У драмі «Юність» 2015 року режисер Паоло Соррентіно у притаманному йому стилі, дещо провокаційно та вишукано, зачіпає вічно актуальну тему скороминучості краси, здоров'я, втрату сил, сенсів, мети життя, що жахливим тягарем «падають» на знесилених хронічними хворобами, двох друзів дитинства, успішних, відомих, багатих, та все ж постарілих, та змарнілих чоловіків Майкла Кейна та Харві Кейтеля.

Оздоровлюючись у фешенебельному швейцарському санаторії та пригадуючи дитинство, перші втрати та закоханості, в перервах між медоглядами та фізпроцедурами, мимовільним спогляданням «юних та красивих» представників наступних поколінь, герої стрічки намагаються не втратити все цінне, що набуте та збагнути примарні перспективи, які не так вже й очевидно проступають крізь біль й розчарування...

Фоном для сюжетної лінії режисер обрав прекрасну альпійську природу, чудову вишукану музику, спокусливо-солодку жіночу вроду, яку довершено втілила красуня Мадалена Генеа...

Без перебільшення, в Соррентіно знову вийшов ШЕДЕВР.

Не дарма жюрі обрало «Юність» для відкриття Канського фестивалю 2016 року. 

Увага! Перебування в бібліотеці під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, ЗАБОРОНЕНО!