партії. Автор пам'ятника – скульптор Володимир Шолудько, архітектори – Микола Пасічник, Віктор Ковальчук та Тетяна Мельничук.

Місце для увічнення У. Самчука було вибрано на Театральній площі біля обласного драматичного театру невипадково. У 1944-1945 роках німецькі та більшовицькі окупанти знищували тут українських патріотів. Улас постав на перехресті розташування двох редакцій: своєї «Волині» та «Волині» теперішньої, як символ зв'язку поколінь та вічної історичної справедливості.

Модель пам'ятника виконувалась у дуже стислий термін, відразу в гіпсі, а потім відливали в бронзі в ливарнях Києва і Львова. Колектив архітекторів з любов'ю і великою відповідальністю віднісся до увічнення пам'яті свого земляка.

Загальна висота композиції становить 3,15 м. і вона природно вписалась в оточуюче архітектурне середовище Театральної площі. Творці монумента запропонували варіант Самчука відпочиваючого, близького й зрозумілого, але з твердістю характеру і гостротою творчої думки. Вони вважають, що таке виконання пам'ятника дозволяє відтворити діалог письменника з сучасниками.

В образній композиційній концепції пам'ятника вся увага зосереджена на використанні внутрішніх ресурсів характеру письменника: при зовнішній статиці м'якості образу відчувається його глибинна духовна сила й міць, що надає загальній композиції монументальності. Ідея пам'ятника проста і геніальна, як і твори самого Уласа Самчука, який усе життя самовіддано любив рідну землю, її людей. Монументальні герої його творів міцні духом і тілом, обдаровані і життєздатні, завжди спроможні реалізувати себе у цьому житті, – це сам Улас Самчук, наш геніальний земляк, який повернувся до нас, закарбований у монументальній скульптурі.

Пам’ятник Уласу Самчуку в Здолбунові

Пам’ятник Уласу Самчуку в Здолбунові Рівненської області, відкритий 20 лютого 2005 року в період найбільшого піднесення після Помаранчевої революції, він став справжньою окрасою міста і площі перед районним будинком культури.

Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку в Ковелі

Пам'ятник Т. Г. Шевченку в Ковелі розташований у міському Парку ім. Т. Г. Шевченка на березі річки Турії, неподалік величного храму святого Дмитра Солунського.

Автори монументу — скульптор Володимир Шолудько (автор ідеї), скульптори Петро Подолець та Микола Король, архітектори Тетяна Мельничук та Анатолій Заворотинський.

Пам'ятник було урочисто відкрито 22 серпня 2005 року. Відтоді ковельський пам'ятник Кобзарю традиційно вважається найвищим у світі серед пам'ятників Тарасу Шевченку.

Пам'ятник являє собою масивну бронзову фігуру літнього Шевченка на високому кургані — з гранітного підніжжя наче виростає упевнена постать Кобзаря зі здійнятою зігнутою в лікті правою рукою в жесті, який можна сприймати як застереження, повчання... Розміри монумента є вражаючими — понад 7 м заввишки, вага бронзової скульптури поета — приблизно 20 тонн.

Фахівці відзначають високі художні якості ковельського монумента Т. Г. Шевченкові.

Тарас Шевченко відвідав Ковель та його околиці лише одного разу — восени 1846 року як штатний художник у складі археографічної комісії з вивчення пам'яток Поділля і Волині. По Ковелю Тарасові Шевченку було особливе доручення від керівника експедиції професора Миколи Іванішева, щоб дослідити й замалювати місця, пов'язані з перебуванням у цих краях московського воєводи-втікача Андрія Курбського. Відвідини Ковельщини Шевченком було якраз за півроку до жорстокого царського суду і заслання на десять років у солдати рядовим без права вислуги.

Питання про спорудження пам'ятника Т. Г. Шевченку в Ковелі постало ще до незалежності України (1991) — його не раз здіймали місцеві просвітяни. Після проголошення незалежності тодішній міський голова Ковеля Анатолій Семенюк та депутати міськради ухвалили відповідне рішення, і вже в жовтні 1993 року було відкрито символічний знак про встановлення пам'ятника геніальному Кобзарю. Для встановлення було обрано роботу тоді ще молодого, щойно випускника Київського державного художнього інституту (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) Володимира Шолудька — скульптурна композиція «Апостол правди і свободи».

