Він — оригінальний мислитель,
у світогляді якого поєднуються
два контрасти: аскетично-релігійна
основа і глибинне відчуття краси та
захоплення нею.
О. Забарний

Василь Барка (cправжнє ім’я – Василь Костянтинович Очерет) – талановитий письменник і поет, представник української діаспори у Сполучених Штатах Америки – народився 16 липня 1908 року в селі Солониця Лубенського району на Полтавщині в козачій родині. Батько письменника служив у козачій частині, звідки повернувся покаліченим після російсько-японської війни. Сім’я Василя Барки жила небагато, постійно бідувала, батько працював плотником, а також разом зі своїми трьома синами доглядав чужі сади, під час громадянської війни працював інструктором у майстернях, де виробляли кінське спорядження для армії Будьонного. Сімя Очерет переїхала у відкритий степ неподалік від хутора Миколаївка, де Василь Барка ходив до трьохкласної початкової школи.

З 1917 р. письменник навчався в Лубенському духовному училищі («бурсі»), яке згодом було перетворено в трудову школу. Улюблений предмет Василя Барки – література. Хлопець захоплювався творчістю Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Ф. Достоєвського, М. Коцюбинського, В. Стефаника, також займався вивченням марксизму, та «красиві» теорії не задовольняли серце письменника.

У 1927 р. Василь Барка закінчив Лубенський Педагогічний технікум, працював учителем фізики і математики в шахтарському селищі Сьома Рота на Донбасі (в автобіографії зазначав, що професію обрав помилково, прийнявши за авторитет старших братів).

У 1928 р. через конфлікт з місцевими партійними керівниками Василь Барка виїздить на Північний Кавказ до м. Краснодар. Там письменник вступає до місцевого педагогічного інституту на філологічний факультет.

Згодом у 1930 р. в м. Харкові Василь Барка видає книгу поезій «Шляхи». Але «Літературна газета» звинуватила його у виявах «класово ворожого» світогляду, «буржуазному націоналізмі», у спробах відновити релігійний «пережиток капіталізму». Василя Барку примусили публічно при всіх каятися на зборах РАПП (Російської асоціації пролетарських письменників), до української секції якої він входив.

Друга книжка Василя Барки «Цехи» виходить 1932 р. у Харкові, вона «ідеологічно правильна», цілком на «виробничі сюжети». Вірші цієї збірки створювалися під враженням спостережень на заводі «Красноліт», де письменник був у «творчому відрядженні». В цей час Василь Барка одружується з дівчиною-адигейкою. Писати на замовлення поет облишив, тому обирає «добровільне поетичне мовчання», але продовжує творити «для себе».

Але, на жаль, всі ці твори загинули під час війни. Василь Барка вступає в аспірантуру на українське відділення, та через постійний тиск він змушений був перевестися до відділу історії середньовічних західноєвропейських літератур Московського педінституту.

Одночасно з навчанням в аспірантурі укріїнський поет працює в Краснодарському художньому музеї науковим співробітником. Але і там пильні ідеологічні наглядачі добачили «контрреволюційність» в оформленні експозиції (використав твори митців релігійної тематики). За це Василя Барку було віддано під суд. Врятувався поет випадково через зміну настроїв у Кремлі. Пізніше Барка-науковець почав читати курс лекцій з історії західноєвропейських літератур у Краснодарі, також працював над кандидатською дисертацією щодо стилю «Божественної комедії» Данте.

У 1940 р. Василь Барка успішно захистив дисертацію у Москві. Потім читав лекції з історії західноєвропейської літератури на філологічному факультеті Ростовського університету.

У 1941 р. поет добровольцем іде у «народне ополчення», хоча і має можливість звільнитися за станом здоров’я. Під час одного з наступів німців у 1942 році його було тяжко пораненено. За поетом доглядали, незважаючи на ризик, чужі люди. Німці загрожували покаранням за допомогу пораненим радянським воїнам, а з радянських літаків скидали попередження, що всі, хто залишився в живих після бою з німцями – «зрадники Батьківщини». Василь Барка опинився між двох вогнів і вирішив порвати з «режимом». Одужавши, працював коректором у місцевій газеті «Кубань».

