Паралельно навчався на філософському факультеті (відділ археології та антропології) цього ж університету. Після закінчення університету викладав у Дубенській чоловічій гімназії, Рівненській українській приватній гімназії, приватній українській початковій школі ім. Івана Мазепи, гімназіях Ковеля, школах Здолбунова. Одночасно з викладацькою працею у Дубні отець Юрій служив священником та військовим, тюремним і шпитальним капеланом, займався створенням регіонального повітового музею, який було відкритого у 1934 р.

У 1938 р. Шумовський отримав докторат з археології. З 1934 по 1939 рр. він – делегат Варшавського археологічного музею з Волині. В цей період активно займався археологічними дослідженнями, здійснивши багато відкриттів у цій царині. У 1940–1941 рр. працював археологом у Рівненському історико-краєзнавчому музеї. З початком німецької окупації Шумовський отримав доручення організувати у Рівному обласний музей. До грудня 1941 р. посідав місце завідувача історичного відділу в Рівненському Українському музеї, а з 1942 по 1944 рр. обіймав у ньому посаду директора. Юрій Федорович здійснив грандіозну роботу з поповнення музейних експозицій новими знахідками, збереження експонатів та краєзнавчих пам’яток. Під час археологічних розкопок у 1942 р. в с. Новий Двір на околиці Рівного ним були знайдені предмети доби неоліту, у Вільгорі Рівненського району – досліджені та ідентифіковані кістки палеомастодонта – предка мамонтів та слонів.

Після звільнення Рівного від німецьких окупантів Ю. Шумовський разом з дружиною назавжди залишає Україну. Мешкає в Польщі, Німеччині, а у 1948 р. переїздить до Франції. За дорученням Французького Інституту Чорної Африки у 1951 р. їде в археологічну експедицію в Судан. Тут йому вдалося віднайти сліди одного з єврейських племен, яке причетне до Мойсея. Франція нагородила нашого земляка почесними орденами та номінувала вченого титулом «Почесний Легіонер Честі». Міжнародна академія наук у Парижі обрала його членом української секції академії, Шумовський став членом Асоціації Істориків Франції. У 1957 р. він залишив Африку та переїхав до США, де викладав у різних університетах, був журналістом україномовної газети «Свобода», на рівні ООН намагався захищати права української діаспори. Останні десятиліття свого життя Юрій Шумовський провів у м. Саванна (штат Джорджія). Тут він написав свої багатотомні спогади «Зруйноване гніздо, чи Історія однієї священницької родини на Волині», звідси надсилав у Державний історико-культурний заповідник м. Дубна листи, спогади, примірники своїх книг та посилки з численними археологічними експонатами. Помер Шумовський 22 січня 2004 року.

До 115-річниці від дня народження Юрія Шумовського у відділі краєзнавства відкрито книжкову виставку «В пошуках «Луни далеких віків». На виставці представлені праці вченого про історію сіл та містечок Рівненщини, праісторію Волині, рівненський музей, українське писанкарство та ін. Окремий розділ присвячений публікаціям про Юрія Шумовського та родину Шумовських, його спогадам. Матеріали міжнародних конференцій, наукові записки Рівненського краєзнавчого музею та РДГУ, бібліографічні покажчики, укладені фахівцями нашої бібліотеки, в яких міститься вичерпна інформація про нашого відомого земляка, доповнюють виставку.

Т. Матушевська