«... Петро Подолець є той Майстер-Скульптор, що втілює мудрість, силу і знання безформенної матерії, яку проносить через свої мрії, надаючи їй форми фізичної. Він створює з каменю образи, що знаходяться в серці українського народу, втілюючи національну свідомість у свої творіння і демонструючи нам, братам Західної Європи, той бік нашої душі, який ми відчували втраченим... Він є художником, який, даючи життя своїм творінням, доносить до свідомості людей силу і динамізм мистецької думки».

(Адріано Лаццарі, італійський архітектор)

Петро Михайлович Подолець народився 28 червня 1958 р. в с. Дядьковичі Рівненського району Рівненської області. Батько був ковалем, мама – домогосподарка. Навчаючись у Дядьківській середній школі, одночасно закінчив Рівненську художню школу (вчитель Юрій Сергійович Подзубанов). Закінчив Вижницьке училище декоративно-прикладного мистецтва за спеціальністю «художня обробка металу». Після закінчення училища за направленням поїхав у м. Кишинів (Молдавія), де два роки працював художником на військовому заводі в бюро промислової естетики. Навчався у Львівській академії мистецтв у класі Еммануїла Петровича Миська – народного художника УРСР, дійсного члена Академії мистецтв України, Лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка. Після закінчення академії скульптор працює у Рівному. Член Національної спілки художників України (1995), лауреат обласної просвітянської премії ім. Г. Чубая (2000). З 2017 року – голова Рівненського обласного осередку Національної спілки художників України.

Сьогодні Петро Подолець активно творить в галузі монументальної та станкової скульптури. Він однаково продуктивно працює в майже полярних сферах: у жанрі скульптурного портрету і реставрації; помітними є його здобутки в монументальній, садово-парковій скульптурі та педагогічній діяльності.

Він – учасник низки обласних, всеукраїнських, міжнародних виставок та пленерів, завдячуючи яким не лише розширює межі власного художнього досвіду, але й познайомив творчих осіб з інших теренів, у т. ч. й далекого зарубіжжя, з мистецьким потенціалом Рівненщини, її непересічними особистостями, природним середовищем тощо, шо дає значне натхнення для творчості, а також інтелектуальним потенціалом краю.

Петро Подолець значну частину свого часу приділяє педагогічній діяльності, суміщаючи власну творчість із викладанням: викладав скульптуру у інституті мистецтв РДГУ, виконує обов’язки старшого викладача кафедри архітектури у Національному університеті водного господарства і природокористування.

Його основні твори у жанрі монументальної скульптури: пам’ятник Т. Шевченку (бронза, граніт, h – 9 м., м. Рівне, 1999 р., у співавторстві із В. Стасюком, Е. Миськом, архітектори – В. Ковальчук та Г. Мельничук), пам’ятники Т. Шевченку (кована мідь, граніт, h – 2.30 м., м. Сарни, 2001 р., співавтори В. Стасюк, В. Шолудько) та (м. Радивилів, 2002 р., у співавторстві із В. Шолудьком, М. Королем). Цій постаті віддають свою шану фактично усі західноукраїнські митці. Однак, серед виконаних творчих робіт П. М. Подольця є й інші, художній розголос яких не менш значимий і помітний в соціумі.

Це і «Муза» (кована мідь, карбування, h – 2.40 м., 2000 р., м. Рівне, головний корпус РДГУ); пам’ятник «Волинська мадонна» (м. Ковель, у співавторстві із В. Шолудьком), С. Петлюрі (бронза, граніт, h – 2.30 м., м. Рівне, 2001 р., співавтори В. Стасюк, В. Шолудько). Саме в них втілено теоретичні настанови львівської школи монументального мистецтва щодо опанування простору. І саме Петру Подольцю, відзначають місцеві краєзнавці і перші критики, повною мірою притаманне гостре відчуття художньої форми, захоплення національною героїкою.

До 900-річчя м. Острога він виготовив пам’ятник «Князь Острозький» (м. Острог, у співавторстві із В. Шолудьком), у якому подав ще одну версію мецената української культури і засвідчив своє ставлення до історико-культурної проблематики.