Автор, якому допомагали скульптори Петро Подолець та Микола Король, архітектори Тетяна Мельничук та Анатолій Заворотинський, невтомно працював над роботою. Композиція на Львівській кераміко-скульптурній фабриці була схвально прийнята художньою радою, але з Ковеля припинилося фінансування.

До питання встановлення пам'ятника Т. Г. Шевченку в Ковелі повернулися, коли новим міським головою став Ярослав Шевчук. Місцевій владі вдалося залучити до фінансування цієї благородної справи партнерів із Польщі, Німеччини, Волинське братство в Києві, народних депутатів України та багатьох інших, значним внеском стали зібрані доброчинні кошти (близько 250 тис. грн.); фінансування з центру (для виділення основної суми на зведення монумента напряму з Державного бюджету України — коштів у розмірі 3 млн. грн. доклали зусиль особисто народні депутати Юрій Костенко та Борис Загрева) було цільовим, і з місцевого бюджету це дороге будівництво не фінансувалося.

Пам'ятник був урочисто відкритий у 2005 році.

Пам’ятник Марії Несвицькій

4 жовтня 2006 року на головній вулиці Рівного – Соборній відкрився новий комплекс споруд із підземним торговим центром. Вінцем архітектурних споруд став пам'ятник засновниці міста Рівне княгині Марії Несвицькій. Через п'ять сторіч княгиня Несвицька-Рівненська постала в камені якраз у тому місці, де вона мешкала і де тепер найбільше вирує життя. Саме за князювання Марії Несвицької (1481-1518) Рівне одержало Магдебурзьке право і статус міста, завдяки якому городяни здобули можливість на самоуправління: вибори органів міського самоврядування, суду, регулювання торгівлі, опіки, спадкування, встановлення правопорядку. За часів Марії Рівненської у XV-XVI ст. Рівне переживає перший розквіт.

Ідея спорудження пам'ятника засновниці міста належить головному міському архітекторові Миколі Пасічнику, а втілити її в життя судилося талановитому столичному скульпторові Володимирові Шолудьку, який народився і виріс на Рівненщині.

Нелегко було творити пам'ятник цій історичній особистості. Скульпторові довелося ознайомитися з багатьма історичними документами, спілкуватися з музейними практиками. Проте так і не було виявлено жодного зображення Марії Несвицької, тому довелося скористатися замальовками строїв української знаті з історичних джерел.

Пліч-о-пліч з скульптором Володимиром Шолудько працювали його колеги Юрій Козерацький з Києва, Вадим Козерацький з Вінниці та Віктор Фрунзель з Рівного.

Марія Несвицька возвеличується під купольним дахом на своєму князівському кріслі з високою спинкою, верхня частина якого нагадує крила янгола. Вона тримає, неначе показуючи жителям міста сувій пергаменту – грамоту, яка надає місту Магдебурзьке право. Дорогі шовкові шати, розшиті квітами, спадають додолу.

Мармур для пам'ятника був привезений з Уралу – з селища Коєлга Челябінської області. Він неоднорідного кольору, але це не псує образ, а навпаки додає йому зворушливих відтінків. Скульптуру покрили спеціальним розчином, який оберігає її від руйнування. Від дощу та снігу княгиню Несвицьку захищає спеціально зроблений купол.

Над архітектурною спорудою княгині – кований прапор. Він поєднав у собі родовий герб Несвицьких та є своєрідним символом прихильності до християнства. Окрім численних візерунків, прапор містить у собі кілька елементів. Це хрест, повержений півмісяць, так звана «єврейська зірка», яка є символом християнства.

Таке поєднання символізує приналежність та прихильність до християнської віри. На прапорі зображений образ дзвону, який має закликати до єдності за будь-яких обставин (таке значення він має у геральдиці). Саме його звуки сповіщали про радісні та сумні новини.

Скульптура Марії Несвицької встановлена на спеціальний гранітний постамент. Увечері світло з-під купола надає їй просто казкового вигляду. На думку багатьох мистецтвознавців цей пам'ятник – один з найкращих в Україні.

Вдячні рівняни визнають правительку міста княгиню Марію Несвицьку своєю берегинею і засвідчують глибоку повагу і шану цій величній Жінці-Рівнянці.

Святитель Димитрій митрополит Ростовський

Пам'ятник святому, митрополиту Ростовському та Ярославському, церковному діячеві, вченому, письменнику і проповіднику Дмитрові Тупталу (Святитель Димитрій, св. Дмитрій Ростовський) у районному центрі Київської області смт Макарові, де він народився.

