Сміх — це радість для людини. І вже тому він — благо. Сміх — ознака хорошого настрою, високого тонусу життя, духовного здоров’я людини і народу.

Об’єктів, вартих висміювання, приводів для веселого змістовного сміху, для іронії, жартів, дотепів завжди вистачає. Треба лише вміти помічати це комічне у житті і видобувати з нього соціальний смисл та естетичну насолоду. Цьому мистецтву, зокрема, і вчить нас художня література, передусім гумористична і сатирична.

У чому ж зміст понять «гумор» і «сатира» і чим вони відрізняються одне від одного? Сміх в усій своїй багатогранності пронизує те, що ми називаємо гумором і сатирою. І для пізнання глибинної природи сміху незамінним є досвід і мистецтво художньої літератури. Адже саме в царині мистецтва художнього слова смішні й потворні явища у житті стають важливими естетичними категоріями комічного, категоріями гумору і сатири. Ми як читачі сприймаємо комічне крізь призму світогляду і світовідчуття письменника, яке стає чи мусить стати елементом і нашого світовідчуття, часткою нашої душі.

Гумор — це здебільшого прояв життєрадісного і розумного, гуманістичного й оптимістичного ставлення до дійсності, це вияв веселого оптимізму, життєствердження (без прямого викривання), це життєрадісне торжество здорових сил життя над усім відсталим, безрадісним і безперспективним. Таке життєствердне начало можна вважати запереченням протилежного, негативного. Гумор аж ніяк не суперечить сатирі, а, навпаки, може з нею співіснувати в одному художньому творі чи в творчості одного й того ж письменника. Великими гумористами і з тим великими сатириками були, наприклад, Сервантес, Рабле, Діккенс, Гоголь, Гашек, Остап Вишня.

Хоч гумор і не зводиться лише до лагідної посмішки, а може бути і гострим, уїдливим тощо, все ж таки загалом він відрізняється від сатири тональністю сміху: у гуморі — більш м’яка, стримана, у сатирі — гнівна, безжальна, уїдлива, презирлива, особливо у формі сарказму. Гумор — де критика, яка не заперечує свого об’єкта, а сатира заперечує. «Завдання гумору — над чимось посміятися. Завдання сатири — щось висміяти» (А. Райкін). Об’єкт гумористичної критики — недоліки, які можна і потрібно подолати. Це дружня критика, це «той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину» (О. Вишня). Сатира — це непримиренна критика істотних вад і пороків, її об’єкти соціально істотні і ворожі, небезпечні для суспільства і людини. Тому вони і лежать здебільшого у площині суспільної (а не індивідуальної) психології. Отже, об’єкт гумору — елементарно-комічне, сатири — соціально-комічне. Інакше кажучи, гумор і сатира діють зброєю сміху різної тональності на різних рівнях художнього і соціального осмислення явищ життя.

Гумор і сатира як естетичні категорії межують і переплітаються з такими видами комічного, як іронія, дотепність, сарказм і такими елементами поетики (художніми засобами комічного, як дотеп, парадокс, каламбур, гіпербола, карикатура, пародія, шарж тощо).

Відзначимо ще кілька явищ і понять, що межують з гумором і сатирою (чи включаються у їх сферу).

Сарказм (від грецького — терзання, буквально рву м’ясо) — це крайній ступінь іронії, дошкульна насмішка, коли до сміху домішується гірке обурення, презирство, злість. Від іронії сарказм відрізняється ще і тим, що насмішка тут здебільшого не прихована, відверта.

Гротеск (від французького — смішний, химерний) — сатиричний прийом зображення, заснований на граничному перебільшенні рис зовнішності, властивостей характеру і т. ін., що надає образу фантастичного характеру. Проте фантастика гротеску може бути глибоко істинною.

Карикатура (від італійського і раніше латинського — навантажувати, перебільшувати) — сатиричний прийом зображення, що полягає у сміливому порушенні зовнішньої правдоподібності, комічному підкресленні якоїсь деталі, порушенні реальних пропорцій, звичних співвідношень. Гротеск вважають однією з форм карикатури.