Зважаючи на те суспільно-культурне середовище, в якому жила Західна Україна упродовж чималого часу, питання національного спротиву завжди було актуальним не лише серед переважної більшості населення, але й митців. Тому в кожного із них є чимало художніх транскрипцій цієї теми. Є вони й у П. Подольця «Пам’ятник борцям за волю України», встановлений у м. Червоноград (бронза, граніт, h – 5.05 м., 2002 р., співавтори М. Король, В. Шолудько), «Борцям за волю України» (м. Дубно, 2002 р., у співавторстві із B. Шолудьком) та ін. За останній проект митці були відзначені Першою премією на Всеукраїнському мистецькому конкурсі.

Пам’ятний знак «Голодомор-33» (штучний камінь, h – 2,30 м.), встановлений у м. Березне Рівненської області.

Його окремі пам’ятки монументальної скульптури добре знані й у Польщі і скульптура Св. Якова (пісковик, h – 4.80 м., 2010 р., співавтор Ф. Бобрик), що прикрашає кафедральний собор м. Тухова, тому переконливе підтвердження, як і підтвердження високого рівня майстерності у її виконанні загалом.

Помітною у скульптурному ряду є й виконана художником меморіальна дошка засновнику місцевого Економіко-гуманітарного університету C. А. Дем’янчуку (бронза, 2008 р.), що складає ще одну сторінку творчості місцевих митців – акцентування уваги на регіональних постатях.

У 2015 році на стіні третього корпусу НУВГП встановили меморіальну дошку на честь загиблого в зоні АТО викладача Миколи Миколайовича Карнаухова, яка зроблена зі штучного каменю та граніту і виготовлялась у дуже короткі терміни. Приблизно півтора тижня знадобилось автору Петру Подольцю для її створення.

Кращі його станкові твори – «Портрет учбового майстра Львівської академії мистецтв А. К. Хом’яка» (бронза, 1989 р.), «Реквієм Чорнобилю» (1991 р.), «Ранок», «Портрет І. Фозекош» (1989 р.), «Муза» (2005 р., камінь), «Портрет К. Михайлова» (тонований гіпс).

Є в його доробку й художні зразки, на яких лежить відбиток творчості вітчизняних авангардистів, зокрема О. Архипенка, для яких порожній простір залишався активним діючим елементом загальної композиції. У цих творах майстер вільно переходить від простих геометризованих форм до м’яких, сповнених тілесного тепла форм. «Грація» (теракота) і є таким художнім втіленням останніх років.

Однак лірика й надалі залишається притягальною у творчості Петра Михайловича, свідченням чого є: «Портрет І. Фозекош» (тонований гіпс), «Тондо» (мідь), «Оголена модель», «Ранок», «Портрет Н. Ляшкевич» (усі тонований гіпс), частково «Елегія» (граніт) та ін.

Окремі роботи митця («Весна», дерево, модрина) є зразками садово-паркової скульптури і прикрашають волинські парки та інші місця відпочинку, даючи змогу майстрові реалізувати себе і в цій ділянці творчості. Серед них: «Жіночий торс» (вапняк, приватний Будинок творчості О. Смика, 2008 р., м. Кременець), «Бандурист» (пісковик, h – 1,80 м., м. Рівне, ТРЦ «Хутір»), «Русалка» (пісковик, h -1,80 м., м. Рівне, усі – у 2009 р.).

Утім, найбільше із цього виду художніх зразків П. Подольця, знаходиться за межами України: «Муза» (вапняк, h – 0,5 м., Пйотркув-Трибунальський, республіка Польща, 2003 р.), «Материнство» (дерево, h – 2,10 м., м. Вежбіца, республіка Польща, 2005 р.), «Вежбіца» (дерево, h – 2,0 м., 2006 р., м. Вежбіца), «Легенда» (дерево, h – 1,20 м., м. Сейну, Польща, 2007 р.), «Жіночий торс» (дерево, h – 1,75, м. Вежбіца), «Король» (дерево, h – 1,75, м. Тщебіня, Польща, 2009 р.), «Весна» (дерево, h – 2,20 м., м. Вежбіца, Польща, 2008 р.) та ін.

