Віртуальні виставки

Життя своє він присвятив мові українській
15.12 2016 | Прочитано: 274


До 180-річчя від дня народження Павла Гнатовича Житецького українського мовознавця, педагога та громадського діяча

 


Павло Житецький – найвизначніший

український лінгвіст широкого

філологічного профілю,

видатний представник вітчизняного

та слов'янського мовознавства

другої половини ХІХ століття… 

І.Білодід

Павло Житецький народився в Кременчуці 4 січня 1837 року. Мати, Ірина Мойсеївна, проста і лагідна жінка, співала синові тих пісень, з якими він не розлучився довіку. Батько, людина сувора, вважав, що нащадок служителів культу має обов'язково продовжити їхню справу.

З 1847 р. хлопець 4 роки навчався в Полтавському духовному училищі, проходячи нелегку школу життя бурси з усіма її нестатками, голодом, холодом, зубрінням, бійками, доносами. Але навчався він старанно й жадібно. Про це свідчить низка вчительських оцінок : «препохвально», «очень хорошо», «весьма правильно», «очень похвально».

Полтавська духовна семінарія (1847р.)

Слухачі Полтавської  духовної семінарії

З вересня 1851 року Павло – студент Переяславської семінарії, в якій вчителі позитивно характеризують юнака: «Способностей весьма хороших и прилежания усердного; успехов очень хороших».

У 1857 році Житецького зарахували до Київської духовної академії.

Тут Павло входить до таємного гурту, стає одним з організаторів студентського страйку та співавтором колективного «Прошенія», в якому були викладені ганебні факти з життя академії (той крик душі молодих академістів побачив світ у журналі «Колокол»).

Житецького виключили з академії і 1860 року він вступає на перший курс історико-філологічного факультету Київського університету. Одразу ж стає активним членом університетського студентського братства. З усім запалом душі з Михайлом Драгомановим, Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким він стає до боротьби під гаслом «Революція через школу!». Павло викладає рідною мовою в київських недільних школах, навчає дітей за «Кобзарем» і «Букварем южнорусским» Шевченка. Він визріває як демократ. Павло Гнатович консультував з питань орфографії празьке видання «Кобзаря» у 2-х т. (1876 р.), 1903 року був обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка.

Празьке видання «Кобзаря» у 2-х т. (1876 р.)

У лютому 1865 року Житецький дістав призначення на посаду молодшого вчителя російської словесності Кам'янець-Подільської гімназії, де швидко почав вирізнятися серед колег ерудицією, педагогічним тактом, закоханістю у слово. Через три роки молодого педагога переводять до Києво-Подільської гімназії.

На початку 1870-х років він бере активну участь у створенні та діяльності Колегії Павла Галагана – елітного навчального закладу для дітей дворянства. 

Колегія Павла Галагана

Житецький розробив його статут, пропрацював викладачем словесності майже двадцять років. Маючи 36 уроків на тиждень в гімназії, він у 1872-1874 рр. створює свою першу капітальну працю «Очерк звуковой истории малорусского наречия» (1877 року Російська Академія Наук відзначила автора Уваровською премією).

Вчений започаткував і розвинув новий напрям українського мовознавства – історію української літературної мови («Опис Пересопницького рукопису XVI ст.», 1876 р.; «Про Пересопницький рукопис», 1878 р.).

Пересопницьке Євангеліє

Житецький багато зробив для розвитку української лексикографії. Зібрані ним лексичні матеріали (понад 10 тисяч карток) були використані уже в ХХ ст. для «Історичного словника українського язика» (вип. 1-2, 1930-1932 рр.) за редакцією вченого Є. К. Тимченка.

У черговій ґрунтовній праці «Очерк литературной истории малорусского наречия» (1889 р.) Житецький велику увагу приділив дослідженню історії української літературної мови, зокрема, найскладнішого її періоду – XVII-XVIII ст. (відзначена теж Уваровською премією).