Шарж в літературі (і мистецтві малюнка) жанрова форма карикатури. Переважно це віршовані твори, у яких автор жартує чи кепкує з когось (здебільшого з колеги по перу, літератора), зображуючи його характерні особливості у карикатурному вигляді. Шарж як жанрова форма межує з пародією.

Парадокс — форма іронічної, дотепної думки. З першого погляду літературний парадокс здається безглуздям, нісенітницею, але це та хитромудра нісенітниця, у якій прихований влучний, інколи дуже глибокий смисл.

Каламбур — гра слів, суто словесний засіб створення комічного ефекту. Для нього характерна смислова двоплановість, двозначність. Існувала думка, що каламбур — нижча, примітивна форма дотепності. Насправді каламбур може бути і буває по-справжньому дотепним і змістовним.

Байка — коротке оповідання, здебільшого віршоване, гумористичного чи сатиричного характеру з алегоричним змістом; у ній людське зображується звичайно в образах тварин, рослин чи речей. За визначенням дослідника В. Косяченка, «основною ознакою байки є лаконізм і точність слова, напружений підтекст…, примружене око алегорії, сповнене то злих, то добрих іскор іронії і сарказму». Про цю умовність влучно сказав Л. Глібов: «Здається, байка просто бреше, а справді – мудру правду чеше».

В українській класичній літературі жанр байки плідно розвивали П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, Є. Гребінка. У байках Л. Боровиковського переважає добродушний гумор побутової класики. Майстром української байки був Л. Глібов. Для його байок характерний досить широкий тематичний діапазон, органічне поєднання гумору і ліризму, глибока національна самобутність у тональності цього гумору і сатири, невизначене мовне та образне багатство. Байки Глібова – це своєрідне віршоване оповідання, і гумористична сценка, і сатирична картина, і гостра маленька комедія, і спокійна притча.

Зачинателями української радянської байки були С. Пилипенко (зб. «Байківщина», 1922), В. Еллан (В. Блакитний), В. Ярошенко, М. Годованець та інші. Чимало змін відбулося тоді не лише в тематичному діапазоні української байки, а й у жанровій формі: осучаснювався образний лад, гнучкішим ставав розмір, розповідь чіткіше розмежовувалась на окремі строфи.

Пародіювання — це навмисне перебільшення реальних якостей і властивостей об’єкта пародії для виявлення його внутрішнього комізму. Ефект пародії — в уявному співвіднесенні її з оригіналом і в прихованому контрасті між ними. Найчастіше об’єктом пародії стають зміст якогось твору, стиль автора, іноді — цілого літературного напряму чи жанру. Пародіювання заслуговує, зокрема, усе трафаретне в літературі (шаблонні образи, літературні штампи) чи навпаки, усе манірне, претензійне, всілякі викрутаси.

Пародія наслідує, імітує найуразливіші характерні риси змісту і форми свого об’єкта, загострює, доводить ці риси до межі комічного абсурду. Як жанр сатири і гумору, заснований на наслідуванні (імітації) стилю певного літературного твору (чи письменника), пародія це завжди оцінка з пристрастю, це судження і, так чи інакше, осудження у формі наслідування і карикатурного перебільшення властивостей об’єкта, який пародіюється.

У пародіях завжди виявляється певне ставлення пародиста до предмета пародіювання – скептичне, іронічне, дружньо-насмішкувате і жартівливе чи саркастичне — і неодмінно таке, що контрастує із самим предметом, що порушує, а нерідко і руйнує наше звичайне його сприймання.

В українській літературі пародія зароджується у XVI ст. і активно розвивається протягом XVII—XVIII ст. Один з найстаріших зразків української літературної пародії — «Промова Івана Мелешка» (кінець XVI ст.), яку можна вважати політичною сатирою на польсько-німецькі порядки. Славнозвісна комічна поема І. Котляревського «Енеїда» пронизана елементами пародії, проте ці елементи спрямовані, власне, не проти оригіналу (тобто поеми римського поета Вергілія), а проти окремих явищ вітчизняної літератури (пародія на стиль промов бурсаків, шкільну схоластику тощо). У ній пародійність стилю зображення носить яскраво національний характер — в дусі українського фольклору та побутової сатири.