Митрополит Димитрій Ростовський покровитель просвіти. Ім'я видатного автора енциклопедії усіх вірян «Четьї – Мінеї» тривалий час було майже забуте в Україні.

Пам'ятник розташований біля центру селища у своєрідній духовно-меморіальній зоні по вулиці Фрунзе, де також знаходяться Свято-Дмитріївський храм (УПЦ КП) і пам'ятний знак жертвам голодоморів та політичних репресій.

Автори монумента — автор проекту заслужений художник України Анатолій Марчук, автор скульптурної композиції скульптор Володимир Шолудько, архітектор Володимир Карпець.

Величний монумент Святителю Димитрію в Макарові — заввишки 5 м на пласкому низькому постаменті із заокругленими формами, що встановлений на трав'яному пагорбі, внизу по центру якого розміщено інформаційну дошку (ще одна інфодошка міститься поруч з пам'ятником) зображує Святителя Димитрія на повен зріст у митрополичих шатах, правиця святого складена у жесті благословення, в лівиці митрополит тримає книгу, на якій викарбувано «Житія святих». Постать Димитрія Туптала є аскетичною на вигляд, і водночас урочисто-святковою.

Пам'ятник, дещо нетиповий для райцентрів за своєю помпезністю, був урочисто відкритий і освячений архієпископом Димитрієм, ректором Київської Православної Богословської Академії з благословення Святійшого Патріарха Філарета 11 грудня 2007 року, рівно за місяць після освячення макарівського храму на честь святителя Димитрія, митрополита Ростовського.

Від самого відкриття монумент святому Димитрію в Макарові став місцем проведення урочистостей — церковних, державних і міських. У теперішній час розробляється проект створення в Макарові духовно-історичного культурно-освітнього центру імені Дмитрія Ростовського, куди мають увійти пам'ятник і проектований музей славному землякові, духовна бібліотека.

В'їздний знак до смт Макарів Київської області

Скульптори: Ю. Е. Козерцький, С. М. Загайкевич, В. Б. Шолудько Встановлений у 2008 р. 

Пам'ятник Георгію Гонгадзе і журналістам, загиблим за свободу слова

Встановлено у м. Київ, вулиця Велика Васильківська (Червоноармійська), 115-121, біля музею Марії Заньковецької.

Пам’ятник складається з двох частин: перша – дерево життя, листям якого є портрети загиблих журналістів, друга – фігура журналіста, одягнена в кашемірове пальто, в основі якого військовий крій – він підкреслює організованість характеру і певну велич власника одягу – рішучої, відвертої людини, чиї переконання неможливо змінити.

Дерево заввишки 7 м та фігура заввишки 3 м зроблені з бронзи і встановлені на гранітному п’єдесталі. Загальна висота композиції – 8,5 м.

Автори: скульптори С. М. Загайкевич, Ю. Є. Козерацький і В. Б. Шолудько. Архітектор: В. М. Ткаченко.

Пам'ятник відкритий 22. грудня 2008 року.

«Тим, хто врятував світ»

Меморіал пам’яті героям-рятувальникам, ліквідаторам аварії на ЧАЕС смт Макарів Київської області. Камінь.

Пам'ятник відкрито 26 квітня 2011 року.

Пам’ятна стела воїнам інтернаціоналістам

Смт Макарів Київської області, площа героїв Сталінграду, висота 3 м.

Пам'ятник відкрито 7 вересня 2012 року.

Пам’ятник козакові Мамаю

У селищі Рокині Луцького району на території місцевого музею-скансена у день Свята Покрови – 14 жовтня 2012 року – відкрили пам’ятник козакові Мамаю.

Ініціатор відкриття скульптури – місцевий краєзнавець, директор місцевого музею історії сільського господарства Волині і засновник Школи козацького гарту Олександр Середюк. Автор пам’ятника – заслужений діяч мистецтв України скульптор Володимир Шолудько.

Мамай – це своєрідне втілення українського характеру. Це особливий образ українця: про нього ні казок, ні пісень не складено, а всі його знають. Його образ і промовистий, і філософський. Козак сидить біля дуба – символу могутності, з бандурою – символом культури, з люлькою – символом гордості, поруч баскує кінь – символ волі, а з боку висить шабля – символ воїнства. Він передусім чоловік мирний, заглиблений у свої думи, грає на бандурі. Але якщо його зачепити – дасть бій.