Серед помітних художніх робіт митця, виконаних в інших напрямах – реставрація скульптури видатного майстра Т. О. Сосновського «Нізіда» (мармур), що сьогодні прикрашає Національний університет «Острозька академія».

Петро Подолець також відтворив копію вапнякової скульптури язичницького божества Світовида. Сам оригінал – широко відома скульптура Збручанського Світовида-Рода, знайдена в 1848 році на Тернопільщині поблизу священної гори Богит, – зберігається у Польщі.

Копія, виготовлена Петром Подольцем, відрізняється від оригіналу лише розміром. Вона на 60 сантиметрів нижча (180 см).

«Розпочинаючи роботу, думав, що скульптура надзвичайно проста у виконанні. Однак, коли взявся її робити, зрозумів, що відтворити чотирилике язичницьке диво не так просто. Кожен лик Світовида давався дуже нелегко», – зазначив Петро Подолець. Цю скульптуру з Рівного перевезли до Києва, де вона зберігатиметься в одній із приватних колекцій.

Високу оцінку творінню Петра Подольця дав знавець язичницької культури, автор «Української міфології», рівненський письменник Валерій Войтович.

Художник також займається живописом та захоплюється фотографуванням.

Петро Подолець за свою творчість відзначений різноманітними нагородами, є членом інших творчих спілок, що надає йому добру можливість творчого опікування, вдосконалення власного творчого стилю.

Він – член Національної Спілки художників України (1995 р.). Лауреат обласної просвітянської премії ім. Г. Чубая (2000 р.), член міжнародної асоціації скульпторів-монументалістів (Італія) та ін. Неодноразово брав участь у різноаспектних художніх виставках обласного й всеукраїнського рівнів. Учасник низки пленерів у Польщі та Туреччині, де його роботи також були належним чином оцінені.

(за матеріалами С. Виткалова)

Шевченкіана Петра Подольця

До історії встановлення пам'ятника Т. Г. Шевченку у Рівному

У 1967 р. в центральній частині м. Рівне поруч із головним поштамтом на місці знесених старих одноповерхівок з’явилася головна площа міста, яка була названа ім’ям Леніна. 23 жовтня того ж року в центрі площі було відкрито пам’ятник Леніну. В тому ж році на площі був збудований широкоформатний кінотеатр «Жовтень». У 1968 р. на лівій стороні площі зведений перший у Рівному 9-поверховий 40-квартирний житловий будинок. Так сформувалась головна площа обласного центру Рівненщини.

З іменем Леніна площа прожила, до 1991 р., коли Україна стала незалежною державою. Подих нового українського самоствердження і відродження проникав у всі сфери життя країни. Відродилось товариство «Просвіта» і його передвісник – Товариство української мови імені Т. Г. Шевченка. Народний Рух України об’єднував тисячі свідомих українських патріотів. І знову, вкотре, українці звернулися до національного провідника, просвітителя і пророка в одвічному прагненні до волі – до Тараса Шевченка.

9 березня 1990 р. в день народження Т. Г. Шевченка біля Свято-Воскресенського собору було встановлено меморіальний знак на честь 150-річчя виходу з друку першого видання «Кобзаря» і піднято синьо-жовтий національний український прапор.

Самоусвідомлення себе як нації з власною великою культурно-історичною спадщиною переростає в супротив до символів тоталітарного радянського режиму. 25 серпня 1991 р. у Рівному було демонтовано пам’ятник Леніну.