1893 року окремою книжкою вийшла монографія «Мысли о народных малорусских думах», де вчений аналізує мову і стиль дум, символіку, засоби образності, ритміку.

В додатку до неї було надруковано унікальний рукописний збірник дум етнографа-полтавця В. Ломиковського в записах початку ХІХ ст.

П. Г. Житецький – дослідник історії української мови й літератури, педагог, громадський діяч

Напружена праця далася взнаки. Організм Павла Гнатовича не витримав: на уроці в Колегії вченого вразив інсульт. Розбитий паралічем, він за кілька місяців підготував три підручники зі словесності для середніх шкіл «Теория сочинения с хрестоматией», «Теория поэзии», «Очерки по истории поэзии». Перші розділи він учився писати лівою рукою і тільки олівцем. Підручники витримали по шість-вісім видань і 1902 року були відзначені малою премією Петра Великого.

На прикінці 1898 року Павла Гнатовича було обрано членом-кореспондентом Петербурзької Академії Наук. Тоді з'явилися розвідки «Гумбольдт в історії філософського мовознавства», «Острозька трагедія».

У другій половині ХІХ ст. питання українського правопису набуло особливої гостроти. Маючи великий педагогічний досвід, Павло Гнатович був обізнаний з правописною строкатістю, яка гальмувала розвиток освіти.

1864 року київська «Громада», членом якої був Житецький, одержала матеріали словника української мови від харківської «Громади», збирання яких було започатковано колись редакцією «Основи». Тепер же кияни взяли на себе поповнення, упорядкування, редагування словника. Групу словникарів очолив Павло Гнатович. 

Б. Д. Грінченко «Словарь української мови»

Борис Грінченко в передмові до «Словаря української мови» писав, що «вважає за свій приємний обов'язок висловити глибоку подяку П. Г. Житецькому за постійну допомогу, яка виявилась як у цінних наукових порадах, так і в переглядах праці та вказівках на її огріхи». Не перебільшуючи ролі Павла Гнатовича в нормуванні нашої правописної системи, відзначимо, що його прогресивні ідеї ввійшли до першого правописного кодексу 1921 року – «Найголовніших правил українського правопису».

Наукову і педагогічну діяльність вчений поєднував з активною участю у громадському русі. Діяльність українофілів розцінювалася владою як вкрай небезпечна і розглядалася на рівні імперського уряду.

Як один з найактивніших і найавторитетніших членів «Громади» Житецький незабаром зазнав переслідувань з боку місцевих органів влади. У донесенні київського генерал-губернатора М. Черткова вчений був названий небезпечною особою і соціалістом. Гонимий владою, Павло Гнатович змушений був подати у відставку і залишити Київ. «Вижили людину з батьківщини», – записав правник О. Кістяківський у своєму «Щоденнику». Глибоку і болючу духовну драму переживав Житецький, приїхавши у серпні 1880 року до Петербурга. Обірвано родинні зв'язки, золоті нитки спілкування з дорогими побратимами, потоптано мрію про університет, припинено розпочаті наукові праці, що відкривали очевидні перспективи, полишено багаторічну колективну працю над словником, над історичною хрестоматією української літератури. В імперській столиці Павло Гнатович активно займався педагогічною діяльністю, читаючи лекції з курсу «Філософія мовознавства» на посаді приват-доцента Петербурзького університету, викладаючи у військових навчальних закладах.

Восени 1882 року Житецькому вдалося отримати згоду властей на повернення до Києва, до Колегії Галагана, співпраці зі щойно заснованим часописом «Киевская старина».

Журнал   «Киевская старина»

Галаган Г.П., Житецький П.Г.Малороссийский вертеп

Житецкий П.И. Мысли о народных малорусских думах

Житецкий П.И. Литературная деятельность Иоанна Вишенского

Житецкий П.И. Очерки литературной истории малороссийского наречия в 17 в.

Житецкий П.И. Словарь книжной малороссийской речи по рукописи 17 в.