В українській радянській літературі періодом бурхливого розвитку і розквіту пародії можна вважати, зокрема, 20-і — початок 30-х років XX ст., коли цей жанр використовувався в ідеологічній боротьбі, у знеціненні шкідливих і хибних літературних напрямків. Тоді в жанрі пародії активно працювали В. Блакитний, Остап Вишня (його «Вишневі усмішки літературні» вийшли у 1927 році), В. Ярошенко, В. Чечвянський (зб. «Пародії», 1930), Ю. Вухналь (зб. «Пародії», 1927), М. Шеремет (зб. «Шаржі та пародії», 1931), Т. Орисіо (зб. «Літературні пародії, шаржі, епіграми», 1932) та ін.

Починаючи з 50-х років XX ст., успішно працюють у жанрі пародії С. Воскрекасенко, С. Олійник, Б. Чалий, Д. Білоус, П. Сліпчук, П. Ключина, О. Жолдак, Ю. Кругляк, В. Окунь, В. Лагода. Цікавий інтелектуальний струмінь вносить у розвиток сучасної літературної пародії Ю. Івакін. Його пародії здебільшого тонкі, гострі, з глибоким соціальним та естетичним підтекстом.

Фейлетон — один з найоперативніших жанрів сатири і гумору. Його вістря спрямоване переважно проти недоліків повсякденного життя, моральних вад і пороків окремих людей. Фейлетон має захоплювати своєю образністю, логікою гнучких і влучних асоціацій, сміливістю зіставлень, несподіваністю у повороті теми, невимушеністю викладу, іронією і дотепністю. Соціальна і художня цінність фейлетону в тому, що, звертаючись навіть до начебто незначної побутової теми, талановитий фейлетоніст може піднестись до широких узагальнень, причому тональність висвітлювання теми може бути найрізноманітнішою. Все залежить від соціальної вагомості осміюваних фактів, явищ, міри їх шкідливості, зрештою, від таланту і майстерності автора.

У фейлетоні використовується вся чи майже вся гама сміху – від усмішок в дусі Остапа Вишні до ущипливої іронії та гнівного сарказму М. Кольцова. Своєрідним свідченням саме художньої природи майстерного фейлетону в термінології Остапа Вишні: йому не подобалось слово «фейлетон», і він для своїх творів обрав назву «усмішка». А його «усмішка» – це нерідко, по суті, гуморески чи щось дуже близьке до них. А це, до речі, одна з найважчих його жанрових форм: 12-15 рядків, актуальність, оригінальність висвітлення теми, і так щотижня.

Слово памфлет від грецького «все» і «палю». Це художньо-публіцистичний жанр, що об’єднує твори, розраховані на знищення об’єкту сатиричного викриття. Як правило, в памфлеті у різко викривальній формі висміюється певне соціальне явище, якась негативна риса суспільного буття, окремі особи, здебільшого політичні діячі, причому таке висміювання здебільшого спрямоване проти всієї соціальної системи. Жанр памфлета в українській літературі започаткував Іван Вишенський, полемічні твори якого мають яскраво виражені памфлетні риси. Улюблена форма його творів – діалог, пронизаний гумором та іронією. Добродушний світлий гумор проявляється у нього тоді, коли йдеться про простий народ, убогих православних ченців тощо. Коли ж мова заходить про «сильних світу цього», про панство, вище духівництво, особливо про католицьких єзуїтів, тоді гумор І. Вишенського відразу ж переростав у їдку іронію, гнівний, пристрасний сарказм. Блискучим памфлетистом в українській літературі був Ярослав Галан. Невмирущі традиції пристрасного і непримиренного його слова продовжували талановиті публіцисти і памфлетисти Ю. Мельничук, П. Козланюк, Р. Братунь, Ф. Маківчук, Т. Мигаль, Р. Федорів, О. Носенко та інші.