У 1943 р. була оголошена мобілізація всіх чоловіків на роботи в Німеччину. Війна назавжди розлучає Василя Барку з сім’єю. У важкому зимовому переході поет писав вірші, та більшість з них загубилися. У цьому ж році письменник вибрав собі псевдонім, дивлячись на барки, які розвантажував, і порівнюючи себе з ними («тягнуться по річці туди-сюди, несучи на собі те, що людям потрібно»). Зміною прізвища на псевдонім намагався захистити свою родину від переслідувань. У Берліні Василеві Барці вдалось вирватися з табору. Пізніше працював коректором у видавництві «Голос».

Після розгрому Берліна у 1945 р., разом з іншими вигнанцями-втікачами письменник здійснив 1000-кілометровий перехід до Авсбурга в табір «Ділі» (табір для переміщених осіб). Ночував у ящику, терпів незгоди. Там поет почав свій перший прозовий роман «Рай», який вийшов у Нью-Йорку в 1953 р.

У 1946 р. у Німеччині вийшла збірка віршів Василя Барки «Апостоли», у 1947 р. з’явилася збірка «Білий світ». Письменник намагався перебратися до Франції, але невдало.

У 1950 р. за офіційним дозволом Василь Барка переїхав до Америки, де працював над історією української літератури. За кордоном поет видав окремі частини під назвами «Хліборобський Орфей, або Кларнетизм», «Правда Кобзаря» (1961). Також там Василь Барка писав релігійно-філософські та літературознавчі есе, займався перекладом. Кілька років працював редактором на радіостанції «Свобода». Поетичні збірки поета «Псалом голубиного поля», «Океан» вийшли у 1958-1959 pp.

Протягом 1958-1961 рр. Василь Барка працював над романом «Жовтий князь», який опублікував у 1963 р. окремою книгою в Нью-Йорку (перевиданий 1968 р.; 1981 р. Вийшов у перекладі французькою, і тільки в 1991 р. з’явився в Україні).

У 1968 р. вийшла поетична збірка «Лірник» (відповідно до естетичних традицій «нью-йоркської школи»).

Протягом 1969-1988 рр. письменник працював над романом-притчею «Спокутник і ключі землі» (про життя українців в Америці), 2 і 3 томами поезій «Океан», поетичною збіркою «Свідок сонця шестикрилий» (Нью-Йорк, 1981), драматичною поемою в двох томах «Кавказ» (Київ, 1993). Ці твори Василь Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку. У 1992 р. в Україні опубліковані кілька творів Василя Барки.

Помер видатний український письменник у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 11 квітня 2003 року.

Василь Барка – художник

Легендарний письменник і перекладач Василь Барка був ще й неабияким художником, твори якого не гірші за «духовидця» Чюрльоніса.

Вперше в історії України в Києві у 2017 р. було відкрито виставку «Світ очима душі: малярські роботи Василя Барки». На ній експонувалося 21 художня робота: пейзажі, виконані у техніці пастелі в 1960-х у США.

Добре відомо, що Барка-філолог до війни написав (захистив уже 1940 р. у Москві) кандидатську дисертацію, темою якої стала «Божественна комедія» Данте. І менше відомо про те, що водночас він працював у Краснодарському художньому музеї.

«У музеї служба скінчилась катастрофою з відданням під суд, – розповідав сам митець в автобіографії. – Хоч достатніх причин до того не було; я з фонду, визначивши дані про картини, включив в експозицію естамп Дюрера: «Чоловік смутку» (бичування Христа), копію О. Іванова (автора «Явлення Христа народові») – з картини Веронезе «Пієта», гарні копії з Рафаелевої «Мадонни зі святим Георгієм»; із «Ночі» («Різдва») Кореджіо; та низку інших картин справжньої мистецької вартості, з релігійними сюжетами. Для суду формула обвинувачення була: «контрреволюційне оформлення художнього музею».

Отже, можна дізнатися, що любов і до Данте, і до релігійного живопису Барка проніс із самого дитинства. Саме «Божественна комедія» (з гравюрами Гюстава Доре) стала, як він сам пише, однією із тих перших «дорослих» книжок, яку він, сільський хлопчина, прочитав разом із «Гайдамаками» Шевченка.