Житецкий П.И. Старинные воззрения русских людей на русский язык

 

Святкування з нагоди 15-річчя журналу «Кіевская старина», весна 1898 року

У розмові з військовим міністром Павло Гнатович зазначив: «Свого українофільського другосповідання я ні від кого не приховував і не приховую. Не тільки я сам українофіл в сенсі просвіти народу, збереження його культури, мови, літератури, але й дітей своїх навчу…».

У травні 1909 року Павла Гнатовича вразив другий інсульт, внаслідок чого він повністю втратив рухомість. Диктувати свої думки вже не міг – швидко стомлювався. Так минуло майже два роки, упродовж яких вірна дружина Варвара Семенівна не відходила від його ліжка.

У березні 1911 року Павло Гнатович тихо відійшов у небуття. Поховали його на Байковому кладовищі в Києві. Від імені інтелігенції прощальне слово виголосила Олена Пчілка.

Павло Житецький в останні роки життя


Іван Франко і Павло Житецький

Нових духовних обширів, нових прямувань дослідницького хисту надало Житецькому особисте знайомство з Іваном Франком. Воно переросло у приятелювання не тільки на грунті спільних духовних і наукових інтересів. Павло Гнатович став настільки близький Франкові,  обув навіть його весільним батьком під час одруження з Ольгою Хоружинською у травні 1886 року. Чверть віку тривали їхні дружні взаємини, полишивши добрий і вагомий слід у вивченні історії української літератури, мови, народної творчості. Вінцем 45-річної наукової і громадської діяльності Житецького стало дослідження «Енеида» Котляревского и древнейший список ее в связи с обзором малорусской литературы XVIII века» (1900 рік) – однієї з найкращих праць у доробку вченого. Не старіє ця праця і сьогодні. Її не може обійти увагою жоден дослідник як давньої української літератури, так і творчості І. Котляревського, ця праця – вияв сили духу її творця, що переміг фізичну неміч великою любов'ю до науки. Про це свідчать рядки з рецензії І. Франка: «Оця найновіша праця многозаслуженого автора дає далеко більше, ніж велить надіятися титул. Працю Житецького ми мусимо цінити тим вище, що йому в значній мірі приходилося першому прокладати собі дорогу, збирати факти і документи з перших джерел, із рукописів, а тільки декуди він міг опиратися на давніх працях… До добрих прикмет треба зачислити поперед усього живість викладу, так що праця читається з великим зацікавленням… у автора… широкий розмах малюнка, вміє всюди віднайти характеристичне, щиро людське…»

 

Павло Гнатович Житецький про творчість Г. Сковороди та І. Котляревського

… Чого ж навчав Сковорода?

На нашу думку, усе вчення його зводиться до питання про те, в чому полягає істинне благо людини, іншими словами – до питання про моральні завдання її життя.

 

 … Цікаво, що Сковорода складав часом свої вірші під впливом народних пісень, запозичуючи з них не тільки поетичні образи, скільки загальні ідеї… Симпатії його до народної пісні і до народного слова, очевидно, спрямували його на шлях народного письменника.

        

… Є відомості, що у молоді роки свого життя Котляревський «бывал на схотбищах и играх простолюдинов, и сам переодетый участвовал в них, прилежно вслушивался и записывал слова малороссийского наречия, изучал таким образом язык и наблюдая нравы, обычаи, поверья и предания украинцев».  От звідки йде той етнографічний реалізм, яким перейняті особливо перші три частини «Енеїди».

        

… І справді, «Енеїда» Котляревського є твір жартівливий, який доводить, що творець його і сам любив посміятися та інших умів розсмішити, тому ми не погрішимо проти правди, якщо скажемо, що в гуморі полягає основний настрій Котляревського.

        

… Котляревського треба визнати творцем української читаючої публіки, яка знаходила у його творі правдиве зображення життя, приправлене здоровим, чесним сміхом. Сам сміх цей можливим був тільки за умови незалежної, загальнолюдської думки, яка вимагала вільного поетичного слова. Як творець цього слова Котляревський по всій справедливості вважається батьком української літератури.