11 липня 1991 р. колишню площу Леніна переіменовано на майдан Незалежності. Громада Рівного прийняла рішення встановити на головному майдані міста пам’ятник Т. Г. Шевченку. Було оголошено проведення конкурсу проектів пам’ятника Кобзарю. У конкурсі 1990 р. взяли участь рівненські скульптори Михайло Йориш, Микола Сівак, Олександр Данілов, Петро Подолець, Володимир Стасюк, Микола Кундель, Василь Джабраїлов. Конкурсні роботи були виставлені у Виставковій залі Рівненської обласної організації Спілки художників України для обговорення громадськістю. Конкурсний відбір проводився у три тури і щоразу представлялося по 8-9 проектів. Було визначене компетентне і дуже представницьке журі. Зокрема членами журі були професор Львівської академії мистецтв лауреат премії імені Т. Г. Шевченка скульптор Дмитро Петрович Крвавич, доктор мистецтвознавства Володимир Антонович Овсійчук. До складу журі входили також рівненські архітектори, представники міської ради, науковці-шевченкознавці, всього 15 чоловік. Всі представлені проекти пам’ятників зображали Т. Шевченка на повний зріст. Кінцеве і вирішальне рішення приймала експертна рада Міністерства культури України, яка прибула з Києва. Серед членів цієї ради були завідуючий кафедри Київської академії мистецтв заслужений діяч мистецтв України Валерій Валентинович Швецов, заслужений діяч мистецтв України лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка скульптор Віктор Васильович Сухенко, заслужений діяч мистецтв скульптор Василь Павлович Вінайкін.

Перемогу в цьому великому і значущому конкурсі вибороли рівненські скульптори Петро Подолець і Володимир Стасюк. Але від задуму і перемоги в конкурсі до встановлення пам’ятника на головному майдані Рівного пройде майже дев’ять років. Це були непрості роки перших кроків життя незалежної України. Держава переживала тяжку економічну і політичну скруту. Велику підтримку автори пам'ятника знайшли у рівненських патріотів – голови Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка кандидата педагогічних наук Бориса Ільковича Степанишина, голови обласної організації спілки письменників України Євгена Івановича Шморгуна, активного діяча Народного Руху України Василя Михайловича Червонія, краєзнавця Гурія Васильовича Бухала. Ці люди з глибокою відповідальністю включились у справу вирішення фінансових і організаційних питань встановлення пам’ятника Кобзарю у м. Рівне. Виконувався пам’ятник на кераміко-скульптурній фабриці Львівської спілки художників. Пізніше до фінансування приєдналось близько ста громадських організацій, а чергова сесія обласної Ради ухвалила виділити на ці цілі 250 тис. грн. Благоустроєм площі займалася мерія міста.

Зі спогадів Петра Подольця: «Такий довгий час пройшов від проекту до встановлення пам’ятника із-за фінансування. Ми в той час тісно співпрацювали із Товариством української мови ім. Т. Шевченка і його головою Борисом Ільковичем Степанишиним. Підтримувала нас і спілка письменників та її голова Євген Іванович Шморгун. Нашим однодумцем був тодішній голова спілки художників Костянтин Маркович Литвин. Тоді громадські організації і творчі спілки займали активну позицію у державотворенні нової незалежної України. Їх численні виступи на різноманітних нарадах, мітингах, у засобах масової інформації були переконливими, до їх думки прислухалися.

Отже, місто замовило пам’ятник до виконання на Львівській скульптурно-керамічній фабриці, але кошти туди не надходили. На прохання громадських активістів, Б. І. Степанишина, письменників місцевий підприємець Юрій Петрович Дяченко перерахував вагому частину коштів для закупки необхідних матеріалів та оплатив роботу. Долучився до цієї справи і Василь Михайлович Червоній, який перерахував до Львова 100 тисяч гривень. Ми працювали над пам’ятником разом із скульптором Володимиром Стасюком. У пресі опублікували фотографію моделі пам’ятника. Влада міста від цієї новини зніяковіла і зрештою віднайшла кошти на оплату робіт і матеріалів.

