Віртуальні виставки

Валентин Осипович Колосов
27.03 2018 | Прочитано: 331


Валентин Осипович Колосов народився  Колосов народився 28 березня 1928 року в селі Нижній-Чулим Здвинського району Новосибірської області (Росія) – живописець, скульптор, член Національної спілки художників України з 1985 року.

У 1934 році помер батько, і сім’я переїхала в м. Таштагол Кемеровської області, де Валентин 1944 року закінчив Таштагольську середню школу. Потяг до малювання почував з дитинства:

«...Того вечора Ольга (мама художника) прийшла додому як ніколи втомлена. Швидко роздяглася – і до печі: треба ж три роти нагодувати. Підійшла ближче і від несподіванки завмерла на місті: вся велика російська піч була розмальована різними квіточками, чоловічками, хатками.

– Хто це зробив, шибеники? – грізно гукнула.

Троє її хлопчаків звісили чорняві голови з печі і мовчали. Та, побачивши, що матір береться за пасок, маленький Валька швидко стрибнув униз:

– Я... – промовив тихо і ще тихіше додав: «Це ж гарно, мамо».

– Наступного разу за такі художества одержиш, – пообіцяла мати.

А наступного разу малий «художник» старанно розписав усю хату.

Ох і влетіло йому за цей настінний «живопис»! Та малювати Валька не припинив. Навчаючись у школі, незмінно малював стіннівки, шаржі, портрети. Сусіди, бачачи здібності хлопчини, нерідко говорили Ользі:

– Дивись, Тихонівно, може, й стане твій син художником...

Мати лише рукою махнула, мовляв, коли це ще буде. Треба спочатку на ноги дітей поставити, а хіба легко їй одній з трьома, без чоловіка.

А потім почалася війна. Валентин побіг у військкомат, та там йому відразу показали на двері – дітей не беремо. Вичекавши певний час, додавши собі роки, Валька зумів все-таки згодом поступити у військово-авіаційне училище, яке перебазувалося з Харкова у Красноярськ. Коли закінчив його, закінчилася і війна. Штурмана з Валентина так і не вийшло: за станом здоров’я йому заборонили літати. І він повернувся до своєї улюбленої справи – малювання» (зі статті Г. Проніна «І зупиняється мить»).

Однак, під час навчання, будучи ще зовсім юним хлопцем, брав участь у Другій світовій війні, транспортував із Далекого Сходу на фронт літаки, передані американцями по ленд-лізу.

У травні 1947 року влаштувався на роботу художником клубу робітничого комітету ліспромгоспу. У цей час Валентин Колосов розпочав систематично займатися вивченням анатомії людини, перспективи простору, кольористики малюнка. У тому ж році він переїжджає в м. Свободний Амурської області, де влаштовується на роботу в клуб управління Амурської залізниці.

      

1949 року Валентин Осипович одружується з Любов’ю Іванівною. У тому ж році сім’я переїжджає в м. Гурьєвськ Кемеровської області (Російська Федерація), де до 1951 року працює художником рудоуправління та в клубі шахтарів, а також займається в студії образотворчого мистецтва Палацу металургів, яким керував член Спілки художників K. Т. Луканін. Батько дружини, Іван Пилипович, професійний військовий жив у м. Рівне і запросив молоду сім’ю переїхати до себе. Таким чином Валентин Колосов з 1951 року став рівнянином, одним із засновників у нашому місті товариства «Укоопхудожник», яке згодом, у 1963 році, перейшло в підпорядкування Спілки художників України (Ровенський художньо-виробничий комбінат). У 1964-1965 роках – художник Ровенського відділення Худфонду УPCP. З 1965 року – художник Ровенських художньо-виробничих майстерень Худфонду УРСР.

Батько двох дітей – сина В’ячеслава і доньки Ольги. Старший брат Валентина Осиповича – Петро – народився 1917 року. Після закінчення навчання до 1952 року працював у м. Свободний Амурської області ревізором Амурскої залізниці. У 1952 році переїхав у м. Бєлово Кемеровської області, де працював головним бухгалтером шахтоуправління №1. 1960 року й до пенсії – старший ревізор КРУ при міськвиконкомі. Мав дружину і чотирьох дітей. Помер 25 квітня 1979 року. Середній брат – Анатолій – народився 1926 року. У 1943 році, дописавши собі рік, вступив до військово-авіаційної школи. Брав участь у бойових діях Другої світової війни, мав нагороди. Служив в авіації до 1950 року. У 1951-1976 роках працював в органах МВС старшим слідчим, згодом – начальником слідчого відділу з особливо важливих справ, капітан. Після виходу на пенсію працював у районній прокуратурі. Помер 19 грудня 1982 року. Був одружений, мав сина і доньку. Мати Валетина Осиповича Колосова – Ольга Тихонівна – померла 1978 року в м. Прокоп’євськ Кемеровської області.