Отже, про сміх, комічне в художній літературі написано багато. Ця тема безмежна і невичерпна. І вічно нова. І основним у будь-якому жанрі лишається яскрава творча індивідуальність письменника. Головне – це пам’ятати: «Усі жанри хороші, крім нудного».

За книгою А. О. Щербини «Жанри сатири і гумору». – К., 1977

Бернадська, Н. Літературна пародія: до історії вивчення жанру / Ніна Бернадська // Studia Methodologica : альманах. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – Вип. 19. : Теорія літератури. Компаративістика. Україністика : зб. наук. праць з нагоди 70-річчя д-ра філол. наук, проф., акад. Академії вищої школи України Романа Гром'яка. – С. 69-74.

Шаповал Н. «Запорожець за Дунаєм» Остапа Вишні: пародіювання як конструктивний принцип драмопису [Електронний ресурс] / Н. Шаповал // Київський національний університет імені Тараса Шевченка : сайт. – Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua/1/literaturoznavstvo_movoznavstvo_folklorystyka/articles/shapoval-zaporozhets-za-dunayem-by-ostap-vyshnia-parody-as-a-constructive_19195.pdf. – Назва з екрана.

Віннікова Н. Жанр літературної пародії у дослідженнях Григорія Нудьги [Електронний ресурс] / Н. Віннікова // Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича Національної академії наук України : сайт. – Режим доступу: http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/paradygma/87-90-vn.pdf. – Назва з екрана.

Главацька Ю. Л. Становлення байки як жанру / Ю. Л. Главацька // Південний архів. Філологічні науки : зб. наук. праць. Вип. ХХХ. – Херсон : Вид-во ХДУ, 2005. – С. 36–39. 

Гарачковська О. Жанрово-стильова типологія української сатирично-гумористичної прози доби «Розстріляного Відродження» [Електронний ресурс] / О. Гарачковська // Літературний процес: методологія, імена, тенденції. Філологічні науки. – 2016. – № 7. – С. 163-167. – Режим доступу: http://litp.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/viewFile/313/303. – Назва з екрана.

Махова К. С. Античні фабули в давній українській літературі / К. С. Махова // Наукові праці. – Вип. 212 : Філологія. Літературознавство / ред. Л. П. Клименко [та ін.]. – Миколаїв : ЧДУ ім. П. Могили, 2013. – С. 59-63.

Павлів В. Рисунковий фейлетон у медіях: міжнародний та український досвід / В. Павлів // Теле- та радіожурналістика. – 2016. – Вип. 15. – С. 195-200. – Режим доступу: http://old.journ.lnu.edu.ua/vypusk7/n15/tv15-27.pdf. – Назва з екрана.

Денискіна Г. О. Реалізація парадоксальності як типу мовомислення у текстах есе (на матеріалі «З мапи книг та людей: есеї» Оксани Забужко) / Г. О. Денискіна // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 10 : Проблеми граматики і лексикології української мови. – 2014. – Вип. 11. – С. 182-186. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Nchnpu_10_2014_11_42. – Назва з екрана.

Зикун Н. І. Карикатура в українському сатиричному виданні початку ХХ ст. як різновид «креолізованого тексту» / Н. І. Зикун // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. – 2013. – Вип. 34. – С. 102-106. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Npkpnu_fil_2013_34_32. – Назва з екрана.

Література

Борев Ю. О комическом / Ю. Борев. – Москва : Искусство, 1957.

Борев Ю. Комическое / Ю. Борев. – Москва : Искусство, 1970.

Николаев Д. Смех – оружие сатиры / Д. Николаев. – Москва : Искусство, 1962.

Манн Ю. О гротеске в литературе / Ю. Манн. – Москва : Советский писатель, 1966.

Макарян А. О сатире / А. Макарян. – Москва : Советский списатель, 1967.

Вулис А. В лаборатории смеха / А. Вулис. – Москва : Художественная литература, 1966.

Лук А. Н. О чувстве юмора и остроумии / А. Н. Лук. – Москва : Искусство, 1968.