Барка-художник – автор кількох десятків (вважається близько 30) малярських робіт. Національний музей літератури України володіє колекцію із 21 полотна В. Барки, себто, питомою частиною його малярського спадку. Варто зазначити, що В. Барка ніколи не навчався малярському мистецтву й, вочевидь, звертався до нього вельми нечасто. Адже він насамперед був літератором.

Насамперед слід сказати, що картини письменника потрапили до фондової колекції музею в 1998 році через Комісію з повернення в Україну національних культурних цінностей. Всі роботи виконані в авторській техніці – малюнка пастеллю (з додаванням лаку для фіксації зображеного) на спеціальних диктових та фанерних дощечках. На звороті кожної роботи рукою Барки вказана її назва, авторство та, зазвичай, рік написання.

Характеризуючи їх, варто ще раз нагадати про властиве Барці розуміння Всесвіту як Божого храму. Напевне, тому його малярські зображення (переважно гірських пейзажів) сприймаються як невеличкі фрагменти Божого творива, передані пензлем художника-духовидця, що цілком відчутно випромінюють світло й стишену радість буття.

У Барки-художника тонко розвинуте відчуття перспективи й гармонії. Колористика полотен м’яка, з переважанням зелено-блакитних барв і ніби розсіяного світла, що зазвичай служать тлом зображуваного. Автор також вдається до істотної інсталяції сюжетотворчої вохри – від жовто-помаранчевої аж до брунатно-кармінної – включно зі стишеним рожевим та бузковим. До того ж, попри відчутну колористично-настроєву медитативність, що досягається не так м’якістю фарб, як нетривіальним і разом з тим органічним їх поєднанням (зразка впорядкованості й вищої логіки барв при дисперсії світла у веселці), його полотнам притаманна світла струмуюча енергія. Утім, зводити неординарність художніх робіт письменника лише до джерел колористики й енергетики, певно, хибно. Цим полотнам, як властиво і його поезії, притаманне поєднання принаймні двох планів – того, що бачить око й того, що душа. Внаслідок цього складається враження, що картини презентують цілком реальні краєвиди, які також містять у собі відчуття вічності. Напевно, саме цим пейзажі Барки дещо нагадують роботи Чурльоніса, Реріха, Волошина. Назагал складається враження, що Барчине малярство – це зображення земних краєвидів, побачених  духовними очима вірника як сліди Неба на землі.

Дивний, майже райський спокій природи, зображеної на картинах, нагадує саме «Рай» Чюрльоніса. А ще, можливо, Де Кіріко. Подібна навіть колористика: охристі й жовті кольори, зелені, сині, червоні «нерозведені» фарби. Тяжіння до геометрії подібне до творчої манери Кіріко. Хіба що янголів на полотнах не видно – самі застиглі у вічності дерева. Сині ж гори на одному з пейзажів уже нагадують тибетські реріхівські. Та Шамбалою для Барки-художника стали американські гори, які зовні напрочуд схожі на карпатські. Останні роки письменник прожив у Глен Спеї (штат Нью-Йорк), у будинку відпочинку «Верховина» Братського союзу робітників-українців. Його хижа ховалася за стіною валунів, що її виклав сам господар. Життя у спогляданні природи і в роздумах про Бога було вкрай усамітненим, відлюдницьким... На згадку про митця, крім прозових творів, світові залишилися також медитативні картини. Розглядаючи ці картини, ніби занурюєшся у медитацію і відчуваєш на дотик райську вічність. Бачиш їх – і немовби чуєш тиху розмову з Богом. Таку, як уміють розмовляти тільки святі та янголи: мовою світлих відчуттів і несуєтних образів.

Микола Жулинський про творчість Василя Барки

Жулинський М. Високий світоч віри : Василь Барка (1908-2003) // Українська література. Творці і твори / М. Жулинський. – Київ, 2011. – С. 691-708.

Жулинський М. Василь Барка – культуролог і літописець долі українського народу // Cлово на сторожі нації / М. Жулинський. – Київ, 2007. – С. 184–200.