У творчому доробку художника значне місце посідають роботи з воєнної тематики, його творчість пов’язана з Україною і стала своєрідним художнім літописом нашого краю.

У живописних полотнах художник розкривається неоднозначно. Він і пейзажист, і портретист, і майстер жанрових картин. Його захоплюють поліські пейзажі. Художник прагне передати неповторну чарівність тихих куточків рідного краю («Осіння Горинь», «Окраїни Ровно», «Ріка Горинь», «Кладка», «Бесідка», «Повінь», «Грабовий ліс» та ін.). Пейзажі відкрили нові грані митця, в них витончена манера письма, багата гама кольорів, плавні переходи у відтінках. Автор передає спокій, смуток, іноді тривогу, а найбільше – нерозгадану таємницю природи, яка відображає людські почуття і переживання.

Високу професійну майстерність і своєрідність творчого мислення демонструє Валентин Колосов у написанні портретів сучасників. У творчому доробку митця нараховується понад сотня портретів. Техніка їх виконання – різноманітна: акварель, олія, олівець. Це його рідні, друзі, відомі сучасники (академік О. Вазіанов, письменники Є. Шморгун і Л. Кравцов, майстер міжнародного класу зі спідвею Т. Хлиновський).

У портретах та пейзажах Валентина Колосова відчувається впевнена рука професійного майстра. Він не зупинявся на досягнутому, не зациклювався на одній темі, шукав нових шляхів у мистецтві. Звертаючись до тієї чи іншої теми Валентин Колосов довго вивчав її, обмірковував, намагався проникнути у глибинний зміст зображуваного. Широке коло його інтересів було обумовлено багатим внутрішнім світом самого митця.

Митець займався живописом і скульптурою. Валентин Осипович Колосов – учасник трьох всесоюзних виставок у Москві (1972, 1982, 1983), виставки творів художників західних областей України (Москва, 1980), Міжнародної виставки в Мінську (Білорусь), сімнадцяти республіканських і всеукраїнських виставок у Києві, зональних (регіональних) художніх виставок у Львові (1955, 1964, 1974, 1975), шести персональних і п’яти групових художніх виставок. Починаючи з 1955 року представляв свої роботи на щорічних обласних художніх виставках у Рівному. Делегат конференції художників України (Київ, 1990), Першого з’їзду художників України (Київ, 1991), учасник пленерів у Болгарії (Белоградчик, 1989) і Ковелі (Волинська область, 2001). Брав участь в обласних, зональних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних художніх виставках. Неодноразово був нагородженим.

З 1985 року – член Спілки художників України, у 1986-1996 роках – відповідальний секретар, у 1996-2000 роках – член ревізійної комісії Рівненської обласної організації Національної спілки художників України. Автор портретів письменників Лаврентія Кравцова (1987) і Євгена Шморгуна (1993), академіка О. Ф. Возіанова (1998), скульптурних погрудь матері Ольги Тихонівни (1960), художника Григорія Пономаренка (1979), Лесі Українки (1982). Картина «Кримський пейзаж» вміщена в альбомі «Художники Прикарпаття» (Київ, 1989), «Нафтопровід «Дружба» – у книзі «Корни и крона» (Львів, 1989). Роботи зберігаються в музеях, картинних галереях, приватних колекціях України, Франції, Польщі, США, Чехії, Швеції, Югославії, Болгарії, Німеччини, Японії.

Не стало художника 23 листопада 2004 року. Похований Валентин Осипович Колосов у Рівному.

Рівненщина пишається тим, що на нашій землі набув свого творчого розвитку талант Валентина Колосова. Продиктовані часом його живописні полотна і скульптурні роботи, увібравши духовні цінності української культури, набули високого змісту. Він щиро любив наш край, його природу, місто Рівне, де про нього завжди пам’ятатимуть.

(За матеріалами Б. Столярчука)

Живопис Валентина Осиповича Колосова


Відзнаки

Публікації про В. Колосова

 

Валентин Колосов – живописець і скульптор. / ред.-упоряд. Б. Столярчук. –Рівне : О. Зень, 2009. – 158 с.

Выставка произведений Валентина Колосова. Живопись. Скульптура : каталог.– Ровно : Облполиграфиздат, 1986. – 34 с.

Валентин Колосов // Художники Рівненщини. – Рівне : О. Зень, 2008. – С.86-87.

Колосов Валентин Осипович // Енциклопедія Сучасної України. Т. 14 : Кол–Кос. – Київ, 2014. – С. 115–116.