Мінчин В. Деякі питання теорії комічного / В. Мінчин. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1959.

Білецький Ф. М. Українська сатира початку XX ст. / Ф. М. Білецький. – Дніпропетровськ : Промінь, 1971.

Білецький Ф. М. Жанрова своєрідність сатиричної прози в українській літературі / Ф. М. Білецький. – Донецьк : Промінь, 1974.

Гончарук Л. Українська сатира періоду революції 1905-1907 рр / Гончарук. – Київ : Наукова думка, 1966.

Дузь І. Українська радянська сатира 20-х років / І. Дузь. – Одеса : Вид-во Одеського ун-ту, 1962.

Жолдак Б. Мій неймовірний батько : до 100-річчя від дня народження Олеся Жолдака / Б. Жолдак // Літ. Україна. – 2018. – № 13. – С. 13.

Нудьга Г. А. Пародія в українській літературі / Г. А. Нудьга. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1961.

Косяченко В. Українська радянська байка / В. Косяченко. – Київ : Радянський письменник, 1972.

Нестер З. М. Поетика памфлета / З. М. Нестер. – Київ : Наукова думка, 1973.

Гусєв В. Памфлет політичний / В. Гусєв // Політична енциклопедія / ред.: Ю. Левенець та ін. — Київ : Парламентське видавництво, 2011.

Марченко Т. І. Леонід Глібов / Т. І. Марченко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2018. – № 6. – С. 18-21.

Мустафін О. Справжня історія раннього нового часу / О. Мустафін. – Харків, 2014.

Білецький Ф. М. Жанрова своєрідність сатиричної прози в українській літературі / Ф. М. Білецький. – Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 1974. – 98 с.

Білецький Ф. М. Про своєрідність методу української сатиричної прози / Ф. М. Білецький // Проблеми методу, жанру і стилю в українській літературі : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 1979. – Вип.4. – С. 48-57.

Махновець Л. Сатира і гумор української прози XVI—XVIII ст. / Л. Махновець. – Київ : Наук. думка, 1964. – 477 с.

Художні твори

Анекдоти канадських українців // Дзвін. – 2018. – № 2. – С. 239-240.

Байки / Упоряд. О. Д. Ткаченка. – Київ : Здоров’я, 2012. – 208 с.

Безорудько В. Три мушкетери з Сухих Млинців / В. Безорудько. – Київ : Дніпро, 1969. – 328 с.

Береза Ю. Як сіль на ранах / Ю. Береза // Дзвін. – 2018. – №2. – С. 237-238.

Білкун М. В. Багато, багато, багато золота: фантастично-пригодницька повість-памфлет / М. В. Білкун. – Київ : Молодь, 1975. – 184 с.

Білкун М. В. Гумору гуморове / М. В. Білкун // Літературна Україна. – 1981. – 9 січня.

Білкун М. В. Дикі гуси : романи-памфлети / М. В. Білкун. – Київ : Молодь, 1981. – 303 с.

Бухваль Ю. Гуморески / Ю. Бухваль. – Київ : Дніпро, 1964.

Братунь Р. Крапка без і : памфлети / Р. Братунь. – Київ : Рад. письменник, 1959. – 57 с.

Братунь Р. Слово гніву : публіцистика / Р. Братунь. – Львів : Каменяр, 1975. – 104 с.

Вишня О. Твори у п’яти томах / О. Вишня. – Київ : Дніпро, 1975.

Вишня О. Вишневі усмішки / О. Вишня. – Київ : Худож. літ., 1962.

Глазовий П. П. Весела розмова : гумор та сатира. – Київ : Молодь, 1979. – 112 с.

Глазовий П. П. Вибрані усмішки / П. П. Глазовий. – Київ : УСГА, 1992. – 138 с.

Глазовий П. П. Байки та усмішки / П. П. Глазовий. – Київ : Рад. письменник, 1975. – 111 с.

Глазовий П. П. Сміхологія / П. П. Глазовий. – Київ : Дніпро, 1989. – 573 с.

Глазовий П. П. Хай вам буде весело! : байки, усмішки, жарти / П. П. Глазовий. – Київ : Рад. письменник, 1981. – 69 с.