 

Вислови вчених та письменників про Павла Гнатовича Житецького

Павло Житецький – найвизначніший український лінгвіст широкого філологічного профілю, видатний представник вітчизняного та слов'янського мовознавства другої половини ХІХ століття…( І. Білодід)

 

Видатний український вчений разом з тим був і живим, чутливим громадянином своєї батьківщини, хто на собі відчув до певної міри її гірку долю. Його особистість, погляди і діяльність заслуговують якнайщирішої популярності. (С. Єфремов)

 

Його учні зберігали пам’ять про нього, як про світлого «учителя життя», який «заклав перші ростки ставлення до науки і житт». (С.Єфремов)

 

Житецький – чудовий стиліст, що володіє справді поетичною таємницею краси мовної. (В. Перетц)

         

Мав Житецький, опріч наукової снаги, ще один дар природи й виховання: був красномовний, мав хист прекрасно висловлювати свої думки. Приваблював своїм словом! (О. Пчілка)

 

Се був чоловік щедро обдарований природою, мав розум могутній, здатний до тонкого аналізу, такого потрібного в науці. (О. Пчілка)

 

… тривкими знаками вписали свої імена в історії української науки і письменства: Житецький, Михальчук і Науменко… (І. Франко)

 

Літературно-критичні видання про Павла Гнатовича Житецького

Білодід І. К. Києво-Могилянська академія в історії східнослов'янських літературних мов : нариси з історії укр. літ. мови / І. К. Білодід. – Київ : Наукова думка, 1979. – 200 с. – Із змісту: [Про П. Г. Житецького]. – С. 142-163.

 

Грінченко Б. Д. Передмова / Б. Д. Грінченко // Словарь української мови : у 4 т. – Київ, 1958. – Т. 1. – С. 32.

 

Кістяківський О. Щоденник : в 2 т. – Київ, 1995. – Т. 2. – С. 239.

 

Малий словник історії України / відп. ред. В. А. Смолій. – Київ : Либідь, 1997.

 

Їжакевич Г. П., Плачинда В. П. Житецький Павло Гнатович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. – С. 202-203.

 

Піскова Е. М. Житецький Павло Гнатович / Піскова Е. М. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Ін-т історії України НАН України. — Київ : Наук. думка, 2005. – Т. 3 : Е – Й. – С. 152.

 

Плачинда В. Слово не одірвати від життя / В. Плачинда // Наука і культура: Україна : щорічник. – Київ, 1987. – Вип. 21. – С. 276-281.

 

Франко І. Павло Житецький // Зібрання творів : у 50 т. Т. 33 / І. Франко. – К., 1982. – С. 35-50.

 

Сарбей В. Дослідник національної реліквії / В. Сарбей // Історичний календар 97. – Київ, 1996. – С. 12-13.

 

Багмут А. Й. Славістичні інтереси. П. Г. Житецький / А. Й. Багмут // Мовознавство. – 1970. – № 1. – С. 26–30.

 

Беценко Т. Павло Житецький про мову і стиль українськи народних дум / Т. Беценко // Мандрівець. – 2004. – № 5. – С. 54-58.

 

Болотова Г. «Школа академіків» і Павло Житецький / Г. Болотова // Слово і час. – 1996. – № 10. – С. 55.

 

Казакевич. О. Павло Житецький. До 170-річчя з дня народження : [Видатний український філолог, громадський діяч, педагог, людина, яка усе своє життя присвятила справі українського національного відродження] / О. Казакевич // Історичний журнал. – 2006. – № 6. – С. 84-92.

 

Казакевич. О. Павло Житецький: переслідування російським урядом наприкінці 70-х – на початку 80-х рр. ХІХ ст. / О. Казакевич // Пам’ять століть. – 2004. – № 6. – С. 109-117.

 

Казакевич О. Павло Жиецький і «Київська старина»/ О. Казакевич // Київська старовина. – 2010. – № 5. – С.64-72.