Мистецтво оновленого краю / Я. П. Запаско, В. А. Овсійчук, О. О. Чарновський, С. П. Степко : наук.-попул. нарис. – Київ : Мистецтво. – 1979. – С. 26.

Островский Г. С. Корни и крона : интернационализм как основа формирования и развития национальной художественной культуры / Г. С. Островский, А. И. Попова. – Львов, 1989. – С. 128, 134, 140.

Семенович О. Мистецький літопис краю у творчості художника Валентина Колосова (за матеріалами фондів Рівненського обласного краєзнавчого музею) / О. Семенович // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею : зб. наук. праць / КЗ «Рівнен. обл. краєзн. музей» РОР. – Рівне : Дятлик М. С. – 2014. – Вип. 12, ч. 2. – C. 114-118.

Столярчук Б. Колосов Валентин Осипович // Столярчук Б. Митці Рівненщини. / Б. Столярчук. – Рівне, 2011. – С. 149.

Художники Прикарпаття / авт.-упоряд. Р. В. Дреботюк. – Київ : Мистецтво, 1989. – С. 44 с.

Шевченкові верстви : твори літераторів, краєзнавців та митців Рівненщини, присвячені Великому Кобзареві. – Рівне : Азалія, 1996. – С. 15.

Шморгун Є. Колосов, рівненський художник / Є. Шморгун // Погорина. – Рівне : Азалія. – 2003. – Вип.5. – C. 108-110.

Береза В. Мовою пензля і серця / В. Береза // Червоний прапор. – 1976. – 15 лют. – С. 4.

Гуріненко П. У наших художників / П. Гуріненко // Червоний прапор. – 1957. – 14 лип. – С. 3.

Кому призначено бути художником… // Рівне ракурс. – 2002. – 10 жовт. – С. 5.

Мисько Е. Обрії оновленого краю. / Е. Мисько // Образотворче мистецтво. – 1979. – № 6. – С. 6-12.

Нестерчук М. Уроки Валентина Колосова [про творчість рівненського художника Валентина Колосова] / М. Нестерчук // Дзвін. – 2009. – № 11/12. – C. 153–155.

Павлюк М. Кольори часу / М. Павлюк // Зміна. – 1985. – 17 верес. – С. 3.

Проніна Г. І зупиняється мить / Г. Проніна // Червоний прапор. – 1973. – 31 січ. – С. 4.

Прощальная выставка Колосова [у виставковому залі Рівненської організації союзу художників] // VIP (Very important person). – Рівне. – 2005. – № 4. – C. 3.

Рибенко Л. Штурман, який став художником [про ветерана Рівнен. обл. орг. Нац. Спілки художників В. Колосова] / Л. Рибенко // Нова Волинь. – Рівне. 2003. – 3 квіт. – C. 6.

Семенович О. Мистецький літопис краю у творчості художника Валентина Колосова (за матеріалами фондів Рівненського обласного краєзнавчого музею) / О. Семенович // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею : зб. наук. праць / КЗ «Рівнен. обл. краєзн. музей» РОР. – Рівне : Дятлик М. С. – 2014. – Вип. 12, ч. 2. – C. 114-118.

Угринчук І. Валентин Колосов – «Переступаючи поріг» [вшанування рівнен. художника В. Колосова у виставковій залі Спілки художників] / І. Угринчук // Рівне вечірнє. – 2005. – 3 лют. – C. 19.

Шморгун Є. Колосов, рівненський художник / Є. Шморгун // Погорина. – Рівне : Азалія. – 2003. – Вип. 5. – C. 108-110.

Шморгун Є. Художник Колосов, ровенчанин / Є. Шморгун. – Червоний прапор. – 1988. – 12 черв. – С. 4.

Шморгун Є. Художній літопис краю / Є. Шморгун // Червоний прапор. – 1985. – 15 верес. – С. 4.

 

Інтернет-ресурси

Виставку художника Валентина Колосова презентували у Рівному [Електронний ресурс] // RTB : сайт. – Режим доступу: http://rtb.rv.ua/company/tele/news/2018/02/07/vistavku-hudozhnika-valentina-kolosova-prezentuval/. – Назва з екрана.

Лукашевич Т. С. Колосов Валентин Осипович [Електронний ресурс] / Т. С. Лукашевич, Б. Й. Столярчук // Енциклопедія сучасної України : сайт. – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=5809. – Назва з екрана.

Колосов Валентин Осипович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Колосов_Валентин_Осипович. – Назва з екрана.

Виставку художника Валентина Колосова презентували у Рівному [Електронний ресурс] // YouTubeua : сайт. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=4EE83pOCBDg. – Назва з екрана.

Анжела Хамедюк



Коментарі (1)



усі виставки »