Глазовий П. П. Вибране : байки / П. П. Глазовий. – Київ : Дніпро, 1974. – 141 с.

Глазовий П. П. Байкографія / П. П. Глазовий. – Київ : ФОП Стебеляк, 2008. – 492 с.

Глазовий П. П. Веселий світ і чорна книга / П. П. Глазовий. – Київ : Укр. письменник, 1993. – 366 с.

Глібов Л. І. Вибрані твори / Л. І. Глібов. – Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1953. – 468 с.

Глібов Л. Твори у 2-х т. / Л. Глібов – Київ : Наукова думка, 1974. – 508 с.

Дрофань А. Іменини / А. Дрофань. – Київ : Рад. Україна, 1967. – 64 с.

Маківчук Ф. Сатира і гумор / Ф. Маківчук. – Київ : Дніпро, 1982. – 380 с.

Маківчук Ф. Замужем і вдома / Ф. Маківчук. – Київ : Рад. Україна, 1962. – 64 с.

Маківчук Ф. Анфас і в профіль / Ф. Маківчук. – Київ : Дніпро, 1972.

Ребро П. Заячі вуса / П. Ребро. – Київ : Рад. Україна, 1967. – 64 с.

Чепіга В. Зарубка : сатира і гумор / В. Чепіга. – Київ : Молодь, 1986.

Чорногуз О. «Аристократ» із Вапнярки / О. Чорногуз. – Київ : Рад. письменник, 1979. – 389 с.

Чорногуз О. Веселі поради / О. Чорногуз. – Київ : Дніпро, 1980. – 464 с.

Чорногуз О. Претенденти на папаху / О. Чорногуз. – Київ : Рад. письменник, 1983. – 408 с.

Інтернет-ресурси 

Фейлетон [Eлектронний ресурс] // VsesLovA : сайт. – Режим доступу: http://vseslova.com.ua/word/Фейлетон-113145u. – Назва з екрана.

Фейлетон в літературі [Eлектронний ресурс] // Бібліотека української літератури : сайт. – Режим доступу: http://ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/2705-fejleton-v-literaturi – Назва з екрана.

Ярмиш Ю. Актуальність класичного фейлетону: образи та форми [Eлектронний ресурс] / Ю. Ярмиш // Електронна бібліотека інституту журналістики : сайт. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=76. – Назва з екрана.

Цеков Ю. Мою роботу рецензував народ! [Eлектронний ресурс] / Ю. Цеков // Textbook : сайт. – Режим доступу: https://textbook.com.ua/literatura/1482942961/s-1. – Назва з екрана.

Сатирично-гумористичні жанри журналістики. Сатира і гумор у художній літературі та журналістиці. Фейлетон. Історія жанру. Особливості фейлетону [Eлектронний ресурс] // Studopedia : сайт. – Режим доступу: https://studopedia.su/13_85087_satirichno-gumoristichni-zhanri-zhurnalistiki-satira-i-gumor-u-hudozhniy-literaturi-ta-zhurnalistitsi-feyleton-Istoriya-zhanru-osoblivosti-feyletonu.html. – Назва з екрана.

Вишня О. Фейлетони, гуморески, усмішки, щоденникові записи [Eлектронний ресурс] / О. Вишня // Чтиво. Електронна бібліотека : сайт. – Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Vyshnia/Feiletony_humoresky_usmishky_schodennykovi_zapysy_zb/. – Назва з екрана.

Вишня О. Твори : усмішки, фейлетони, гуморески [Eлектронний ресурс] / О. Вишня // Ost-nvo : сайт. – Режим доступу: http://ost-nvo.com.ua/tvori-usmishki-fejletoni-gumoreski/. – Назва з екрана.

Реалії ранкових поїздок, або фейлетон про наші «траліки» [Eлектронний ресурс] // Blog.i : сайт. – Режим доступу: http://blog.i.ua/community/610/648534/. – Назва з екрана.

