Тетяна Федорівна багато років свого життя віддала школі. Аж допоки…, не втратила зір. І відтоді школою для неї стало саме життя. Втративши одне, їй напрочуд вдалося відкрити в собі інше, і життя Тетяни Федорівни набуло нового змісту.

Вона активно почала займатися соціальними проектами: започаткувала обласну благодійну організацію для пенсіонерів та інвалідів «Обличчям до істини», запропонувала організувати супровід для незрячих, стала ініціатором багатьох культурних проектів міста для людей з інвалідністю.

Але справжню повноту і неповторність життя, творчу енергію Тетяна Войтович втілює у своїх віршах.

Надзвичайно сподобалися усім присутнім дитячі вірші авторки: «Дощ», «Заяча наука», «Джміль», «Матуся», «Хмаринка–перлинка» продекламовані вихованцями закладу дошкільної освіти комбінованого типу ясла-садок № 31 «Веселка», НВК № 2.

На заході звучали музичні номери у виконанні вихованців дитячої музичної школи № 2, вірші декламували слабозорі та незрячі студенти Рівненського державного гуманітарного університету, майбутні соціальні педагоги, школярі Клеванської школи для слабозорих, члени Рівненського УТОСу та ін.

Тетяна Федорівна порадувала усіх присутніх поезією на різноманітну тематику. Звучали надзвичайно ніжні, ліричні вірші про різні пори року – «Жовтень», «Осінь»; в уяві присутніх вимальовувалися картини з дитинства – «Спогад дитинства»; історія кохання незрячої дівчини та нечуючого хлопця – «Зустрілися двоє» та інші. Усі вірші перекладалися мовою жестів для нечуючих гостей, сурдопереклад – Катерини Зарічнюк.

Сподіваємося, що найближчим часом у світ вийде збірка віршів Тетяни Войтович у аудіоформаті «Я –вершник крилатої думки». 

Зоя Романуха