Пам’ятник дуже гармонійно вписався у краєвид рокинівського дендропарку, де розміщений «Козацький зимівник» та музей-скансен.

Скульптуру зробили з каменя, який довгий час лежав в Рокинях,висота 2 м.

Пам'ятник засновникам Києво-Печерської Лаври Антонію Печерському і Феодосію Печерському

Пам'ятник Антонію і Феодосію встановлений на розвилці доріг, що ведуть до Дальніх і Ближніх печер. Дальні печери традиційно вважаються Феодосієвими, а Ближні – Антонієвими. Триметрові фігури Антонія (ліворуч) і Феодосія (праворуч) створені в дусі Візантійської традиції. Печерські старці мають німби, на яких написані їхні імена, в руках тримають книжкові сувої зі словами посвяти.

Автор проекту скульптор О. С. Пінчук, скульптори: В. Б. Шолудько, С. М. Загайкевич, Ю. Е. Козерацкий. Архітектор Олександр Романченко.

Бронза. Висота 5,5 м, вага 3,5 т.

Пам'ятник відлито 2010 р. Литво «Ливарні традиції» П. А. Коновалов.

Відкрито 14 лютого 2014, а 23 квітня 2014 року освячено настоятелем Києво-Печерської Лаври митрополитом Вишгородським і Чорнобильським Павлом.

Література про життя і творчість Володимира Шолудька

Береза Ю. Головне – добра справа / Ю. Береза // Рівне Час, 2005. – 3 берез. – C. 7.

Про створення пам`ятника Уласу Самчуку, рівненським скульптором В. Шолдудьком.

Береза Ю. Плодовитий творчий тандем : [про рівнен. скульпторів П. Подольця та В. Шолудька] / Ю. Береза // Вісті Рівненщини – 2003. – 10 верес. – C. 3.

Бренд-ідеї прийшли до Дубна // Скриня. – 2007. – 8 берез. – C. 4.

Про проект пам'ятника «Борцям за волю і незалежність України».

Володимир Шолудько // Художники Рівненщини : альм. Рівнен. обл. орг. Нац. спілки художників України. – Рівне : О. Зень, 2008. – С. 90 – 91.

Закревський В. Скульптор Володимир Шолудько: «Я пропускаю кожну роботу через серце» / В. Закревський // Нове життя. – 2008. – 17 /22 лют. – C. 6.

Крутова О. З пам’ятником Несвицькій працюється легко / О. Крутова // Рівне Час, 2006. – 10 серп. – С. 6.

Бесіда з автором пам’ятника М. Несвицькій скульптором В. Шолудько.

Омелянчук І. Зі Здовбиці у Шенген : найбільше село на Рівненщині відроджується завдяки своїм жителям / І. Омелянчук // Урядовий кур’єр, 2011. – 11 берез. – C. 10.

Онищенко В. Звитяга України у творчості Володимира Шолудька / В. Онищенко // Відлуння віків. — 2008. — № 1(9). — С. 27-29.

Онищенко В. Скульптор з Волинського краю : [інтерв'ю з українським скульптором Володимиром Шолудьком] / В. Онищенко // Образотворче мистецтво. – 2008. – № 4. – C. 24-25.

Орлова Д. Свіжий кавалер / Д. Орлова // VIP (Very important person), 2008. – № 3. – C. 7.

Пам’ятники, пам’ятні знаки, меморіальні дошки Рівненської області : наук.-допом. бібліогр. покажч. / Рівнен. обл. універс. наук. б-ка ; уклад.: Л. М. Малишева, Н. М. Кожан ; наук. ред.: О. Л. Промська, О. П. Прищепа. – Рівне : Волин. обереги, 2015. – С. 14, 19, 32, 36, 41-42, 43, 75, 94, 95, 124.

Рівненського скульптора Володимира Шолудька нагороджено орденом Князя Володимира III ступеню.

Ременяка О. Пленер у Кременці / О. Ременяка // Визвольний шлях. – 2006. – Кн.2. – C. 74-81.

Ременяка О. Сад скульптури у «Червоній калині» / О. Ременяка // Вільне слово. – 2006. – 12 січ. – C. 12.

У санаторії «Червона калина» відбувся пленер скульптури, в якому взяли участь художники Г. Кудлаєнко, В. Шолудько і Н. Король. В. Шолудько – автор пам'ятників У. Самчуку та К. Савуру в Рівному.