Жулинський М. Василь Барка // Слово і доля / М. Жулинський. – Київ, 2002. – С. 587-605.

Жулинський М. Василь Барка – культуролог і літописець долі українського народу / М. Г. Жулинський // Народна творчість та етнографія. – 2004.– С. 56-66.

Жулинський М. Він – із подвижників Божих. Із розмови Миколи Жулинського з Василем Баркою / М. Жулинський // Літературна Україна. – 1998. – 20 серп.

Творчість Василя Барки в працях науковців Рівненщини

Поліщук Я. «Поет духовної свободи» : Тарас Шевченко в оцінці Василя Барки / Я. Поліщук // Дивослово. – 2006. – № 5. – С. 46-50.

Адах Н. А. Семантика індивідуально-авторських кольороназв у поетичній мові Василя Барки / Н. А. Адах // Наукові записки. Серія «Філологічна». – Острог : Острозька академія. – 2008. – Вип. 10. – C. 3-11.

Адах Н. Новотвори Василя Барки з погляду статистики / Н. Адах // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць : наук. зап. РДГУ / ред. К. Ф. Шульжук. – Рівне : РДГУ. – 2007. – Вип. 15. – C. 87-91.

Адах Н. Прикметникові новотвори в поетичному словнику Василя Барки / Н. Адах // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовзнавчі студії : зб. наук. праць : наук. зап. РДГУ. – Рівне : РДГУ. – 2008. – Вип. 16. – C. 57-61

Адах Н. Словотворчість Василя Барки / Н. Адах // Дивослово. – 2013. – № 6. – C. 38-42.

Адах Н. А. Символіка авторських номінацій явищ природи в поезії Василя Барки / Н. А. Адах // Наукові записки. – Острог : Острозька академія, 2012. – С. 14-16. – (Серія «Філологічна» ; вип. 31).

Швець Г.  Книга Василя Барки "Правда Кобзаря": жанрова специфіка та проблематика / Г. Швець // Шевченкознавчі студії. - 2009. - Вип. 12. - С. 204-208.

Твори Василя Барки

Барка В. Автобіографія / В. Барка // Українське слово : хрестоматія літератури та літератур. критики ХХ ст. : у 4 кн. Кн. 2. – Київ : Рось, 1994. – 719 с.

Барка В. Жовтий князь : повість, поезія / В. Барка. – Київ : Наук. думка, 2000. – 304 с.

Барка В. Жовтий князь : роман / В. К. Барка. – Київ : Дніпро, 1991. – 264 с.

Барка В. К. Жовтий князь : роман / В. К. Барка. – Київ : Київ. правда, 2003. – 319 с.

Барка В. Вершник неба : есе / В. Барка. – Нью-Йорк : Наша Батьківщина, 1965. – 113 с.

Барка В. Жовтий князь / В. Барка. – Київ : Дніпро, 1991. – 266 с.

Барка В. Жовтий князь : поезія / В. Барка. – Київ : Наук. думка, 2000. – 298 с.

Барка В. Зібрання творів : у 3 т. Т. 1 : Океан. Лірика / В. Барка ; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Сакцент Плюс, 2008. – 704 с.

Барка В. Поезія. Жовтий князь : повість / В. Барка. – Київ : Наук. думка, 1999. – 298 с.

Барка В. Правда Кобзаря / В. Барка. – Рівне : Рівнен. друк., 2002. – 320 с.

Барка В. Рай : роман / В. Барка. – Xарків : Фоліо, 2009. – 348 с.

Література про життя  та творчість Василя Костянтиновича Барки

Дунай П. Виставка полотен Василя Барки / П. Дунай // Слово і час. – 2018. – № 2. – С. 125.

Барабаш Ю. Апокаліпсис від Василя Барки : роман «Жовтий князь» у контексті літературної апокаліптики / Ю. Барабаш // Дивослово. – 2011. – № 8. – С. 52-61.

Головань Т. Ян Твардовський і Василь Барка, або Про два різновиди релігійної поезії / Т. Головань // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – № 5. – С. 78-81.

