Новини та події

Мистецтво про голодомор
22.03 2023 | Нові надходження | Прочитано: 73


Художники Андрій Достлєв та Лія Достлєва, дідусь і бабуся яких пережили голод, випустили книгу «Мені досі соромно викидати їжу. Бабуся розповідала мені про Голодомор».

Ця книжка – на диво несподіване поєднання тексту (передмова Сергія Жадана і зауваження авторів проекту) і фото (як медіума у представленні будь-яких подій). Разом виходить «візуальне дослідження з використанням постфотографічних практик, присвячене сучасним побутовим проявам історичних травм ХХ сторіччя». І присвячене зокрема тому, як сьогодні сприймається голод в Україні 1932−33 років. «В дитинстві бабуся розповідала мені різні історії зі свого життя, і серед іншого траплялися теж спогади про Голодомор, – розповідає одна з учасниць проекту. – І цей сором за викинуту їжу походить якраз звідти, з історій про те, як моя родина пережила цей голод. Щоб якось це проілюструвати і розібратися в цьому відчутті, протягом двох місяців ми документували сліди всієї їжі, яку викидали». Картина, звісно, сумна, адже що може бути веселого у згадках про їжу, до того ж, спожиту під час Великого посту (піца, курка, салат Айсберг) і слові «печальний», двічі вжитому в одній фразі автором передмови.

Кілька десятків робіт, створених чоловіком та дружиною, пропонують незвичний погляд на проблему пам’яті та пост-пам’яті, травматичний досвід предків і його вплив на світогляд майбутніх поколінь.

Їхні твори – це чорно-білі колажі, які поєднують в собі відбитки викинутої їжі з пейзажами української глибинки.

«Ми обоє в дитинстві слухали ці історії. Бабуся чоловіка розповідала більш драматичні речі: як все село вимерло від голоду. Я слухала від бабусі Віри, яка прожила 93 роки, про рецепти оладок з лободи, як знайти їжу тощо. Це була частина нашого досвіду. Як художниця я працюю з темою психологічної травми. Це моя «точка входу», бо це історія моєї родини. На картинах – відбитки чорнилом їжі, яку ми викидали. Ми «документували» цю їжу упродовж двох місяців. Це – сліди травми, які у буденності не видно, – ми хотіли зробити їх видимими. Мені досі незручно викидати їжу, хоча я можу дозволити собі не доїдати все, що покладене на тарілку. Це і називається пост-пам’яттю», – розповідає Лія Достлєва в одному з інтерв’ю.

З книгою можна познайомитися у відділі_мистецтв.

А. Хамедюк




усі новини та події »

Бібліотека року 2023

Бібліотека року 2023

Інклюзивний фотопроєкт «Сила духу і краса душі»

Інклюзивний фотопроєкт «Сила духу і краса душі»

Книжковий форум Рівненщини

Книжковий форум Рівненщини

Хаби цифрової освіти

Хаби цифрової освіти

Проєкт «#Марія90»

Проєкт «#Марія90»

Знаменні та пам'ятні дати Рівненщини

Знаменні та пам'ятні дати Рівненщини

Історична Волинь

Історична Волинь

Електронні каталоги

Електронні каталоги

Рівне та рівняни у фотографіях

Рівне та рівняни у фотографіях

Революція Гідності. Війна

Революція Гідності. Війна

Аудіоподкасти. «Мемуари у вусі»

Аудіоподкасти. «Мемуари у вусі»

Віртуальні виставки

Віртуальні виставки

Електронна доставка документів

Електронна доставка документів

Конкурс "Краща книга Рівненщини"

Конкурс "Краща книга Рівненщини"

Цифрові колекції

Цифрові колекції