Саньковський І. Ще раз про повернення «Невідомого» / І. Саньковський // VIP (Very important person). – 2006. – №7. – C. 30-31.

Тарасюк Н. Тарас Бульба зупиниться у Дубні / Н. Тарасюк // Вісті Рівненщини. – 2012. – 13 січ. – C. 3.

У Дубні з ініціативи міського голови Василя Антонюка з'явиться пам'ятник гоголівському герою Тарасові Бульбі. Скульптурний проект створив скульптор В. Шолудько

Тищенко О. Бульба: в кіно та бронзі / О. Тищенко // Сім днів. – 2007. – 16 лют. – C. 7.

Про В. Шолудька – скульптора, члена Національної спілки художників України

Тищенко О. Від Несвицької до сьогодення / О. Тищенко // Сім днів. – 2006. – 17 лют. – C. 9.

Про роботу над виготовленням пам'ятника М. Несвицькій. Скульптор В. Шолудько.

Ткач Л. Володимир Шолудько: «Кожен свій твір виношую, як дитя» : [творчий доробок українського скульптора Володимира Шолудька] / Л. Ткач // Українська культура. – 2007. – № 3. – C. 22-24.

Ткач Л. Монументальна скульптура – справа серйозна : [скульптор В. Шолудько ] / Л. Ткач // Слово Просвіти. – 2006. – № 19. – C. 9.

Цундра О. «Скульптура і гобелен» у Дубні / О. Цундра // Замок. – 2008. – 10 квіт. – C. 3.

В історико-культурному заповіднику відбулась виставка робіт скульпторів В. Шолудька та О. Бандури «Скульптура і гобелен».

Шилан Є. П. Нагороду вручив Президент України / Є. П. Шилан // Нове життя. – 2009. – 18 верес. – C. 6.

Скульптор Володимир Шолудько із с. Здовбиці Здолбунівського району удостоєний почесного звання «Заслужений діяч мистецтв України» за вагомий особистий внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини та високу професійну майстерність.

Шолудько В. Джерело, що б'є з каменю / В. Шолудько, Ю. Козерацький; / Розмовляв І. Саньковський // VIP (Very important person). – 2006. – №28. – C. 6-7.

Про ідею створення монумента на честь княгині Марії Несвицької (Рівненської) розповідають відомі в Україні скульптори В. Шолудько та Ю. Козерацький.

Шолудько В. З «апостолом правди» за плечима : [бесіда з рівнен. скульптором-монументалістом В. Шолудьком] / Спілкувався М. Леськів / В. Шолудько // Рівне вечірнє. – 2003. – 28 листоп. – C. 20.

Шолудько Володимир Борисович // Столярчук Б. Й. Митці Рівненщини. Енцикл. довід. 2-ге вид., допов. і перероб. / Б. Й. Столярчук – Рівне: видавець О. Зень, 2011. – С. 373.

Інтернет-ресурси

Шолудько Володимир Борисович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/ Шолудько_Володимир_Борисович. – Назва з екрана.

Шолудько Володимир Борисович [Електронний ресурс] // Рівненщина. Регіональний інформаційний портал : сайт. – Режим доступу : http://irp.rv.ua/resource/sholudyko-volodimir-borisovich. – Назва з екрана.

Скульптор Володимир Шолудько 2012 [Електронний ресурс] // YouTubeUA : сайт. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=m1EKLIZuOn4. – Назва з екрана.

Шолудько Володимир Борисович [Електронний ресурс] // Національна Спілка Художників України : сайт. – Режим доступу : http://main.nshu.org.ua/katalog-cleniv-spilki/castina7/3172. – Назва з екрана.

Володар гран-прі «Калинових островів» отримає вишукану статуетку, витвір Пінчука та Шолудька [Електронний ресурс] // UА:Перший : сайт. – Режим доступу : http://1tv.com.ua/news/channel/1870. – Назва з екрана.

Під Луцьком відкрили єдиний на Волині пам’ятник козакові Мамаю [Електронний ресурс] // Волинь Post. – 2015. – 14 жовт. : сайт. – Режим доступу: http://www.volynpost.com/news/8007-pid-luckom-vidkryly-iedynyj-na-volyni-pamiatnyk-kozakovi-mamayu. – Назва з екрана.

Анжела Хамедюк