Сама 6-метрова фігура Тараса Шевченка виготовлена із бронзи і має вагу 5,5 тон. Постамент виготовлений із монолітного граніту привезеного із Токовського кар’єру Дніпропетровської області. Бронзова скульптура – дві третіх від усієї висоти пам’ятника, постамент – одна третя. Архітектором був Віктор Федорович Ковальчук, який є також автором проекту Свято-Покровського собору у Рівному. Керівником нашого проекту був Еммануїл Петрович Мисько – мій вчитель з академії, ректор Львівської академії мистецтв. Коли створювався пам’ятник Т. Шевченку, була свобода творчості, був пошук, але не так просто було цей пам’ятник створити, у світі вже існували сотні скульптур Кобзареві. Не хотілося повторювати. Створений нами Шевченко є людиною середнього віку. Щодо схожості обличчя, то я придивлявся до посмертної маски Тараса, яку маю у своїй майстерні. Працюючи над пам’ятником, я читав твори Шевченка, спогади про нього його сучасників, вивчав його автопортрети і фотографії. Я переглянув велику кількість пам’ятників Шевченку, які встановлені у світі. Вважаю, що цей пам’ятник пластично виконаний бездоганно. Він є узагальнений, синтезований, є символом. Пам'ятник працює як здалеку, так і зблизька. Чудовий пам’ятник Шевченку є в м. Дубно, але це вже станкова скульптура. Таку композицію треба розглядати і сприймати зблизька, бо відходячи далі, ви вже не можете її побачити в повному задумі. Рівненський пам'ятник діє з великої відстані і сприймається зблизька. Монументальна скульптура – це є синтез, це форма, велике узагальнення. Пам’ятник має бути духовно внутрішнім. Мій вчитель казав: «Не має бути портрета, ви бачите саму масу, він весь темний, а ви вже бачите, що це вже Шевченко». Дух має бути Шевченка. В загальному пориві, в загальній масі має бути образ Шевченка. Наш Тарас Шевченко йде, він в русі, в динаміці. Коли я бачу пам'ятник Шевченка, де він виглядає сидячим і втомленим, згорьованим, старим, безсилим дідом – це не Шевченко. Я його таким зробити не можу. Наш пророк не був старим насупленим із спущеними долу руками. Це була людина-вогонь, міцна духом. Недарма його радянська ідеологія використовувала як революціонера-демократа. Його використовували всі ідеології по-своєму, але завжди як трибуна і революціонера».

Перший бюст українського пророка і генія Т. Шевченка у Хорватії, Боснії і Сербії

Заслужений діяч культури, скульптор Петро Подолець з міста Рівне подарував погруддя Тараса Шевченка найстаршому українському культурно-просвітницькому товариству «Кобзар» у Загребі, – перший бюст українського пророка і генія Т. Шевченка у Хорватії, Боснії і Сербії. Вручення погруддя українській громаді столиці Загреб відбулося завдяки спільній культурній співпраці хорватсько-українського товариства дружби і фонду Рода Ліміц. В урочистому зібранні з цієї нагоди у приміщенні загребського товариства «Кобзар», що на Водоводній вулиці у Загребі, зібралося багато людей, серед яких були колишній президент Хорватії, а тепер голова Хорватсько-українського товариства Степан Месіч, посол України у Республіці Хорватія Олександр Левченко, голова фонду Рода Ліміц пан Адрімір Ліміц, скульптор і заслужений художник України Петро Подолець, заслужені українські суспільно-громадські діячі Теодор Фріцкі, Борис Грайлюк, Остап Філіма, Славко Бурда та хорватсько-українські активісти Мирослав Кірінчіч, Младен Ловріч та інші. Урочисту частину вів голова українського культурно-просвітнього товариства «Кобзар» у Загребі Славко Бурда, який у вступному слові сказав про ювілейний рік, коли Україна і цілий світ відзначають 200-ту річницю дня народження народного поета і художника Тараса Шевченка, про Т. Шевченка у своїй промові говорили також Степан Масіч, посол Олександр Левченко, скульптор Петро Подолець, Адрімір Ліміц, Борис Грайлюк та Теодор Фріцкі. У культурно-мистецькій програмі, яку знімало телебачення з України, виступив Іван Перак, який заспівав декілька вітальних і розважальних пісень, після цього Марія Кульчицька-Петанович прочитала спеціально підготовлений реферат під назвою: «Шевченко – елемент чуда», який написав український дипломат і письменник Юрій Лисенко. Під кінець урочистостей з народними українськими піснями на слова Тараса Шевченка виступив народний вокально-інструментальний ансамбль «Кобзар». Горан Нідогон, Зденко Канюга, Даріо Саґадин і Андрій Павлишин, члени ансамблю «Кобзар», до пізньої ночі розважали гостей, що завітали з нагоди вручення погруддя великого Кобзаря українським переселенцям, які 120 років тому прибули до Хорватії з Галичини, що була раніше у складі Австро-Угорської імперії

(Матеріали з сайту: http://ukrainianworldcongress.org/UserFiles/File/Shevchenko/Croatia.pdf)

Література

Подолець П. [альбом] : [образотворчий матеріал] / П. Подолець ; Нац. спілка худож. України. – Рівне : Рівнен. друк., 2008. – 19 с.