 

Лаборева О. Славетні імена : біографічні довідки про видатних українських мовознавців / О. Лаборева // Українська мова та література. – 2014. – № 21. – С. 32–41.

 

Лесюк М. Павло Житецький про становлення української літературної мови XVI–XVII cт. / М. Лесюк // Другий міжнародний конгрес україністів. – Львів, 1993. – С. 28-33.

 

Радзієвська Т. В. Науковий діалог двох учених: О. О. Потебня і П. Г. Житецький / Т. В. Радзієвська // Наукова спадщина О. О. Потебні у слов'янському культурному просторі : зб. наук. праць / редкол.: В. М. Бріцин, В. В. Жайворонок, Т. В. Зарубенко [та ін.]. – Київ : Вид. дім Дмитра Бураго, 2013. – С. 88–106.

 

Савченко І. Наукова спадщина Петра Житецького з питань українського правопису / І. Савченко // Київська старовина. – 2007. – № 3. – С. 37-42.

 

Самчук, Л. «Не перестану працювати, поки живу». Про українського мовознавця П. Житецького / Л. Самчук // Дивослово. – 2004. – № 3. – С.65–69.

 

Чабаненко В. Питання історії української мови в листах А. Ю. Кримського до П. Г. Житецького / В. Чабаненко // Українська мова. – 2007. – № 3. – С. 17-26.

 

Інтернет–ресурси

Житецький Павло Гнатович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: сайт.– Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Житецький_Павло_Гнатович. – Назва з екрана.

 

Житецький Павло Гнатович [Електронний ресурс] // Спадщина України : сайт. – Режим доступу: http://www.spadshina.com/programs/vidatni-ukrayintsi/zhitetskij-pavlo-gnatovich/. – Назва з екрана.

 

П. Житецький – перший історик української літературної мови [Електронний ресурс] // Wiki ciit.zp.ua : сайт. – Режим доступу: http://wiki.ciit.zp.ua/index.php/П.Житецький_-_перший_історик_української_літературної_мови. – Назва з екрана.

 

Павло Житецький [Електронний ресурс] // Українці в світі : сайт. – Режим доступу: http://www.ukrainians-world.org.ua/peoples/e3386667bba862b4/. – Назва з екрана.

 

Житецький Павло Гнатович [Електронний ресурс] // Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них! : сайт – Режим доступу: http://100v.com.ua/uk/Zhiteckiy-Pavlo-Gnatovich-person. – Назва з екрана.

 

Старенький І. «Гросмейстер філології» Павло Житецький: Кам’янецький період [Електронний ресурс] / І. Старенький // Ключ : сайт. – Режим доступу: http://klyuch.com.ua/articles/history/grosmeyster-filologiyi-pavlo-zhytetskyy-kam-yanetskyy-period/. – Назва з екрана.

 

Філолог і громадський діяч Павло Житецький [Електронний ресурс] // Україна: історія великого народу. – Режим доступу: http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/vidatn-d-yach-ta-tovaristva/f-lolog-gromadskiy-d-yach-pavlo-zhitetskiy/. – Назва з екрана.

Наталія Васюк




Коментарі (0)



усі виставки »
#1 #2 #3 #4 #5 #6

Книжкові виставки

  • 1-31 березня

    Демонстрація виставки-конкурсу «Космічні фантазії» виробів учнів Рівненського обласного Центру науково-технічної творчості учнівської молоді

    Відділ виробничої л-ри ІІІ поверх

  • 1-31 березня

    «Рівненщина в полум’ї Української народної революції (1917-1921)»

    Краєзнавчий відділ IV поверх

  • 1-31 березня

    «Микола Лисенко: відомий і невідомий». До 155-річчя від дня народження українського композитора, фольклориста, громадського діяча

    Відділ мистецтв ІІІ поверх

  • 1-31 березня

    «Світоч українського народу». 103 роки від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – українського поета, письменника, художника, громадського і політичного діяча