Глазовий П. Фейлетон про балкон [Eлектронний ресурс] / П. Глазовий // Ukrbooks : сайт. – Режим доступу: http://ukrbooks.com/ua/Fejleton_pro_balkon/. – Назва з екрана.

Антипенко А. На двох трибунах. Оповідання та фейлетони [Eлектронний ресурс] / А. Антипенко // Javalibre : сайт. – Режим доступу: https://javalibre.com.ua/java-book/book/2917276. – Назва з екрана.

Курпіль Ю. Казковий фейлетон, або Казка про Пшонку та Золоту рибку [Eлектронний ресурс] / Ю. Курпіль // Високий замок : сайт. – Режим доступу: https://wz.lviv.ua/blogs/126430-kazkovyi-feileton-abo-kazka-pro-pshonku-ta-zolotu-rybku. – Назва з екрана.

Свої ж люди (фейлетон Олега Чорногуза) [Eлектронний ресурс] // Народна правда : сайт. – Режим доступу: http://narodna.pravda.com.ua/fun/498ac9e7f1ed1/. – Назва з екрана.

Горбатюк В. «Так і став фейлетоністом» [Eлектронний ресурс] / В. Горбатюк // Podolyanin : сайт. – Режим доступу: http://podolyanin.com.ua/m/history/10651/. – Назва з екрана.

Савчук М. «Золоте кільце Коломиї» [Eлектронний ресурс] // dzerkalo.media : сайт. – Режим доступу: https://dzerkalo.media/zolote-kiltse-kolomiyi-feyleton-mikoli-savchuka/. – Назва з екрана.

Пародія [Eлектронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Пародія. – Назва з екрана.

Види літературних пародій [Eлектронний ресурс] // stud.com.ua : сайт. – Режим доступу: https://stud.com.ua/67909/literatura/vidi_literaturnih_parodiy. – Назва з екрана.

Пародіювання у драмописі В. Діброви [Eлектронний ресурс] // bo0k.net : сайт. – Режим доступу: http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=10203&chapter=1. – Назва з екрана.

Пародіювання сентименталістських романів як вид літературної критики (Г. Квітка-Основ’яненко, Л. Стерн) [Eлектронний ресурс] // Academia.edu : сайт. – Режим доступу: http://www.academia.edu/4151288/Пародіювання_сентименталістських_романів_як_вид_літературної_критики_Г._Квітка-Основ_яненко_Л._Стерн. – Назва з екрана.

Місце «Енеїди» І. Котляревського в українській духовній культурі [Eлектронний ресурс] // Osvita.ua : сайт. – Режим доступу: http://ru.osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/15111/. – Назва з екрана.

Роль пародіювання у творенні авторської світомоделі І. Сенченка (за повістю «Чорна брама») [Eлектронний ресурс] // Revolution. allbest : сайт. – Режим доступу: https://revolution.allbest.ru/literature/00710036.html. – Назва з екрана.

Памфлет [Eлектронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Памфлет. – Назва з екрана.

Памфлет: визначення, специфіка жанру [Eлектронний ресурс] // СтудопедіЯ : сайт. – Режим доступу: https://studopedia.com.ua/1_73_pamflet-viznachennya-spetsifika-zhanru.html. – Назва з екрана.

Памфлет [Електронний ресурс] // VsesLovA : сайт. – Режим доступу: http://vseslova.com.ua/word/Памфлет-77565u. – Назва з екрана.

Памфлет: історія появи та розвитку [Електронний ресурс] // СтудопедіЯ : сайт. – Режим доступу: https://studopedia.com.ua/1_73801_pamflet-istoriya-poyavi-ta-rozvitku.html. – Назва з екрана.

Руснак И. С. Украинский советский памфлет. История жанра Диссертация [Электронный ресурс] / И. С. Руснак // Dissercat. Электронная библиотека диссертаций : сайт. – Режим доступа : http://www.dissercat.com/content/ukrainskii-sovetskii-pamflet-istoriya-zhanra. – Название с экрана.