Береза Ю. Плодовитий творчий тандем : [про рівнен. скульпторів П. Подольця та В. Шолудька] / Ю. Береза // Вісті Рівненщини. – 2003. – 10 верес. – C. 3.

Береза Ю. Це має бути живий образ поета / Ю. Береза // Рівне. – 1992. – 2 жовт. – С. 5.

Виткалов С. Національна пластика в художніх образах [скульптора] Петра Подольця / С. Виткалов // Виткалов С. В. Культурно-мистецька Україна в регіональних вимірах: митці, художні колективи та організатори культурно-мистецького життя краю : монографія / С. В. Виткалов. – Рівне : Дятлик М. С. –2014. – C. 80-87.

Виткалов С. У керівництві художньою спілкою – новий лідер : [новим керівником художньої спілки Рівненщини став скульптор, автор багатьох знакових монументів на теренах Рівненщини та України, заслужений художник України Петро Подолець] / С. Виткалов // Волинь. – 2017. – 14 квіт. – C. 2.

Виткалов С. В. Член Рівненської обласної організації Національної спілки художників України Петро Миколайович Подолець (скульптор, м. Рівне) / С. В. Виткалов // Виткалов С. В. Рівненщина: культурно-мистецький потенціал в парадигмах сучасності : монографія / С. В. Виткалов. – Рівне, 2012. – C. 356-360.

Гордич В. Станкове мистецтво «мігрує» за кордон / В. Гордич // Сім днів. – 2004. – 22жовт. – C. 12.

Данильчук Г. До історії встановлення пам’ятника Т. Г. Шевченку у Рівному : [пам’ятник урочисто відкрито 22 трав. 1999 р. Містяться біографічні довідки скульпторів пам’ятника Петра Подольця та Володимира Стасюка] / Г. Данильчук // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею / КЗ «Рівнен. обл. краєзн. музей» РОР. – Рівне : Дятлик М. С. – 2014. – Вип. 12, ч. 1 : Матеріали наук. конф. присвячені 200-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. – C. 99-102.

Коломис М. На місці поховання Сашка Білого повстав мальтійський хрест : [у місті Рівному на кладовищі «Молодіжне», на могилі героя Революції гідності, лідера Правого сектора у західному регіоні та очільника рівнен. орг. УНСО Олександра Музичка (Сашка Білого) встановили погруддя і пам'ятний хрест. Архітектор О. Трофимчук. Скульптор П. Подолець] / М. Коломис // Волинь. – 2015. – 9 черв. – C. 1, 3.

Непомняща А. Парад муз рівненських скульпторів : [у виставковій залі Рівнен. обл. орг. Нац. спілки художників України відкрилася виставка скульптур Миколи Сівака, Михайла Йориша, Петра Подольця та Віри Чернієнко] / А. Непомняща // Льонокомбінат. – 2016. – 8 лип. – C. 14.

Петро Подолець // Художники Рівненщини. – Рівне : О. Зень, 2008. – С. 54-55.

Подолець П. Муза [фото скульптури] / П. Подолець // Рівненська обласна організація Національної спілки художників України : альбом. – Рівне, 2008. – С. 14.

Рибенко Л. Незрадливе служіння мистецтву / Л. Рибенко // Погорина. – Вип. 4. – Рівне: Азалія, 2002. – С. 99-106.

Скульптори Петро Подолець і Володимир Стасюк. «Модель пам’ятника Т. Г. Шевченкові в Рівному» : [фото] // Шевченкові верстви / упоряд. і ред. Є. Шморгун – Рівне, 1996. – С. 81.

Стасюк О. Хто перешкоджає спорудженню пам’ятника Шевченкові у Рівному / О. Стасюк // Наша справа. – 1995. – 19 трав. – С. 1.

Сташук О. Пам’ятник Кобзареві // Рівне-750: від давнини до сучасності. Кн. ІІ. – Рівне : Волинські обереги, 2003. – С.63-67.