    Абонемент ІІ поверх

  • 1-31 березня

    «Микола Пимоненко. Від богомаза – до академіка». До 155-річчя від дня народження українського живописця

    Відділ мистецтв ІІІ поверх

  • 1-31 березня

    «Альтернативні джерела енергії – альтернатива енергетичній кризі»

    Відділ виробничої л-ри ІІІ поверх

  • 1-31 березня

    «Краща книга Рівненщини (2009-2015)»

    Краєзнавчий відділ IV поверх

  • 1-31 березня

    «Живопис Олекси Новаківського». До 155-річчя від дня народження українського живописця

    Відділ мистецтв ІІІ поверх

  • 1-31 березня

    «Готуємось до нового врожаю: поради городникам»

    Відділ виробничої літератури ІІІ поверх

  • 1-31 березня

    Виставка-інсталяція «Жіночий силует на фоні історії»

    Відділ абонемента ІІ поверх

  • 1-31 березня

    «Вільний книгообмін»; «Популярні аудіокниги»; «Нові надходження художньої літератури»; «Книги письменників – лауреатів літературного конкурсу «Коронація слова»; «Письменники рідного краю»; «Нова періодика для дозвілля»

    Відділ абонемента ІІ поверх

  • 1-31 березня

    «Охорона та збереження лісів України»

    Відділ виробничої літератури ІІІ поверх

  • 1-31 березня

    «Лялька своїми руками з природного та штучних матеріалів»

    Відділ виробничої літератури ІІІ поверх

  • з 2 по 16 березня

    Виставка однієї книги «90 років роману «Вальдшнепи» українського письменника Миколи Хвильового (1893-1933)»

    Читальна зала IV поверх

  • з 2 по 16 березня

    «Книги – Шевченківські лауреати»

    Читальна зала IV поверх

  • з 2 по 16 березня

    Дні книг-іменинників: 110 років з дня виходу першого повного видання «Кобзаря» (1907) Т. Г. Шевченка за ред. В. М. Доманицького

    Читальна зала IV поверх

  • з 2 по 16 березня

    «Постаті: ріднокрай у дзеркалі особистостей» (Юзеф Крашевський, Оноре де Бальзак, Улас Самчук)

    Читальна зала IV поверх

  • з 14 по 28 березня

    «Історичні романи мовами світу»

    Відділ іноземної л-ри ІІІ поверх

  • з 15 по 31 березня

    «Історіограф Волинської землі». До 85-річчя від дня народження Гурія Бухала – історика, краєзнавця

    Краєзнавчий відділ IV поверх

  • з 18 по 31 березня

    «20 українських письменників, яких варто прочитати»

    Читальна зала IV поверх

  • з 18 по 31 березня

    «Книги з фонду рідкісних видань: зарубіжні письменники» Читальна зала IV поверх «20 українських письменників, яких варто прочитати»

    Читальна зала IV поверх

  • з 18 по 31 березня

    Книги-ювіляри Гулака Артемовського – українського письменника, перекладача, поета, байкаря: 200 років «Справжня добрість (Писулька до Грицька Пронози)» (1817); 190 років «Батько і син» (1827)

    Читальна зала IV поверх

  • з 18 по 31 березня

    «Грузинські письменники і їх твори». Знайомство з літературою національних меншин

    Читальна зала IV поверх

  • з 20 по 31 березня

    «В орбіті українського театру». До Міжнародного дня театру

    Відділ мистецтв ІІІ поверх

  • з 18 березня

    «Микола Костомаров». До 200-річчя від дня народження українського і російського історика, громадського, політичного і культурного діяча, письменника. Віртуальна виставка на сайті бібліотеки (http://libr.rv.ua)

    Читальна зала IV поверх

  • з 24 березня

    «Події Української революції 1917–1921 рр. на Рівненщині». Віртуальна виставка на сайті бібліотеки (http://libr.rv.ua)

    Краєзнавчий відділ IV поверх



    Фотогалерея