Шевельов Ю. Про памфлети Миколи Хвильового [Електронний ресурс] / Ю. Шевельов // Мислене древо : сайт. – Режим доступу: http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/Kh/Xvyljovyj/Studies/ProPamflety.html. – Назва з екрана.

Байка [Електронний ресурс] // Вікіпедія. Вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Байка. – Назва з екрана.

Крекотень В. І. Байки в українській літературі XVII–XVIII ст. [Електронний ресурс] / В. І. Крекотень // Ізборник : сайт. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/bajky/bajk02.htm. – Назва з екрана.

Жанр байки в українській літературі ХІХ ст. [Електронний ресурс] // СтудопедіЯ : сайт. – Режим доступу: https://studopedia.org/3-149718.html. – Назва з екрана.

Іваньо І. В. Жанр байки у творчості Григорія Сковороди [Електронний ресурс] // Md-eksperiment : сайт. – Режим доступу: http://md-eksperiment.org/etv_page.php?page_id=2392. – Назва з екрана.

Байки [Електронний ресурс] // ukraine-in. : сайт. – Режим доступу: http://ukraine-in.ua/ua/folk/ukrainskiye-narodnyye-bayki. – Назва з екрана.

Дорогокупля О. М. Розвиток української байки як жанру дитячої літератури у 80–90-х роках ХІХ–початку ХХ століття [Електронний ресурс] / О. М. Дорогокупля // Літературне місто : сайт. – Режим доступу: http://litmisto.org.ua/?p=25669. – Назва з екрана.

Роль байки у нашому житті [Електронний ресурс] // school-world : сайт. – Режим доступу: http://school-world.com.ua/lib/rol-bajki-u-nashomu-zhitti/. – Назва з екрана.

Байки для дітей [Електронний ресурс] // Mala.storinka : сайт. – Режим доступу: https://mala.storinka.org/байки-для-дітей.html. – Назва з екрана.

Шарж [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Шарж. – Назва з екрана.

Карикатура [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Карикатура. – Назва з екрана.

Нестеренко В., Батенко Т. Шарж і карикатура в системі графічного мистецтва [Електронний ресурс] / В. Нестеренко, Т. Батенко // Видавництво Астролябія : сайт. – Режим доступу: http://astrolabium.com.ua/sharzh_i_karykatura_v_systemi_grafichnogo_mystectva-valerij_nesterenko_taras_batenko.html. – Назва з екрана.

Рылев К. Владимир Казаневский. Карикатура — это отрицание зла [Электронний ресурс] / К. Рылев // День : сайт. – Режим доступа: https://day.kyiv.ua/ru/article/kultura/vladimir-kazanevskiy. – Название с экрана.

Карикатури з літератури [Електронний ресурс] // Національна бібліотека України ім. Я. Мудрого : сайт. – Режим доступу: http://elib.nplu.org/object.html?id=9562. – Назва з екрана.

Види комічного: гумор, іронія, сатира, сарказм, гротеск [Електронний ресурс] // Promovu.in : сайт. – Режим доступу: http://promovu.in.ua/humoristic/. – Назва з екрана.

Даремний переляк – гумор і сатира [Електронний ресурс] // Письменницький портал Пилипа Юрика : сайт. – Режим доступу: http://pilipyurik.com/index.php?option=com_content&view=article&id=48%3A2009-04-12-17-10-59&catid=31%3A2009-04-12-10-51-47&Itemid=54&limitstart=1. – Назва з екрана.

Журнал перець. Архів перцю. Читати журнал онлайн [Електронний ресурс] // Anekdotua.com : сайт. – Режим доступу: https://www.anekdotua.com/Журнал_перець/. – Назва з екрану.

Гумор та сатира Євгена Дударя [Електронний ресурс] // mala.storinka : сайт. – Режим доступу: https://mala.storinka.org/гумор-та-сатира-євгена-дударя.html. – Назва з екрана.

Гумор в еміграції. Як українці за границею жартували [Електронний ресурс] // Вільне життя : сайт. – Режим доступу: http://vilne.org.ua/2018/06/гумор-в-еміграції-як-українці-за-грани-2/. – Назва з екрана.

Олена Тихова