Степанишин Б. Пам’ятник Т. Г. Шевченку в Рівному / Б. Степанишин // Волинь. – 1992. – 11 січ. – С. 3.

Столярчук Б. Подолець Петро Михайлович / Б. Столярчук // Столярчук Б. Митці Рівненщини : енцикл. довід. / Б. Столярчук. – Рівне, 2011. – С. 264.

У Рівному визначили «Гордість – 2017» : [переможці конкурсу «Гордість Рівного – 2017»: титул «Прихована краса» дістався члену спілки художників України Петру Подольцю] // Вільне слово. – 2017. – 9 листоп. – C. 5.

Цимбалюк Є. Пам'ять про князя Андримира увіковічилася в граніті : [бюст князя Андримира-Андрія Лимича створив та представив на огляд громадськості рівненський архітектор Петро Подолець] / Є. Цимбалюк // Вільне слово. – 2017 – 31 серп. – C. 5.

Шерестова Л. Дозвіл є. Чи буде пам’ятник? [Т. Шевченку у Рівному] / Л. Шерестова // Рівне. – 1995. – 7 жовт. – С. 3.

Інтернет-ресурси

Дочки загиблого майданівця відкрили пам’ятник Героям Небесної сотні під Рівним : [його автор – рівненський скульптор Петро Подолець – зобразив молодого чоловіка, який стрімко злітає в небо] [Електронний ресурс] // Радіо Свобода : сайт.– Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/news/29213399.html. – Назва з екрана.

Петро Подолець. Номінація – «Прихована краса» [Електронний ресурс] // Facebook : сайт. – Режим доступу: https://www.facebook.com/GordistRivnogo/videos/127733427903791/. – Назва з екрана.

Грані мистецтва. Гість у студії – Петро Подолець [Електронний ресурс] // Youtube : сайт. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=Fvbuvf9MrII. – Назва з екрана.

Скульптор розказав, яким бачить монумент Бандері у Рівному [Електронний ресурс] // ERVE.UA : сайт. – Режим доступу: http://erve.ua/news/society/skulptor_rozkazav_yakym_bachyt_monument_banderi_u_rivnomu_foto_0401.html. – Назва з екрана.

Морозюк В. Рівненському кандидату наук та Герою АТО відкрили меморіальну дошку [Електронний ресурс] / В. Морозюк // Все. Сайт чесних новин : сайт. – Режим доступу: http://old.vse.rv.ua/news/1444372816-rivnenskomu-kandidatu-nauk-ta-geroyu-ato-vidkrili-memorialnu-doshku.html. – Назва з екрана.

Скільки коштує відновити скульптуру «космонавта» у рівненському парку : [інтерв’ю з рівненським скульптором Петром Подольцем] [Електронний ресурс] // Радіотрек : сайт. – Режим доступу: http://radiotrek.rv.ua/articles/skilky_koshtuie_vidnovyty_skulpturu_kosmonavta_u_rivnenskomu_parku_214839.html. – Назва з екрана.

Ничипорук І. Яким буде пам'ятник Героям Небесної сотні та учасникам антитерористичної операції у Рівному? [Електронний ресурс] / І. Ничипорук, І. Прокопчук // Рівне 1 : сайт. – Режим доступу: http://rivne1.tv/Info/?id=50473. – Назва з екрана.

Перший на Рівненщині пам'ятник Небесній сотні відкриють у Оржеві [Електронний ресурс] // РТБ : сайт. – Режим доступу: http://rtb.rv.ua/company/tele/news/2018/05/05/pershij-na-rivnenshini-pamyatnik-nebesnij-sotni-vi/. – Назва з екрана.

Непомняща А. У Рівному заснували міжнародну премію імені Томаша Оскара Сосновського : [П. Подолець розповів про ідею створення фундації імені Сосновського] [Електронний ресурс] / А. Непомняща // Голосно. Найгучніші новини Рівного : сайт. – Режим доступу: https://www.golosno.com.ua/u-rivnomu-zasnuvali-mizhnarodnu-premiyu-imeni-tomasha-oskara-sosnovskogo/. – Назва з екрана.

Анжела Хамедюк