Дятленко Т. Символічний пейзаж як елемент метафізичного виміру у романі В. Барки «Жовтий князь» : до проблеми формування вмінь аналізувати пейзаж у прозових творах різних художніх систем / Т. Дятленко // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2010. – № 4. – С. 14-17.

Кабкова О. Барчине віддзеркалення Шекспірового «Короля Ліра» / О. Кабкова // Слово і час. – 2010. – № 5. – С. 55-61.

Карпенко В. Зустрічі з Василем Баркою / В. Карпенко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – № 6. – С. 90-98.

ХХ сторіччя української поезії : Василь Барка // Вітчизна. – 2005. – № 3-4. – С. 92-93.

Маланій О. Національний часопростір у поезії Василя Барки / О. Маланій // Слово і час. – 2011. – № 4. – С. 51-61.

Мовча Р. Самітник в океані життя, або Дні і Труди Василя Барки / Р. Мовча // День. – 2011. – № 29/30. – С. 8.

Павлів І. Роман «Жовтий князь» – один з найпомітніших творів української прози XX століття : урок в 11 класі / І. Павлів // Дивослово. – 2010. – № 10. – С. 9-14.

Джерелянський П. Віч-на-віч із Василем Баркою / П. Джерелянський // Дзвін. – 2013. – № 4. – С. 137-138.

Котяш О. Функції порівняльного звороту як художнього засобу в романі Василя Барки «Жовтий князь» / О. Котяш // Дивослово. – 2016. – № 5. – С. 34-37.

Мончак Б. Мій Василь Барка : свідчення з листуванням / Б. Мончак //Дзвін. – 2016. – № 6. – С. 154-178.

Підгайко В. А. У полоні жовтого князя (за романом Василя Барки «Жовтий князь»). 11 клас / В. А. Підгайко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2014. – №31/32. – С. 15-20.

Пароваткіна Г. Вершник неба / Г. Пароваткіна, С. Грабовський //День. – 2017. – № 97/98. – С. 2.

Путько-Стех А. Ходіння по тонкій кризі / А. Путько-Стех // Березіль. – 2009. – № 1-2. – С. 180-186.

Інтернет ресурси

Василь Барка – Біографія [Електронний ресурс] // Українська література. Електронна бібліотека – все для вивчення української літератури : сайт. – Режим доступу: http://ukrclassic.com.ua/katalog/b/barka-vasil/123-vasil-barka-biografiya. – Назва з екрана.

Корнейко Н. Василь Барка життєвий та творчий шлях [Електронний ресурс] / Н. Корнейко // Українська література. Теорія літератури. Готуймося до іспиту та ЗНО з української літератури : сайт. – Режим доступу: http://www.ukrlitzno.com.ua/vasil-barka-zhittyevij-ta-tvorchij-shlyax/. – Назва з екрана.

Лазаренко І. Василь Барка – письменник родом із Полтавщини, який на весь світ заявив про Голодомор [Електронний ресурс] / І. Лазаренко // Кolo.News : сайт. – Режим доступу: http://kolo.news/category/suspilstvo/2329. – Назва з екрана.

Герасимова Г. П. Барка Василь Костянтинович [Електронний ресурс] / Г. П. Гересимова // Енциклопедія історії України : сайт. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Barka_V. – Назва з екрана.

Слабошпицький М. Василь Барка. Із життєпису білого монаха [Електронний ресурс] / М. Слабошпицький // Українське життя в Севастополі : сайт. – Режим доступу: http://ukrlife.org/main/evshan/25poetiv17.html. – Назва з екрана.

Мовчан Р. Самітник в океані життя, або Дні і Труди Василя Барки [Електронний ресурс] / Р. Мовчан // День : сайт. – Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/samitnik-v-okeani-zhittya .– Назва з екрана.

Гриневич В. Василь Барка повірив у Бога в розбомбленому Берліні [Електронний ресурс] / В. Гриневич // Gazeta.ua : сайт. – Режим доступу: https://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_vasil-barka-poviriv-u-boga-v-rozbomblenomu-berlini/240746. – Назва з екрана.

Наталія Васюк